Ежен Лур'є: "дідусь Годзілли" з українського Харкова

Ежен Лур'є – художник-постановник, актор та режисер – вважається, на думку енциклопедій, французьким та американським діячем мистецтва, але при цьому укладачі довідників забувають про те, що він народився і зробив перші кроки на обраній ним ниві в Україні. Ежен Лур'є мав унікальний художній талант, який у доцифрову епоху дозволяв йому "малювати" на екрані альтернативний світ – неймовірні декорації та фантастичних істот практично з нічого – з підручних матеріалів, наприклад, картону, паперу пластиліну.

Відео дня

Лур'є можна назвати чарівником, який відтворював картини та пожвавлював персонажів, що існують лише у його фантазіях. Він зняв багато фільмів у різних жанрах, деякі з яких сьогодні заслужено вважаються класикою світового кінематографа, але прославився своїми монстрами, першим з яких стало "Чудовисько з глибини 20 000 сажнів", яке стало… дідусем знаменитого Годзілли.

Харків – Стамбул – Париж

Ежен – Євген – Лур'є народився 8 квітня 1903 року в українському Харкові. Кінематографом він захопився з дитинства: коли в місті з'явилися перші кінотеатри, не пропускав жодної прем'єри, а подорослішавши, часто приходив у будку свого приятеля-кіномеханіка, і, за його власними спогадами, ніщо – навіть події революції 1917 року і громадянська війна, яка почалася за нею, – не могло відволікти його від улюбленого заняття. Втім, лише спогляданням молодик обмежуватися не хотів – він мріяв брати участь у створенні кінофільмів, тому, переїхавши від харківських кривавих подій у на той час ще відносно спокійний Крим, оббивав пороги місцевої кінофабрики. Там йому вдалося отримати першу – епізодичну – роль революційного матроса, що руйнує все на своєму шляху в захопленій червоними садибі. Можливо, згодом він би зробив кар'єру актора, але незабаром і в Криму стало небезпечно. У 1920 році 17-річний Женя спочатку на теплоході доплив до Стамбула, де перебивався з хліба на воду, малюючи афіші картин, що йшли в кінотеатрах, а потім перебрався до Парижа.

Відсутність страху висоти

Шлях Лур'є і тут лежав до кіностудії, куди його взяли випадково. Знімальній групі терміново була потрібна людина для малярських робіт на висоті – потрібно було пофарбувати створені для зйомок колони. Усі, хто був присутній на майданчику, відмовилися лізти нагору, а Лур'є, опинившись у потрібний час у потрібному місці, погодився. Так він отримав роботу, і дуже швидко з простого монтувальника перетворився на людину, яка створює в кіно іншу – вигадану кінематографістами – реальність, для чого потрібно було малювати ескізи костюмів, вигадувати декорації та яскраві спецефекти.

Дівчина у вишиванці

У той час Лур'є ще був далекий від створення динозаврів – його використовували як знавця побуту, пейзажів і костюмів Російської імперії у фільмах про Распутіна, Римського-Корсака, екранізації творів Чехова і Толстого. Але справжнім святом для Лур'є стала робота над історичним фільмом "Шахіст", який розповідає про національно-визвольну війну в Польщі у XVIII столітті. Створення костюмів польської та російської знаті вимагало історичних знань та тонкого художнього смаку, і якщо з першим у Лур'є виникали проблеми, то другому – а разом з ним та його фантазії – можна було лише позаздрити. Тим більше, що улюбленими героями художника в цій картині стали не шляхтичі та придворні Катерини II, а українці, особливо дівчина у вишиванці – над її костюмом Лур'є працював особливо захоплено.

Чотири фільми з Ренуаром

У 1936 році партнером Лур'є зі зйомок став син знаменитого французького художника-імпресіоніста П'єра-Огюста Ренуара Жан Ренуар. Вони почали співпрацювати у Франції та продовжили у США, куди обидва емігрували напередодні Другої світової війни. Загалом вони зробили вісім спільних кінопроєктів, два з яких – "Правила гри" та "Велика депресія" – стали класикою світового кінематографу. В Америці Лур'є довелося відтворювати необхідну для зйомок не російську, а європейську – переважно французьку та британську – натуру. Його творчими успіхами в той час, коли кінематографісти уявлення не мали про спецефекти, стало відтворення на екрані виверження вулкана, за що творці картини отримали номінацію на "Оскар", та Шаолінського монастиря. Також – уперше за час, що пройшов після його зйомок у Криму – Лур'є у США знову з'явився на екрані як актор, зігравши роль архітектора у фільмі "На останньому подиху".

Потвора як результат атомного вибуху

Вирішивши спробувати себе як режисер, Лур'є зняв фантастичний фільм "Чудовисько з глибини 20 000 сажнів", у якому динозавр, що виринув із глибин океану, потрапляє до Нью-Йорка, лякаючи його жителів. Сам сюжет був не новим – глядачі на той час уже бачили екранізацію "Загубленого світу" Конан-Дойла та пригоди Кінг-Конга, але Чудовисько з фільму Лур'є не тільки вражало своїм зовнішнім виглядом, а й мало… політичний підтекст. Картина вийшла на екрани в 50-х роках, під час розпочатого протистояння двох ядерних держав – США та СРСР, а поява Чудовиська у фільмі за сценарієм стала результатом атомного вибуху. "Чудовисько з глибини 20 00 сажнів" стало не простим жахом, а символом страху, який людство відчувало щодо нової – смертоносної – зброї. Фільм мав грандіозний успіх – його касові збори у 25 разів перевершили суми, витрачені на виробництво. Головний герой був зліплений із пластиліну і покадрово пожвавлений за допомогою анімації, що на ті часи було новим словом у кінематографі. Але в картинах про монстрів людей атакували гігантські ящірки, мурахи, павуки, восьминоги, краби, птахи та сарана, всі вони були зроблені примітивно і з творінням Лур'є зрівнятися не могли. Згодом європейські та японські кінематографісти створили неодноразово екранізований міф про Годзіллу, який, образно кажучи, можна вважати "сином" Чудовиська, а Лур'є, що його створив, – "дідусем" знаменитого динозавра.

"Горго" – фільм-покаяння

Успіх Лур'є-режисера став і початком безвихідної ситуації, в якій він в результаті опинився. Йому хотілося знімати в різних жанрах, але глядачі і продюсери вимагали від нього одного – жахів про монстрів.

Режисер зняв ще чотири такі стрічки, останньою з яких став фільм "Горго", що вийшов на екрани 1961 року. Критики вважають його покаянням Лур'є: у фіналі картини її герой монстр-мати, який погосподарював цього разу не в Нью-Йорку, а в Лондоні, забравши з міських джунглів свого сина-монстра, занурюється з ним у вир світового океану, з якого колись вийшло його Чудовисько. Режисер символічно прибрав героя, який протягом кількох десятиліть не сходив із екранів.

Ежена Лур'є не стало через тридцять років після виходу на екрани його останнього фільму – він пішов з життя 26 травня 1991 в американському Вудленд-Хіллс, йому було 88 років.