Його гелікоптери врятували мільйони життів та перевозили всіх президентів США: Ігор Сікорський – мій рід суто український

26 жовтня 1972 року пішов із життя знаменитий авіаконструктор

Ігор Сікорський зробив не одну, а три успішні кар'єри в галузі авіації: у Києві він створив перший у світі багатомоторний літак, у США прославився своїми "Літаючими кліперами", а потім здійснив революцію в повітроплаванні, задумавши і розробивши кілька моделей гелікоптерів, за що в світі його називали "Містер вертоліт". Його внесок у розвиток авіації приніс йому багато нагород. В 1952 році тодішній міністр ВПС США Томас К. Філенттер вручив Сікорському Національну оборонну транспортну премію, сказавши при цьому, що його роль у розвитку авіації неможливо переоцінити, оскільки він є одночасно і її гігантом, і її піонером. 1966 року Асоціація ВПС назвала його "Людиною року", а 1967 року Національна асоціація аеронавтики США нагородила його Меморіальним трофеєм братів Райт. Всього за своє життя він отримав понад 80 найрізноманітніших нагород і призів. На гелікоптерах Сікорського перевозять президентів США, а також королівських персон. В Америці його вважають американцем, у Росії – росіянином, в той час як коріння Сікорського – в Україні. Це стверджував сам авіаконструктор, згадуючи, що його дід та прадід були священниками у селі на Київщині. "Мій рід – суто український", – говорив він.

Вертоліт із гумовим двигуном

Ігор Сікорський народився 25 травня (6 червня) 1889 року в Києві, в сім'ї медиків. Його батько, Іван Сікорський, був професором психології, мати Марія Стефанівна, хоч і дня не працювала за фахом, також здобула медичну освіту. Займалась домом, сім'єю та вихованням п'ятьох дітей – у Ігоря було три сестри та брат. Водночас вона знаходила час і для мистецтва, без якого не уявляла свого життя. Особливо її приваблювала творчість Леонардо да Вінчі – можливо, зроблені ним креслення літальних апаратів – особливо вертикального злету – так вразили та надихнули хлопчика, що він захопився моделями літальних апаратів. Свій перший іграшковий апарат Ігор зробив, коли йому було 12 років, – ним став гелікоптер із гумовим двигуном, який міг підніматися у повітря. На цей винахід Ігоря надихнув історичний політ братів Райт, Вілбера та Орвілла, які першими у світі побудували керований літак із двигуном.

У 1903 році Сікорський, вирішивши зробити кар'єру кадрового військового, вступив до петербурзької Військово-морської академії. Але інтерес до інженерної справи змусив його через три роки піти у відставку, після чого він навчався в Парижі – на той час визнаному авіаційним центром Європи, а потім вступив до Київського політехнічного інституту, який тепер носить його ім'я. Однак, незважаючи на успіхи у навчанні, дуже швидко зрозумів, що теорія, яку в ньому викладають, не має нічого спільного з практикою, якою він хотів займатися, і подав документи на відрахування. З того часу весь вільний і невільний час Сікорський проводив у власній лабораторії-майстерні.

Від вертольотів – до літаків

Будівництво свого першого вертольота Сікорський розпочав у травні 1909 року, але цей проєкт виявився провальним. Він врахував помилки, і наступна машина була оснащена потужнішим двигуном. Але, на жаль, і ця модель не могла літати. Сікорський реально дивився на речі і розумів, що для успіху у вертольотобудуванні йому не вистачає грошей і досвіду, та й тодішній рівень техніки, двигунів та матеріалів не давав йому такої можливості. Він вирішив почекати, доки будуть виконані всі його умови – на їхнє задоволення у нього пішло 30 (!) років.

Поки ж Сікорський зайнявся будівництвом літаків. Його перший біплан S1 пройшов усі випробування і, незважаючи на недостатню потужність двигуна, зміг здійснити короткий політ. S2, S3, S5 – моделі виходили одна за одною, і кожна наступна ставала більш удосконаленою, ніж попередня. Нарешті до літа 1911 року його С-5 зміг залишатися у повітрі більше години і підніматися у повітря на висоту 450 метрів. Наступна серія – С-6 – зробила компанію Сікорського серйозним конкурентом на постачання літальних апаратів для російської армії. Незабаром після цього винахідник зробив ще один гігантський професійний крок – його чотиримоторний літак Le Grand став попередником усіх сучасних бомбардувальників. За ним був більший літак, названий на честь легендарного богатиря – "Ілля Муромець".

