"Галицька Сара Бернар" Берта Каліш: єврейська дочка Львова
Берта Каліш – актриса, яка виступала на сценах Львова, Європи та Америки, – всього за своє життя зіграла у 125 (!) спектаклях семи мовами світу. Природа щедро її обдарувала: ефектна зовнішність, драматичний талант, гарний голос, харизма, чудова дикція, завдяки якій її однаково добре було чути – як у партері, так і на гальорці – режисери не могли не помітити такий діамант. Сьогодні Берту Каліш знають як зірку "золотого віку" американського театру та кіно, яка з'явилася на світ на українській землі.
Точна дата народження невідома
Точна дата народження Берти Калін (Бейлкі Калах, як звали її при народженні) вважається невідомою. Передбачається, що вона з'явилася на світ із 1872 по 1875 роки, втім існує версія, що ця доленосна подія відбулася 17 травня 1874 року, а отже, у травні з дня її народження виповнюється 150 років. Зате достеменно відомо, де це трапилося, – у Лемберзі, нинішньому Львові.
Батько Берти, дрібний фабрикант Соломон Каліш, не тільки робив щітки, а й у вільний від роботи час грав на скрипці. Мати, Бабетта, була кравчинею – вона не тільки обслуговувала клієнток, але й шила костюми для постановок місцевих театрів. На відміну від багатьох акторів, батьки яких рішуче відмовляли своїх дітей від сценічної кар'єри, Соломон і Бабетта мріяли про те, щоб їхня дочка стала актрисою. Мати любила оперу і з раннього віку брала Берту з собою на спектаклі – дівчинка закохалася в цей вид мистецтва.
Дебют на сцені Театру Скарбека
Розуміючи, що для здійснення її мрії потрібна відповідна освіта, Берта почала відвідувати заняття у Львівській опері, брала уроки музики у приватних викладачів. На сцену – у Театрі Скарбека (зараз це театр імені Марії Заньковецької) – Каліш вперше вийшла у 13 років: вона співала у хорі в операх "Травіату" Верді та "Міньйон" Тома. Дебют Берти в драматичному театрі відбувся через рік – заради ролі у виставі "Я видаю заміж свою дочку", яка зробила Берту відомою на весь Лемберг, вона навчила німецьку мову і брала уроки декламації.
Примадонна єврейського театру
Львівські меценати, вражені талантами дівчини, готові були сплатити за поїздку Берти до Італії, де вона могла б підучитися вокалу. Але у директора місцевого Європейського єврейського театру Якова Гімпеля з'явилася для неї вигідніша пропозиція, від якої вона не змогла відмовитися, – стати примадонною його театру. Дебютувала Берта на сцені єврейського театру в невеликій ролі у виставі за п'єсою єврейського поета, драматурга та режисера Абрама Гольдфадена "Шуламіс", але вона виступила так успішно, що майже відразу отримала головну.
Незабаром до Львова приїхав із Румунії і сам Гольдфаден: він узяв на себе керівництво єврейським театром і, будучи зачарованим Бертою Каліш, віддав їй головні ролі у всіх спектаклях за своїми п'єсами, ним же й поставленими: "Ротшильд", "Ребе Йозельман", "Десята заповідь", "Пори Месії". На всіх афішах тоді обов'язково писали: "Спектакль за участю єврейської дочки Львова Берти Каліш".
До нових берегів
Підкорення Європи Берта Каліш почала в Румунії, куди її – разом з іншими акторами єврейського театру – запросив Гольдфаден, що повертався до Бухареста. Місцевій публіці актриса, якій на той час ледве виповнилося 16 років (до Румунії неповнолітня Каліш приїхала разом з батьками), настільки припала до душі, що керівник Національного румунського театру запропонував їй стати примадонною його трупи – його не збентежив навіть той факт, що Каліш єврейкою. Бухарест приніс Бете і щастя в особистому житті: тут вона вийшла заміж за Леопольда Шпахнера, у шлюбі народилося двоє дітей – син Артур та дочка Ліліан.
На свою батьківщину до Львова Берта більше не повернулася, але й у Бухаресті надовго не затрималася. Популярність Каліш була настільки велика, що, за чутками, заздрісні актриси і навіть актори змовилися її вбити. Берта, яка на той час уже не з чуток була знайома із звичаями, які панують за лаштунками багатьох театрів, поставилася до загрози серйозно. Неабияк злякавшись, вона прийняла пропозицію, яку їй зробив режисер Джозеф Едельштейн, – у Нью-Йорку вона стала актрисою єврейського "Талія-театру".
"Таліа-театр" та Бродвей
Тут, як і в Бухаресті, Каліш почала з ролей у виставах за п'єсами єврейських авторів, але досить швидко набула популярності, а потім і популярність у глядачів, які ходили до театру "на неї", після чого їй стали доступні і спектаклі класичного – насамперед всього шекспірівського репертуару. Вона сяяла в "Ромео і Джульєтті", "Отелло" та "Гамлеті", де, всупереч очікуванням, грала не Офелію, а Гамлета, за що – з легкої руки журналістів її почали називати "єврейською…" або "галицькою Сарою Бернар": велика французька актриса теж грала цю трагічну – чоловічу! – роль.
Згодом Каліш стала директором "Таліая-театру", поєднуючи адміністративну посаду з акторською кар'єрою не лише в єврейському, а й у румунському театрах. Як директорка вона допомогла багатьом артистам з Галичини, які приїжджали до США, влаштуватися на роботу і зробити кар'єру. Наступною сходинкою на професійному шляху Каліш у 1905 році став Бродвей, де вона стала першою єврейською актрисою, яка грала у спектаклях англійською мовою.
Нетривалий успіх у Голлівуді
Не зміг залишити без уваги видатну актрису і Голлівуд: протягом 1914 року вона встигла знятися в кількох фільмах на "Фабриці мрій". Але через свою – німу – специфіку кінематограф того часу не дав актрисі, яка відрізнялася рідкісною музичністю та дивним голосом, повністю продемонструвати свої таланти, тому вона повернулася на сцену – грала в єврейських театрах Нью-Йорка, Чикаго, Філадельфії, часто їздила на гастролі.
Хвороба та смерть
У 20-х роках Берта змушена була піти з театру – вона захворіла та почала сліпнути. Оскільки сидіти без роботи актриса не могла, вона влаштувалась працювати на радіо WEVD – ось де знадобилася не лише її талант драматичної актриси, а й чарівний голос. Каліш читала історичні п'єси, які мали велику популярність у слухачів. Тоді вона написала книгу мемуарів, яка була видана на початку 30-х років.
"Галицька Сари Бернар" пішла з життя в Нью-Йорку 18 квітня 1939 року, не доживши місяця до свого 65-річчя, причини її смерті достеменно невідомі. Останки Каліш спочивають на цвинтарі на горі Хеврон, попрощатися з нею прийшли півтори тисячі людей, що не так багато, якщо врахувати її популярність у американських глядачів.