Габріель Атталь: у наймолодшого прем'єр-міністра й, можливо, наступного президента Франції українське походження

Про Габріеля Атталя – наймолодшого (йому всього 34 роки) в історії Франції прем'єр-міністра, який за десять років пройшов шлях від співробітника МОЗ до другої посади в державі, – сьогодні говорить увесь світ. Його вже називають наступним президентом П'ятої республіки, якого Еммануель Макрон – у буквальному значенні слова – виростив собі на зміну.

Відео дня

Політик вирізняється вмінням думати на ходу, готовністю публічно висловлюватися з будь-якого питання, яке його просять прокоментувати, може відбивати будь-які – навіть найїдкіші та недоброзичливі – випади на свою адресу, за що заслужив прізвисько "снайпер слова". Не дивно, що журналісти ледь не під мікроскопом розглядають його життя – від них неможливо приховати жодної деталі. Однією з них є той факт, що Атталь має українське коріння.

Предки з Одеси

Батько нового французького прем'єр-міністра, Ів Атталь, якого не стало у 2015 році (він помер від раку), юрист і кінопродюсер, котрий працював із Бернардо Бертолуччі та Педро Альмодоваром, був євреєм із Тунісу. Мати Марі де Курісс походить із православної родини, її рідні приїхали до Франції з Одеси. Сам Габріель – старша дитина та єдиний син у сім'ї (у нього є ще три сестри) – виріс у Парижі. Його повне ім'я – Габріель Атталь де Курісс. Батьки дали хлопчику, який у дитинстві мріяв про професію актора, гарну освіту: Атталь закінчив приватну школу у 6-му окрузі Парижа, де з початкових класів обов'язковим було вивчення англійської мови. Здобувши ступінь бакалавра, Габріель закінчив престижний університет Sciences Po, став магістром за спеціалізацією PR – зв'язки з громадськістю.

На початку політичної кар'єри

Про політичну кар'єру Атталь вперше задумався, опинившись на демонстрації проти Жан-Марі Ле Пена – крайнього правого кандидата, який пройшов у другий тур президентських виборів і склав конкуренцію Жаку Шираку 2002 року. Через чотири роки він увійшов до Соціалістичної партії, а на виборах 2007-го підтримав кандидатуру Сегуден Руаяль.

До міністерства охорони здоров'я Габріеля взяла на роботу мати його однокурсників, тодішня міністерка Марісоль Турен. Спочатку його обов'язки можна було охарактеризувати словами "подай-принеси", але він так добре показав себе, що був прийнятий на посаду чиновника зі зв'язків з парламентом і став спічрайтером. Атталю на той час було 23 роки. Турен, яка називала Габріеля "розумною і тямущою людиною", вже тоді розуміла, що її протеже роботою в міністерстві охорони здоров'я не обмежиться – вона першою напророкувала йому блискуче політичне майбутнє.

Вгору кар'єрними сходами

У 2016 році Атталь залишив Соціалістичну партію, щоб приєднатися до центристської, соціал-ліберальної партії, яку започатковував Еммануель Макрон, "Відродження". З того часу Атталь почав усе швидше і швидше просуватися кар'єрними сходами. У 29 років його призначили державним секретарем міністерства освіти, він став наймолодшим членом уряду П'ятої республіки. Він також обіймав кілька високих політичних посад: був головою партії "Відродження", міністром освіти, спікером уряду (на цій посаді він 2020 року регулярно озвучував у ЗМІ зведення про кількість хворих, які одужали та померли від коронавірусу, що зробило його відомою публічною персоною). У червні 2023 року Атталя обрали до Національних зборів.

"Струс" для французького уряду

За ці роки його політичні погляди змістилися з лівоцентристських до правоцентристських: у 2018 році він відреагував на страйки залізничників, сказавши, що "Франція має вийти зі страйкової культури", та засудив протести студентів проти зміни в системі освіти, назвавши їх "егоїстичними бобо" (так у Франції називають представників буржуазної богеми).

