Відео дня
Країна, що мріяла про війну: як в СРСР дітей готували вмирати за "родіну"
Одною з яскравих характеристик СРСР є не лише дефіцит, цензура тощо, а й мілітаризація свідомості. Система з раннього віку привчала дітей до думки про війну як про щось неминуче та героїчне.
Так званий патріотизм в Радянському союзі був неймовірно спотвореним. Про те, як за допомогою книжок і пропаганди влада виховувала ресурс для війни, розповідає блогер і дослідник побуту в СРСР Максим Мирович.
Ідеологічне виховання дітей у Радянському Союзі не було спрямоване на формування покоління, готового в будь-який момент захищати свою Батьківщину. Влада створювала своєрідних ментальних рабів, які б не ставили зайвих питань, стріляли б в тих, в кого наказали та пишалася цим.
Радянські солдати навіть не розуміли за що вони воюють. До прикладу, коли радянські танкісти вдерлися до Чехословаччини, вони вважали, що прийшли "звільняти братів від фашистів", а радянська десантура в Афганістані виправдовувалася тим, що якби не прийшли вони, то прийшли б солдати НАТО.
Здавалося б, дорослі люди повинні були б мати критичне мислення та аналізувати ситуацію. Але ті, кого з дитинства вчили ходити строєм, підкорятися та слухатися, виявилися неспроможними робити логічні висновки.
Пропаганда війни для малюків
Пропагандистська література була розрахована на дітей різного віку. Для зовсім малюків існувала книга "Наша армія рідна". В ній можна побачити суцільну романтизацію військової справи, яка створює ілюзію, що війна – це не лише щось неминуче, а й щось дуже рідне.
Також дитячі віршики були сповнені цинізмом. В них йшлося про "самую мирную советскую армию", яка всіх захищає та нікому не погрожує, саме в 80-ті роки, коли СРСР зайшов до Афганістану та підживлював грошима ще кілька конфліктів.
Крім того, свою роль в романтизації війни зіграли іграшки. В кожному магазині можна було купити пластмасові шаблі та автомати, а наприклад, конструкторів було не так багато.
Як дітям розповідали про війну в Афганістані
Найбільший пропагандистський тиск був на підлітків. Союзу потрібні були десантники, тому щоб діти самостійно прагнули туди потрапити, існували, наприклад, книжки Бориса Нікольського.
В них розповідали про гарну фізичну підготовку десантників і про те, як класно пригати з парашутом. Крім того, в подібній літературі не рідко використовувалися маніпуляції на кшталт "Десантура – це не для слабаків", "Стрибки з парашутом не для лохів" тощо.
Піонерські табори
Все життя радянських дітей було просочене військовою пропагандою, навіть відпочинок. В піонерських таборах дітей привчали ходити строєм, змушували без питань підкорятися вожатим, одягали їх в однакову форму тощо. Невід’ємною частиною літнього відпочинку були і шикування, підняття прапора та ігри типу "війнушок".
Також навіть в книжках порівнювали веселі ігри в таборах безпосередньо з військовими діями. З малечку людям вбивали в голову те, що війна – це нормально і весело, тільки кулі справжні.
Словом, було зроблено все можливе, щоб людина, потрапивши в армію, не розгубилася і не злякалася, а взяла зброю і автоматично виконувала накази.
Раніше OBOZ.UA розповідав про життя Сталіна та чи було воно скромним та бідним, як про це говорять фанати СРСР.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.