Джон Годяк: голлівудський актор, який відмовився міняти на псевдонім своє українське прізвище

Ім'я Джона Годяка стоїть в одному ряду з іменами Кларка Гейбла, Вана Джонсона, Роберта Тейлора та Джеймса Стюарта – голлівудських зірок першої величини періоду Другої світової війни. За своє коротке життя – і ще коротшу творчу біографію – Годяк встиг зробити стільки, на що в інших йде багато десятиліть. Він ніколи не обмежував себе одним жанром, граючи різнопланові ролі, і в кожній був настільки органічний і переконливий, що його любили глядачі та хвалили критики.

Все життя він знімався на кіностудії Metro-Goldwyn-Mayer – підписуючи свій перший контракт із нею, він категорично відмовився від пропозиції продюсера взяти звучний творчий псевдонім, заявивши, що йому подобається його українське прізвище.

Мистецтво чи спорт

Джон Годяк з'явився на світ у Піттсбурзі 16 квітня 1914 року в українсько-польській родині: його батько Волтер Годяк за національністю був українцем, а мати Анна Погорзелек полькою. Джон – старший з чотирьох дітей, що виховувалися в сім'ї, з яких одна дочка була прийомною. Коли хлопчику виповнилося 8 років, Годяки переїхали до процвітаючої польської громади Хамтрамк у передмісті Детройта, штат Мічиган. Тягу до акторства Джон успадкував від батька, який грав у аматорському театрі, тож не дивно, що Волтер вітав захоплення сина музикою та драматичним мистецтвом. У дитинстві Джон грав у п'єсах угорською та польською мовами у шкільному театрі, співав в українському церковному хорі, грав на кларнеті. Втім, тоді він ще не думав про те, що пов'яже своє життя з мистецтвом, оскільки головним його захопленням був спорт – Джон показував хороші результати в бейсболі. Проте коли йому запропонували підписати професійний спортивний контракт, він відмовився – на той час хлопець уже зробив вибір.

Відео дня

Боротьба за дикцію

Закінчивши школу, Годяк намагався влаштуватися диктором на радіо, але йому відповіли відмовою – менеджеру, який відповідав за підбір персоналу, не сподобалася його дикція, точніше – її відсутність. "Забудь про кар'єру на радіо, хлопче, – сказав він, – це не твоє". Через відсутність іншої роботи Джон влаштувався кедді – так називають помічників гравців у гольф, які носять за ними спортивний інвентар. Один із членів клубу, керівник Chevrolet Motor Company, запропонував спритному та кмітливому юнакові роботу у себе в офісі. Більшість його обов'язків полягала в читанні цифр вголос, завдяки чому йому вдалося виправити свою дикцію. Через три роки скромний і стриманий молодик знову з'явився в офісі радіо, і цього разу його взяли, щоправда, лише як другорядного актора – без зарплати, але Годяк був радий і цьому. До того ж на радіо він працював вечорами, а вдень продовжував працювати в офісі Chevrolet, тому смерть від голоду йому не загрожувала.

Проривна роль у Хічкока

Перші ролі Годяка в кіно – він з'явився на екрані у таких картинах, як "Незнайомець у місті", "Я малюю це", "Шлюб – це особиста справа" – були епізодичними. Але удача, про яку актор говоритиме як про свою постійну життєву супутницю, посміхнулася йому і тут – свою першу головну та проривну роль він отримав у фільмі Альфреда Хічкока "Рятувальна шлюпка", знятому за оповіданням Джона Стейнбека. Відомо, що знаменитий режисер шукав на роль кочегара темношкірого актора, але потім, переглянувши перші, відкинуті ним, проби Годяка, вирішив усе-таки запросити саме його. Зі своєю роботою Годяк впорався на відмінно, хоча, за його словами, ніхто не вчив його акторської майстерності: він не знав, що таке сценічна мова, сценічний рух і темпоритм, але він навчався цього в ході справи. "Я вірю, що акторська майстерність перебуває всередині людини, – говорив актор в інтерв'ю, – а не набір трюків та манер, які потрібно демонструвати зовні".

Найщасливіша та найуспішніша пара Голлівуду

У тому ж 1944 році на зйомках фільму "Недільний вечір для солдата" Годяк познайомився з 21-річною актрисою Енн Бакстер. Молоді люди почали зустрічатися і, незважаючи на активну протидію родичів дівчини, які вважали, що простий хлопець не пара світській левиці та внучці знаменитого архітектора Френка Ллойда Райта, одружилися. Це сталося 7 липня 1948 року, а через п'ять років, 9 липня 1949 року, з'явилася на світ їхня єдина дочка Кетрін. Довгий час Годяк і Бакстер вважалася однією з найщасливіших та найуспішніших пар Голлівуду.

