Блог | Екзистенційні війни Понта Евксинського та до чого тут Україна

Тисячі років причорноморські степи є театром воєнних дій та місцем торговельних відносин різних цивілізацій. Географічні особливості цієї зони обумовлюють її історичну та економічну значущість. Рівнинний рельєф регіону вздовж Чорного моря з добре розвинутим басейном суднохідних річок слугує найбільш зручним коридором для переселень цілих народів та передислокації великих армій.

Вперше важливість цього регіону усвідомили древні греки, які колонізували в І тисячолітті до н.е. Причорноморське узбережжя, заснувавши ряд портових полісів: Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей та інші. Торгуючи з місцевими кочовими племенами та іншими народами, грецькі поліси багатіли. Тривалий час частина Причорномор’я перебувала під контролем Римської Імперії та її правонаступника Східної Римської Імперії.

Про історію причорноморського степу написані цілі томи енциклопедій, тому я не буди більш детально зупинятись на цьому.

 Проте слід зауважити, що найбільшого розквіт причорноморських степів припадав на ті історичні періоди, коли народи, що проживали в цьому регіоні, використовували всі переваги його географічного розташування. Яскравим  прикладом цього є Русь. Заснована вихідцями зі Скандинавії, які були видатними моряками, Русь стала значною силою в цьому регіоні на декілька сторіч.

За правління князів Олега та Святослава руси не лише дістались тодішнього центру цивілізації – Константинополя, а й змогли налагодити торговельні маршрути між Середземним, Балтійським, Чорним та Каспійським морями, які проходили по ріках Дніпро, Волга, Дон та через протоки Боспор Кіммерійський та Босфор і Дарданелли. А сама Руська держава перейняла релігію, архітектуру та цивілізаційні цінності західної культури.

І навпаки, втративши контроль над чорноморським узбережжям, Русь зазнала зникла з мапи світу.

З приходом монголо-татар, Понтійський степ зазнав занепаду. Сповідуючи сухопутний образ мислення, нащадки Чингісхану не змогли надовго втримати контроль над ним, та в решті решт підкорились Османам, які увібрали в себе морські традиції Константинополя.

Усвідомлюючи екзистенційну важливість причорноморського регіону, у ХVII сторіччі Московська держава розпочинає цілу серію війн з Османами. Спочатку московити прагнуть вийти до берегів Чорного моря, а згодом у ХІХ сторіччі (війна 1877-1878 р.р.), навіть захопити Константинополь та взяти під контроль протоку Босфор, чим забезпечити собі вільний прохід до Середземного моря.

Як ми можемо бачити в сучасній історії, після розпаду СРСР, втративши контроль над Північним Причорномор’ям, росія не змирилась з цим. Розуміючи стратегічну важливість регіону, як з точки зору власного підсилення, так і з точки зору знищення України, росія піде на все, щоб захопити чорноморське узбережжя та відрізати нас від виходу до моря.

Всю історію людства морські цивілізації розвивались стрімкіше за сухопутні. Як морське мислення превалює над сухопутним, так  і морські держави переважають сухопутні:

Так, фінікійські мореплавці заснували Карфаген, який Рим зміг перемогти в пунічних війнах лише тоді, коли створив свій власний сильний флот. Морська битва при Саламіні стала переломним моментом греко-персидських війн. Водночас, сухопутна імперія Олександра Македонського розпалась одразу після його смерті. Римська імперія своєю чергою проіснувала понад тисячу років, утримуючи контроль на Середземним морем.

Вікінги, завдяки своїм морським походам змогли утворити багато сучасних європейських держав та стати до витоків більшості правлячих династій Європи. Відкриття Америки, її подальша колонізація як і Африки та Азії морськими державами Європи. Панування Британської та Японської імперій в ХХ сторіччі, а також розквіт найбільшої морської держави сучасності – США, це все є доказом нашої теорії.

Саме тому війна за контроль над Чорним та Азовським морями є екзистенційною для України, від якої залежить майбутнє наступних поколінь.