У нове майбутнє – зі старого сараю на птахофермі

Перша світова війна і революція, що почалася після неї в Росії, на думку Сікорського, не давали можливості для роботи в Європі, до того ж на батьківщині революційний уряд включив його в розстрільні списки, тому повернутися туди він не міг. Ігор Іванович вирішив перебратися до США – ця країна давно манила його до себе небаченою промисловою потужністю та неймовірними можливостями, які вона давала людині. У березні 1919 року він приїхав до Нью-Йорка. Але минуло кілька років, перш ніж Сікорський знову зміг зайнятися своєю улюбленою справою. У цей час геніальний авіаконструктор читав лекції емігрантам, грошей за які вистачало тільки на їжу та скромне житло, і марно намагався знайти місце у виробництві, що скорочувалося, а, отже, і штатах авіаційної промисловості. Зрештою він і кілька його товаришів, білогвардійських офіцерів, створили власну фірму Sikorsky Aero Engeneering Corporation і відкрили магазин у старому сараї на птахофермі в Лонг-Айленді.

1928 року Сікорський отримав американське громадянство, 1929-го його компанія увійшла до Об'єднаної авіабудівної корпорації із заводом у Бріджтауні (штат Коннектикут), на якому виробляли двомоторні амфібії С-38. У 1931 році з'явився перший С-40 "Американський кліпер", а в 1937-му компанія Pan American World Airways розпочала транстихоокеанські та трансатлантичні вантажні перевезення з використанням S-42 виробництва Sikorsky Aero Engeneering Corporation.

Гелікоптери – як перше кохання

До кінця 30-х років змінилися вимоги до військового та комерційного повітряного флоту – великі літальні апарати більше не використовувалися, і Сікорський повернувся до свого першого кохання – вертольотів. Тепер йому були доступні дані, яких так не вистачало в 1910 році, і на початку 1939 року, маючи в підпорядкуванні добре підготовлену інженерну групу, він почав будівництво вертольота ВС-300. 14 вересня він піднявся у повітря і здійснив свій перший політ – за штурвалом був сам Сікорський. Конструктор протягом всієї своєї кар'єри наполягав на тому, що перший – пробний – політ завжди повинен здійснювати він сам. 6 травня 1941 року на одній зі своїх машин він встановив міжнародний рекорд витривалості, залишаючись у повітрі 1 годину 32 хвилини та 4 секунди.

Сікорський навряд чи передбачав, що через роки гелікоптери будуть використовуватися у воєнних діях, він вважав, що вони знайдуть застосування в промисловості та повітряній торгівлі, але насамперед бачив їхній потенціал у порятунку та наданні допомоги людям, які постраждали від стихійних лих – пожеж, повеней, голоду: за його оцінками, вертольоти на той момент врятували понад 50 тисяч життів Він розглядав вертоліт як літальний апарат, який позбавить авіацію залежності від аеропортів, оскільки вони здатні злітати і приземлятися вертикально.

Сікорський був не лише авіаконструктором, а й теологом та філософом – він написав три книги про релігію та філософію. Ігор Іванович також залишив для нащадків свою автобіографію, яка називається "Історія крилатого С.". Ігоря Сікорського не стало 26 жовтня 1972 року – він помер уві сні, кажуть, що таку смерть бог дарує лише праведникам. Під час похорону ті, хто проводжав його в останню путь, побачили на небі символічний знак – хрест, прокреслений інверсійними слідами літаків, що пролітали під кутом 90 градусів один до одного. Прах Ігоря Іванович Сікорського покоїться у місті Стратфорд у штаті Коннектикут на цвинтарі Святого Іоанна Хрестителя неподалік церкви, яку знаменитий авіаконструктор збудував за свої гроші.