"Єдиний актор, який вдячний усім і за все"

Годяк дбав про свою родину, віддаючи на потреби рідних усі гроші, які заробляв. У 1945 році він купив будинок із шести кімнат, у якому жили не тільки вони з Енн, а й його батьки, а також брати, сестри та їхні сім'ї. Чимало коштів жертвував він і на благодійність – так, у Хамтрамці, де виріс актор, на його гроші було створено дитячі клубні центри. "Багато хто говорить, що відкрили мене для кіно, і мені дійсно багато хто допоміг, – говорив Джон в інтерв'ю, – і я, напевно, єдиний актор, який вдячний усім і за все".

"Дзвін Адано"

У 1945 році Джон зіграв свою улюблену роль – майора Джопполо у фільмі "Дзвон Адано", зворушливої історії часів Другої світової війни, що розповідає про американського військового, який вирішив відновити відправлений фашистами на переплавку 700-річний церковний дзвін у невеликому італійському містечку. Картина була особливо дорогою акторові, якого в реальному житті не взяли на військову службу через прогресування гіпертонії. Високо оцінили цю роботу Годяка і кінокритики – так, рецензент New York Times написав, що "він був чудовий у ролі Джопполо, твердий та щирий у демонстрації емоцій свого героя".

Від головних ролей до другорядних

Ще якийсь час акторові вдавалося втриматися на вершині голлівудського Олімпу – у цей час вийшли фільми "Дві розумні людини", де його партнеркою стала Люсіль Болл, популярний мюзикл "Дівчата Харві" з Джуді Гарленд і фільм-нуар "Десь у ночі", за роль у якому Джона знову хвалили критики. Усього ж за свою недовгу кар'єру, яка становила лише 12 років, Годяк зіграв майже в 40 (!) картинах. Але невдовзі, з поверненням з фронтів Другої світової війни таких зірок як Кларк Гейбл та Роберт Тейлор, Годяк почав відходити на другий план – на зйомки його звали дедалі рідше, а ролі пропонували менш масштабні та цікаві. "Лють пустелі", в якій він зіграв головну роль, рознесли вщент кінокритики, а в "Поверненні додому", "Засідці" і "Командному рішенні" йому дісталися лише епізоди. Годяк дедалі більше розчаровувався у своїй акторській кар'єрі, але продюсери щиро не розуміли, чим він незадоволений: "Ви знімаєтеся, вам платять гроші, то чого ж ви ще хочете?" "Але ж є ще такі речі, як чесність і порядність, які потрібно зберегти, – відповів Джон. – Якщо ви продовжите їх зраджувати, ви, зрештою, їх втратите – цього я не хочу". Повернути собі самоповагу актор намагався, знімаючись у фільмах-нуар, граючи у спектаклях на Бродвеї та з'являючись на телебаченні, але колишньої радості ці роботи йому не приносили. До того ж у нього з'явилися проблеми іншого характеру – на знімальному майданчику він почав забувати свої репліки, і ці неприємні симптоми дуже його турбували.

Болюче розлучення

Не найкращим чином на світовідчутті Годяка позначилося і розлучення з дружиною, на яке вони з Бакстер подали 1952 року. Джон і Енн опублікували заяву для преси, в якій говорилося, що в них немає інших інтересів чи проблем, просто вони розуміють, що подальше спільне життя неможливе. Втім, уже через місяць після розлучення з Годяком Бакстер дала інтерв'ю, в якому звинуватила колишнього чоловіка у грубості та знущаннях. За словами Енн, навіть за столом Джон постійно передражнював її, через що вона – щоб спокійно поїсти – змушена була йти з тарілкою до своєї кімнати. Шлюбний процес завершився в 1953 році, після чого Годяк переїхав до будинку своїх батьків, які на той час жили в Тарзані.

Він намагався влаштувати особисте життя, заводячи романи з молоденькими актрисами – такими як Дженіс Пейдж та Єва Габор, але жодні з цих стосунків довго не тривали. Один із друзів Годяка сказав журналістам, що актор "не був зацікавлений у тому, щоб одружитися, адже одного разу йому вже зробили боляче".

"Його серце надто часто ранили"

Джон Годяк помер 19 жовтня 1955 року у віці 41 року – у день загальнонаціональної прем'єри фільму Марка Робсона "Процес", у якому він зіграв роль прокурора Армстронга. Рано-вранці він поскаржився матері та сестрі на погане самопочуття, а приблизно через півгодини – під час гоління – впав у ванній і миттєво помер. Причиною смерті став коронарний тромбоз, який, ймовірно, спричинили його проблеми з підвищеним артеріальним тиском. Ті, хто знав актора близько, говорили про його чутливість та вразливість, через що все, що з ним відбувалося, він сприймав вкрай болісно. "Його серце дуже часто ранили, – сказала в інтерв'ю його колишня дружина Енн Бакстер, – не дивно, що воно не витримало".