Легенда канадського хокею, зірка НХЛ Майк Боссі: син кравця та онук січового стрільця

Майк Боссі – професійний канадський хокеїст, легендарний бомбардир, правий крайній нападник у Національній лізі і, як його називали, "машина для забивання голів". Все життя грав за команду New York Islanders, з якою виграв чотири Кубки Стенлі поспіль – у 1980, 1981, 1982 та 1983 роках. Він також отримав Calder Trophy як найрезультативніший новачок, Conn Smythe Trophy – як найкращий гравець плей-офф та три Lady Bing Trophies – за джентльменську гру:

Відео дня

Боссі не брав участі в жодній бійці на льоду – в інтерв'ю він казав, що виходить на нього, "щоб грати, а не битися". Усього за свою кар'єру Майк Боссі в 752 іграх забив 753 шайби і віддав 553 результативні передачі, а в 129 іграх плей-офф він забив 85 голів і віддав 75 передач. У 1991 році увійшов до Зали хокейної слави в Торонто, а в 2007-му став членом Залу слави канадського спорту.

Микола Босий

Майкл Дін Боссі, якого при народженні звали Микола Босий, народився 22 січня 1957 року в Монреалі у родині українського емігранта Бордена Босого (батько якого і дід Майка, Володимир Босий, воював у лавах Січових стрільців) та його дружини Дороті, уродженки Великої Британії. Був шостим із десяти дітей, із самого раннього віку, приблизно з трьох років, разом із братами проводив увесь вільний час, граючи у хокей на ковзанці, яку збудували у дворі. Майкл завжди мав гольовий удар, завдяки якому був найкращим хокеїстом для свого віку. Згідно з сімейною легендою, у віці шести років Майкл, беручи участь у грі в парафії Сент-Альфонс у Монреалі, забив за один матч 21 шайбу.

Єдина команда – New York Islanders

Перша команда, за яку почав грати Боссі, була членом місцевої хокейної ліги Pee-Wee. Потім він уклав контракт з New York Islanders, де відразу встановив рекорд новачка, забивши 53 шайби за один сезон. На той час як Боссі увійшов до складу цієї команди, вона існувала лише п'ять років і її гра, як, втім, і результати матчів за її участю, залишали бажати кращого. Тренер Ел Арбур вирішив підсилити її, створивши "зв'язку" з самого Боссі, центрового гравця Брайана Тротьє та лівого крайнього Кларка Галліса – так була сформована лінія Trio Grande, яка за 11 років свого існування забила безліч шайб у ворота супротивників.

"Ми досить швидко порозумілися, – згадував Боссі згодом, – а наші стилі збіглися, тому на льоду для нас не було нічого неможливого". Роль Боссі – як у зв'язці, так і в команді в цілому – неможливо було переоцінити: до середини свого другого сезону в New York Islanders він забив 35 голів, зробивши клуб найрезультативнішим у лізі, а закінчив його з 69 шайбами на своєму рахунку. Багато в чому завдяки його грі New York Islanders зміцніла і почала добиватися серйозних успіхів, отримуючи Кубки та інші нагороди. Одним із головних чинників її успіху був саме Боссі – точніше, його бажання та вміння забивати. До листопада 1980 року на його рахунку був 181 гол у 239 іграх.

Зрівнявся з рекордом Моріса "Ракети" Рішара

Під час сезону 1980-1981 років Боссі зміг зрівнявся з рекордом свого кумира, Моріса "Ракети" Рішара, що, за словами Боссі, було природно, оскільки він виріс у Монреалі, де брати Рішар – Моріс та Анрі – були героями для всіх, хто захоплювався хокеєм. Під час сезону 1944-1945 років Рішар забив 50 шайб у 50 іграх, і Боссі вдалося досягти такого ж результату. При цьому Рішар теж виявляв інтерес до гри Боссі та приходив майже на кожний матч за його участю.

Останній матч у New York Islanders

Сезон 1986-1987 років став для Боссі найскладнішим – як у фізичному, і у моральному плані. У знаменитого хокеїста вже під час тренувань у таборі почалися проблеми зі спиною – вони стали наслідком травм, які протягом сезону лише посилювалися. Такий стан негативно позначився на тому, що Боссі робив найкраще – його вмінні забивати. Зрештою йому важко стало навіть нагинатися, щоб зав'язати шнурки на ковзанах. Він втратив необхідну для бомбардира рухливість, через що почав дедалі частіше отримувати пенальті. Цей сезон став для Боссі й коротким: він зіграв лише у 63 іграх, але ефективним був далеко не у всіх, забивши всього 38 шайб за сезон. Свою останню гру у складі New York Islanders Боссі зіграв 2 травня 1987 року.

Життя на пенсії

Боссі розраховував на участь у новому сезоні, але лікарі не допомогли йому впоратися з проблемами зі спиною, до яких додалися болі у колінах – вони так і не змогли знайти ефективну терапію спортсмену, якому на той момент виповнився лише 31 рік. В результаті 1988 року Боссі змушений був офіційно піти на пенсію. Хокеїст із сім'єю переїхав до передмістя Монреаля, Лаваль, де ще якийсь час брав участь у аматорських матчах, граючи за місцеву команду, але незабаром сильний біль, який він відчував при фізичних навантаженнях, унеможливив як ігри, так і тренування. У пошуках заняття, яке не давало б йому сидіти без діла, а заразом якимось чином було б пов'язане з хокеєм, відкрив спільний бізнес разом зі своїм агентом П'єром Ла Круа, поєднував посаду віце-президента фірми Titan, що виготовляє хокейні ключки, працював диктором на канадському радіо (брав участь у ранковому шоу на одній із радіостанцій Квебеку) та телебаченні, також був хокейним аналітиком на телеканалі TVA Sport.

Секрет стилю

Багато журналістів та спортивних аналітиків намагалися розгадати секрет результативності Боссі, голи якого часто ставали легендарними – чого варта одна тільки шайба, яку забив у повітрі, як м'яч у великому тенісі. Але що вони могли сказати, якщо сам хокеїст не завжди розумів, як це відбувається. "Приблизно 90 відсотків часу, який я проводив на льоду, я не прицілююся, – говорив він в інтерв'ю, – просто намагаюся зробити кидок якнайшвидше, щоб створити елемент несподіванки для партнерів і глядачів".

Помер знаменитий хокеїст 15 квітня 2022 року у Монреалі. Причиною його смерті став рак легенів, з яким боровся останні роки життя. Паліативне лікування, яке він проходив, полегшував його стан, але вилікувати не могло за визначенням. На початку своєї кар'єри Майк викурював по дві пачки цигарок на день, що, можливо, негативно вплинуло на його здоров'я. У спортсмена залишилися дружина Люсі, дві доньки, Жозіан та Таня, та дві онуки.