Хто такий блазень: значення українського слова, яке часто чують, але не завжди розуміють

Ви, певно, чули, як людину, що поводиться не дуже розумно та стримано, робить необдумані вчинки та каже дурниці, в українській мові називають блазнем. А чи знаєте ви, що саме означає це слово?

Відео дня

OBOZ.UA заглибився у словники, щоби більше дізнатись. Краще розуміння дозволяє точніше використовувати слова у своєму мовленні.

Отже, за своїм першим значенням іменник є історичним терміном. Блазнем називали особу, яка жила при дворі монарха або вельможі і під час бенкетів та інших заходів розважала гостей жартами та різними витівками. Блазням дозволялось критикувати владу – лише таким чином вельможі могли доносити одне одному свою точку зору на політику. Але якщо жарти виявлялись занадто гострими, карали теж блазня, а не його господаря. Тому це була досить важлива особа при знатних домах.

Султан обдаровує блазнів, німих, карлів, євнухів (Зінаїда Тулуб, "Людолови")

Також блазень – це популярний персонаж середньовічних комедійних вистав. Зустріти таких можна у п’єсах Шекспіра, Кальдерона та інших.

На думній гордій голові юнацькій вбачаю я строкату шапку блазня (Леся Українка)

Проте згодом блазні, як явище, зникли, а саме слово стало використовуватись у переносному значенні. Зараз так називають людину нерозумну, дурня, телепня. Або того, хто вдає з себе таку особу на потіху публіці.

З нудьги... Як блазень, чмокавсь та лизавсь (Іван Котляревський, "Енеїда")
Вавілонський ти кухар.., самого гаспида внук і всього світу й підсвіту блазень? (Олесь Гончар, "Таврія")

Рідше цим словом називають занадто молоду людину.