Блог | Холодненький квас на розлив: що насправді було в бочках

"Апомниш"...

Спекотно, так? Хочеться чогось холодненького - кваску або соку. Не проблема - поряд магазин і там - на будь-який смак і за будь-яку ціну. В залежності від напою та його якості. 

А от в "світлому радянському минулому" все було не так. На вулицях стояли бочки з квасом на 900 літрів, з яких продавці наливали або в кухлі, або в склянки, або у вашу тару - переважно скляні банки з-під маринованих огірків, або й поліетиленові пакети. Через кілька годин стояння на сонці квас набував - скажімо так - кімнатної температури, яке вже там "холодненьке".

Скажуть: зате тоді буда якість. Ага, була. Теоретично і для тих, хто не знав пікантних подробиць. Бочки ті були справжнім розсадником. Адже наливалися багаторазово, а милися... Ну, як милися такі штуки в умовах радянської торгівлі...

Тай технологія виробництва була для кожного заводу окрема - досвідчені покупці питали "Чий квас/пиво?" 

А соки наливали або у спеціальних відділах гастрономів, або в скіних будках. Теж в скляні "гранчаки" багаторазового використання. Які теж милися теоретично. Привіт пан герпес, пані холеро, містер Боткін, мсьє туберкульоз. Було і охолодження. Теоретично, але далеко не завжди. 

Скажуть: зате тоді була якість. Ага, була. Теоретично. На практиці соки ті продавці безбожно розводили. Треба ж собі щось в кишеню покласти і начальник чекає теж... 

Тепер ось що. Працювати продавцем на розливі квасу, соків, а тим більше пива - то було дуже козирно. То була "блатна" робота. Бо на соках-водах та квасі-пиві робилися гарні гроші. В курортних зонах щоб потрапити на таку роботу, давали або хабарі чималенькі, або "відкати" щоденні - як домовишся. І все це швидко "відбивалося". 

Будь-який досвідчений продавець квасу на тій діжці розповість вам з півдесятка маленьких "хитрощів", які за сезон продажів давали стільки "навару", що він годував решту року. А пиво... То взагалі Клондайк.

Це зараз вам і одноразові склянки, і повний долив, і ввічливість продавців, і стерильне пакування. А тоді... 

До слова: сам ще застав таку сцену:

Напівпідвал пивнухи-розливайки, я кому з темних кутків трохи тхнуло сечею, бо пиво проситься на волю, а туалета поблизу немає. Столики для "стояння" страшного вигляду, заставлені півлітровими скляними кружками (щоб по кілька разів в черзі не стояти), мужики після роботі "відтягуються".

На продажу за гратами з фарбованої арматури - товста продавчиня у несвіжому халаті. Кричить така:

- Мужики, вам розбавляти чи не доливати?!

І одностайне ревіння мужиків:

- Не доливати!!!