Політологи розглядають призначення Атталя на посаду прем'єр-міністра як струс, який має надати нового імпульсу французькому уряду. Це призначення на високу посаду відбулося після того, як подала у відставку його попередниця Елізабет Борн. 20 місяців її правління вже встигли охрестити "бурхливими": вона часто була змушена ігнорувати схвалення парламенту, щоб втілити в життя законодавчі пропозиції президента Макрона – наприклад, щодо трудової реформи та закону про міграцію, який, м'яко кажучи, називають "спірним".

Боротьба з "релігійними жестами", булінгом та антисемітизмом

Розмірковуючи про те, чого можна чекати від Габріеля Атталя на посаді прем'єр-міністра, політологи згадують його діяльність як міністра освіти. Тоді його першим кроком була заборона, що викликала суперечки і розбіжності, на носіння в державних школах абаї – це довгі сукні, які традиційно носять деякі мусульманки. На думку Атталя, носіння такого одягу – "релігійний жест", мета якого – розхитати Францію зсередини, зігравши на національній карті. Втім, він вважає, що таке ж неприйняття мають викликати й інші релігійні та національні атрибути – кіпи, арабські хустки-арафатки, великі католицькі та православні хрести. Атталь прагнув зробити навчальні заклади Франції максимально світськими, запропонувавши їм форму єдиного зразка. До речі, він сам доклав руку до розробки її дизайну, і це непогано вийшло – новий прем'єр-міністр є, мабуть, найстильнішим французьким політиком, він завжди має ідеальний вигляд.

На посаді міністра освіти Атталь також виступав проти булінгу, якого, за його словами, він сам зазнавав у школі, й антисемітизму, про що теж знає не з чуток. Він добре пам'ятає слова свого батька, який колись сказав йому: "Ти можеш бути православним, як твоя мати, але ти завжди страждатимеш через антисемітизм, переважно через своє ім'я".

Габріель Атталь – це Макрон 2.0

Багато хто – як у Франції, так і у світі – дивляться на Атталя як на нового президента Франції, який прийде на зміну Еммануелю Макрону. Політолог Себастьян Маяр вважає, що Габріель Атталь – Макрон 2.0. Призначаючи його на посаду прем'єр-міністра, "президент розраховує отримати вигоду з його популярності, свіжості, енергії, розуму й здатності до революційних дій. Він яскравий, молодий, є кмітливим політиком та улюбленцем ЗМІ". Призначення лівоцентриста Атталя Макрон, якого останнім часом сприймають як політика правого спрямування, врівноважить політичні сили й допоможе уникнути крену в одну зі сторін.

Перед якими труднощами постане Атталь

Місія нового прем'єр-міністра наскільки важлива, настільки й складна, але, схоже, він цього зовсім не боїться. Йому належить переконати суспільство – і законодавців, яких оминули, ухвалюючи важливі рішення, – у тому, що епоха радикальних реформ Макрона добігла кінця – тепер він переходить до набагато "м'якшого" етапу його президентства, пов'язаного з пошуком консенсусу. Перше завдання, яке доведеться вирішити новому прем'єр-міністру, – це звести до мінімуму успіх на виборах до Європарламенту крайніх правих, яких очолює заступник Марін Ле Пен – Джордан Барделла. Це буде не так просто, політик схиляє до себе – він дуже телегенічний і викликає довіру у виборців. Ставки дуже високі, але якщо Атталь досягне успіху, він стане політичним наступником Макрона на президентських виборах 2027 року.

Відносини зі Стефаном Сежурне

Габріель Атталь також став першим в історії Франції прем'єр-міністром – відкритим геєм, хоча його першим коханням – ще у студентські роки – була французька співачка Джойс Джонатан. Однак згодом він кілька років поспіль перебував у стосунках із молодим політиком Стефаном Сежурне, вони навіть оформили їх офіційно. Щоправда, перед призначенням Атталя поширилась інформація про те, що молоді люди розійшлися, однак це не завадило йому 11 січня призначити Сежурне міністром закордонних справ. Першим його офіційним візитом на цій посаді стане приїзд до Києва, де він зустрінеться із президентом Володимиром Зеленським. За словами Сежурне, який і раніше допомагав нашій країні як депутат Європарламенту, він хоче "показати, що Франція підтримує Україну".