Легенда НХЛ "400 шрамів" Террі Савчук: за українське походження його називали Ukey

Террі Савчука називають найбезстрашнішим воротарем в історії хокею, а його рекорди не були побиті протягом десятиліть. На його рахунку 103 матчі, проведені "всуху" – без жодної пропущеної шайби. Володар чотирьох Кубків Стенлі та призу Vezina Trophy, він і до сьогодні входить до п'ятірки найвидатніших хокейних воротарів ХХ століття. За українське походження друзі-хокеїсти та вболівальники називали його "Юкі" – Ukey.

Тарас Савчук

Терренс Гордон Савчук, а саме так звали Террі при народженні, з'явився на світ 28 грудня 1929 року в робочому передмісті канадського Вінніпега у родині українських емігрантів – Луї Савчука та Ганни Масляк. Взагалі батько хотів назвати сина Тарасом, під цим ім'ям його і хрестили, а ось при оформленні документів записали на канадський манер – Терренсом. Хлопчик був третім сином у сім'ї, хокеєм він захопився завдяки старшому братові Майку (у родині його звали Колею), який серйозно займався ним. Школу брати відвідували не щодня, з підліткового віку батьки привчали їх до роботи – так Террі працював підсобним робітникам у місцевій пекарні, але вільний час вони з Майком проводили на озері, що було поряд з будинком, – грали в хокей. Тоді Савчук не пов'язував своє майбутнє з цим видом спорту – йому більше подобалося канадське регбі. Але у 12 років, граючи в американський футбол, Савчук невдало впав та отримав тяжку травму. Лікарі збирали ліктьову кістку Террі по дрібних фрагментах – вона була роздроблена на 60 (!) уламків, рука зажила, але стала коротшою на 8 сантиметрів.

Встав на ворота, замінивши брата

Невдовзі після цього не стало Майка: під час тренування, відпрацьовуючи кидки, Террі ненароком потрапив каменем у груди старшому братові. Виявилося, що у нього була вада серця, про яку в сім'ї навіть не підозрювали, – до госпіталю Майка не довезли. Через кілька місяців Террі, який тяжко переживав не лише його смерть, а й свою мимовільну причетність до неї, вирішив посісти його місце. Вдягнувши щиток брата, він став на ворота дитячої команди, а в 15 років уже дебютував у міській хокейній команді Вінніпега. Паралельно Террі продовжував грати в регбі, але у Савчуків сталася ще одна трагедія: батько, який працював на будівництві, впав із лісів і пошкодив спину – працювати він більше не міг. Так 17-річний Террі став єдиним годувальником у сім'ї. Тренер Detroit Red Wings, вирішивши надати допомогу, виписав йому чек на солідну на той час суму – дві тисячі доларів, і доля Террі була вирішена: відтоді його життя було нерозривно пов'язане з хокеєм.

Зірка НХЛ

Дуже швидко Савчук став легендою НХЛ. Про його феномен журналісти писали величезні статті: вже сам факт того, що з такою травмованою рукою, як у Савчука, можна було стати воротарем, викликав у них щире захоплення. Писали і про його особливу, фірмову стійку: із зігнутими руками та ногами, з нахилом уперед та підборіддям, буквально притиснутим до колін. Для того часу вона була дивиною – воротарі у воротах стояли прямо. Тренери навіть намагалися перевчити Террі, але він опирався. Таке положення тіла допомагало йому тримати баланс, який для воротаря дуже важливий – так колись навчав його брат Майк. Пізніше Террі наслідували інші воротарі, а сьогодні – з його подачі його взагалі почали вважати класичним.

Більше 100 операцій та 400 шрамів

Всю спортивну кар'єру Савчука переслідували травми – одна страшніша за іншу. За 21 сезон, які Савчук провів у НХЛ, хірурги зробили йому більше ста операцій, на згадку про які на його обличчі залишилося понад 400 шрамів (за його словами, після 50 він перестав їх рахувати), не кажучи вже про численні переломи та розриви сухожилля. Під час гри Савчук не любив надягати маску зі скловолокна, яку змайстрували спеціально для нього, – казав, що вона робить обличчя червоним, до того ж сильно натирає шкіру. Зрештою він погодився зробити її частиною своєї екіпіровки, але попросив, щоб збільшили прорізи для очей. 

Після автомобільної аварії, результатом якої стали численні переломи, струс мозку і розрив легенів, він уже через рік знову почав грати і отримав свій черговий Кубок Стенлі. Серйозним ударом по професійному самолюбству Савчука стало рішення власників клубу позбутися воротаря, який перебував не в кращій фізичній формі – його вирішено було продати в команду Детройта, але за два роки він повернувся назад.

Сім років без хокею

У 1957 році Савчук через здоров'я, що різко підкосилося, вирішив залишити спорт: він розірвав усі наявні у нього на той момент контракти, але вкрай виснажений організм не дав йому перевести подих Террі переніс кілька операцій, у тому числі на хребті – на полі для гольфу, прямо під час гри у нього розірвався хребетний диск. Також Савчуку зшили розірвані сухожилля і видалили апендицит, що запалився. Становище ускладнювалося мононуклеозом – інфекційним захворюванням крові. Через це у Террі часто підвищувалася температура, запалювалося горло, він різко схуд, його переслідували головні болі. До того ж Савчук внаслідок нервового виснаження страждав на депресії. Протягом семи років він працював страховим агентом та продавцем автомобілів, потім повернувся у великий хокей, ставши голкіпером команди Toronto Maple Leaves.

"У моїй смерті прошу нікого не звинувачувати"

Подружнє життя Савчука, незважаючи на народження сімох дітей, склалось невдало. Він досить швидко почав зраджувати дружині, та й пристрасть чоловіка до алкоголю не сприяла міцним і щасливим стосункам.  Будучи католичкою, Патрісія не наважувалася на розлучення, тому подружжя жило в різних містах. Зрештою дружина Террі таки вирішила подати на розлучення, хокеїст намагався помиритися з нею, але марно. Після однієї з таких серйозних розмов з Патрісією Террі, який і без того перебував у депресії, у огидному настрої повернувся до Нью-Йорка. Там він зустрівся з Роном Стюартом – гравцем New York Rangers, разом з яким винаймав котедж в Лонг-Айленді. Приятелі вирішили хильнути по чарчині у найближчому пабі, де і сталися події, що призвели до трагічних наслідків. Сварка між Террі та Роном спалахнула через дрібницю: Стюарт нагадав, що Савчук має внести свою частку оплати за орендоване житло, той у відповідь розлютився. Почалася бійка, під час якої Террі перекосило від болю – виявилося, що в нього лопнув жовчний міхур. Лікарі провели дві операції поспіль, але врятувати його не змогли – вночі 31 травня 1970 року Террі Савчук помер від легеневої емболії, йому було всього 40 років. Перед смертю хокеїст встиг побачитися зі своїми дітьми  та слідчим, якому сказав, що ніхто не винен. Похований Террі Савчук на цвинтарі Надії у Понтіаке, штат Мічиган, поряд зі своїми батьками.