Ігор Пастернак: як інженер зі Львова став мільйонером у США

Історія героя книги "100 американських бізнесменів з українським корінням"

Відео дня

Ігор Пастернак виріс у Львові. Він з дитинства мріяв пов'язати своє життя з авіацією – найромантичнішою, як йому здавалося та й здається досі, сферою людської діяльності. Його першим творінням стала повітряна кулька, яку вони з другом створили на Львівській метеостанції, де їм видали оболонку та водень. Прив'язавши до нього прапор, вони хотіли зробити фурор на першотравневій демонстрації, але завадили гілки дерев – їхній "винахід" лопнув дорогою до трибун. Сьогодні він вважає, що успіх приходить лише до того, хто, прокидаючись уранці, шукає, яку б проблему йому вирішити. Як тільки людина зупиняється у своєму русі, успіх вислизає від неї, але Пастернак зупинятися не збирається.

Дитяча мрія

Дирижаблями Ігор захопився (або як він каже, "заразився") у чотирнадцять років – у тому віці, коли людина ще не знає сумнівів, а навколишній світ здається йому простим і зрозумілим. Він побачив картинки в журналі, які вразили його юнацьку уяву – відтоді він знав, якій справі хоче присвятити своє життя.

Втім Ігор мав іншу мету: він хотів реабілітувати дирижаблі в очах людства. Люди стали насторожено ставитися до них після трагедії з гігантським "Гінденбургом", який загорівся і вибухнув перед камерами, забравши життя 35 людей. Пастернак спалахнув ідеєю стерти з дирижабля тавро ненадійного та небезпечного виду транспорту, і сьогодні можна сказати, що значною мірою йому це вдалося.

Ігор, як і його батько, отримав диплом інженера-будівельника та працював у науково-дослідному інституті, який спроєктував дирижабль для лісозаготівельної галузі, який, на його превеликий жаль, так і не був побудований. Під час перебудови, яка дозволила приватне підприємництво, Пастернак відкрив кооператив із виробництва аеростатів. Незважаючи на те, що за рекламу, яку компанія Пастернака робила для заводу львівського "Електрону", їм платили телевізорами, які змінювали на деталі для аеростатів, він вважає, що перебудова була класним часом. Але після того, як почалися "лихі 90-ті", коли наука стала нікому не потрібна, і вчений, який усвідомив усю безцільність і марність своїх досліджень, в 1993 емігрував до Сполучених Штатів – до батьків, які поїхали туди двома роками раніше.

Американська мрія

"Започаткувати власну компанію в США було зовсім непросто. "Поки ви не знаєте, з якими труднощами вам доведеться зіткнутися, – говорить він сьогодні, – ви не сприймаєте їх як проблеми". Коли до столу інженера Федерального авіаційного управління Морін Морленд підійшов скуйовджений молодий чоловік у дешевому костюмі в тонку смужку і жував сигару, якого супроводжувала дівчина-перекладачка, вона подумала, що він помилився дверима – суто зовні він не викликав серйозного враження. Вона не вірила, що він зможе пройти процедуру сертифікації свого проєкту, але виробників дирижаблів в Америці було не так багато, а, значить, бізнесмен-початківець вибрав порожню, але яка потребує заповнення нішу, вона вирішила дати йому шанс і не помилилася.

Першою перешкодою на шляху до поставленої мети став мовний бар'єр: Ігор не говорив англійською мовою, а ті кілька фраз, які він міг вимовити, як і його уявлення про країну, в яку він їхав, були почерпнуті з американських кінофільмів (переважно за участю Арнольда Шварценеггера), котрі він дивився ще вдома.

Другим викликом стали гроші. Ні, звичайно, він привіз із собою енну суму грошей, але вони досить швидко скінчилися. І тоді Пастернак та його партнери пішли до банку по кредит. "Ми були досить божевільними, щоб попросити про нього", – каже він сьогодні, – а люди думали, що ми знаємо, що робимо, тому й позичили нам гроші".

Свою Worldwide Aeros Corp. Пастернак організував у приміщенні колишньої порностудії, а в її штаті працювало шість осіб, половина з яких була його родичами. Йому вдалося залучити кілька інвесторів та клієнтів, із замовлень яких і розпочався його бізнес. Сьогодні в каліфорнійському Монтебелло в компанії, що належить Пастернаку, працює більше ста осіб, а сама вона приносить мільйонний дохід.

Через терни – у небо

Спочатку компанія Пастернака виробляла дирижаблі для використання мовними компаніями та рекламістами, їй вдалося досягти успіху в цій сфері. Маленькі дирижаблі, які він тоді будував, коштували 3 мільйони доларів і використовувалися як літаючі рекламні щити. Кардинальні корективи до діяльності внесли події 11 вересня 2001 року. Worldwide Aeros Corp. змінила напрям своєї діяльності буквально за одну ніч – вже наступного дня вони почали працювати на моделях дирижаблів, призначених для відеоспостереження – за аеропортами, прикордонними територіями та нафтопроводами. Уряд Сполучених Штатів визнав величезні можливості технологій, які виробляє компанія, і сьогодні вона домінує на ринку дирижаблів для спостереження не лише у США, а й у всьому світі.

До того ж дирижабль Sky Dragon, остання версія якого може долати до 500 кілометрів і вести цілодобовий безперервний моніторинг, візуалізацію та спостереження на площі до 70 тисяч квадратних кілометрів, залишається транспортним засобом, розробленим Aeros. Але для Пастернака такий результат не є межею мрій: він вирішив здійснити революцію у доставці вантажів повітрям. "Це буде невеликий переворот у логістиці, – говорив він, – ми хочемо створити новий тип повітряного транспортного засобу". Можна сказати, що над цим проєктом Пастернак працював цілодобово: він міг схопитись з ліжка серед ночі, щоб записати формули, необхідні для нового винаходу. Так з'явився дирижабль Aeroscraft, що володіє видатними характеристиками, здатний перевозити вантажі вагою до 250 тонн і приземлятися на непідготовленій поверхні.

Українська мрія

Після переїзду до США за двадцять років Ігор приїжджав додому до Львова лише один раз – у вихідні. Але під час подій Євромайдану повернувся до України – до Києва, у центр подій. На Майдані Незалежності у протестному таборі він зрозумів, що є українцем – до цього вважав себе американцем. З того часу він почав приїжджати в Україну практично щомісяця. Він підписав контракт із прикордонною службою України на постачання систем спостереження за Азовським морем. Крім того, американський бізнесмен українського походження готує до запуску завод з виробництва модифікованої версії гвинтівки М4 для української армії.

Сьогодні Пастернак вважає, що Україна має брати приклад зі Сполучених Штатів – точніше з американської мрії. "Наша країна, – каже він, – може слідувати європейській моделі розвитку, де немає інновацій, а розвиток йде повільно, відповідно до стандартів. А може взяти за основу американську модель, де в основі розвитку лежить американська мрія. Потрібно просто взяти американську мрію і назвати її українською. Якщо ви вірите в себе та своє бачення ситуації, ви можете змінити світ".