"Мати Wi-Fi" та "Леді екстазу" Хеді Ламарр: голлівудська зірка та винахідниця з українським корінням

Життя цієї чудової жінки могло б стати основою для кількох авантюрних романів: у спогадах про неї чутки, скандали і легенди сперечаються з фактами її біографії, що були насправді. Хеді Ламарр прославили не лише ролі, й еротичного характеру також, успішна кар'єра в Голлівуді, мільйонні гонорари, рідкісна краса та натовпи захоплених шанувальників, а й винаходи, які б зробили честь найзнаменитішим ученим-фізикам.

Мало хто знає, що в основі технологій Wi-Fi, Bluetooth та GPS, без яких ми сьогодні не можемо уявити своє життя, лежать саме її напрацювання у галузі створення радіосигналу для підводних торпед. Справедливо, що День винахідника, який у Європі святкують з 2005 року, прив'язаний до дня народження Хеді Ламарр – 9 листопада.

Гармонійна та різнобічна особистість

Хеді Ламарр (справжнє ім'я – Гедвіга Єва Марія Кіслер) з'явилася на світ 9 листопада 1914 року у Відні, у родині банкіра й уродженця Львова Еміля Кіслера та піаністки з багатої єврейської родини з Будапешта Гертруди Лихтвіц. Батьки дбали про виховання та освіту дівчинки, намагаючись виростити її гармонійною та різнобічною особистістю. Батько приділяв увагу не так гуманітарним, як технічним наукам: Еміль часто розповідав дочці про те, як діє той чи той технічний пристрій, і демонстрував його роботу на прикладах. Втім, дівчинка і сама ламала іграшки, щоб зрозуміти принцип їхньої дії – наприклад, у п'ятирічному віці вона розібрала на запчастини музичну скриньку. Мати прилучала доньку до мистецтва – водила її у музеї та на виставки, разом вони відвідували театри та концерти, дівчинка займалася балетом та грала на фортепіано. Не дивно, що дівчинка, яка до всього мала видатні зовнішні дані, у 12 років стала переможницею Віденського конкурсу краси.

Дебют у кіно

Гедвіга змалку мріяла стати актрисою, тому, втікши з дому, справно відвідувала театральну школу. Незабаром її зусилля мали успіх: коли дівчині виповнилося 16 років, вона дебютувала в кіно, зігравши епізод – дівчину за столиком у нічному клубі у фільмі "Гроші на вулиці". Це були кілька секунд на екрані, однак на Гедвігу звернули увагу – зачарований юною красунею, режисер Макс Рейнгард назвав її "найкрасивішою жінкою Європи" і взяв із собою до Берліна.

"Леді екстазу"

У Німеччині Гедвіга зіграла ще кілька епізодів, перш ніж на неї обрушилася слава. У 1932 році вона отримала головну роль у фільмі "Екстаз", в якому їй довелося повністю роздягнутися в еротичних сценах. Для актриси це стало ударом – вона неуважно прочитала контракт перед підписанням, тож не звернула увагу на цю – головну – умову. Коли все з'ясувалося, відмовлятися було пізно: актрисі-початківцю загрожувала велика неустойка, до того ж режисер пообіцяв дівчині, що вона зможе сама вибрати сцени, які внесуть у кінцевий варіант фільму під час монтування. Але він обдурив Гедвігу: побачивши відверті епізоди на великому екрані, дівчина жахнулася. Фільм зробив актрису, яку почали називати "Леді екстазу", знаменитою, але відібрав у неї ім'я – щоб не ганьбити, як вона вважала, свою сім'ю, актриса змушена була взяти псевдонім. Так Гедвіга Кіслер перетворилася на Хеді Ламарр.

Золота клітка Фріца Мандла

Роль в "Екстазі" вплинула і на особисте життя актриси – в неї закохався австрійський мільйонер Фріц Мандл, який розбагатів на виробництві зброї, Він був дуже наполегливим, і в 1933 Хеді вийшла за нього заміж. На жаль, вона зовсім не так уявляла собі сімейне життя: чоловік практично замкнув її в золотій клітці, взявши під тотальний контроль усе її життя. Через чотири роки терпець Ламарр урвався, і вона вирішила розірвати стосунки з чоловіком, обставивши свою втечу в найкращих традиціях авантюрного жанру. Хеді підсипала в питво своїй покоївці снодійне, а коли та заснула, переодяглася в її сукню і в такому вигляді сіла на теплохід, що вирушав із Лондона до Нью-Йорка – метою Хеді був Голлівуд.

"Найкрасивіша жінка світу"

У Сполучених Штатах Ламарр відразу ж уклала вигідний контракт – 30 мільйонів доларів, фантастична на той час сума – зі студією "Metro-Goldwin-Mayer", зачарувавши її засновника Луїса Маєра. Знявшись загалом у 30 фільмах, Ламарр стала однією з найдорожчих акторок того часу, здобула неофіційний титул "найкрасивішої жінки світу" та удостоїлася персональної зірки на голлівудській "Алеї слави". Ламарр обожнювали режисери та глядачі, особливо чоловіча їх частина, і на дух не терпіли критики: Хеді ніколи не лізла за словом у кишеню, і їй цього не пробачили, вона змушена була закінчити кар'єру в кіно.

Світлофор, розчинна таблетка та крило літака

Залишивши кінематограф, Ламарр почала розвивати свій другий талант – поринула у винахідництво. До знань, отриманих у дитинстві від батька, вона додала ті, що почерпнула від першого чоловіка – вона багато чого навчилася, буваючи на його збройових заводах. Серед проєктів Хеді Ламарр називають удосконалений світлофор, розчинну пігулку та навіть спроєктований нею гірськолижний курорт. Перебуваючи у стосунках з інженером-новатором Говардом Гьюзом, Хеді побувала на авіабудівному заводі і, як результат, вигадала новий дизайн крил, запозичивши при цьому деякі технічні характеристики риб'ячого плавця.

"Мати Wi-Fi "

Але головний винахід Ламарр – система стрибкоподібної зміни частоти, яка згодом стала основою для роботи найпопулярніших нині технологій Wi-Fi, Bluetooth та GPS. Щоправда, на той час – а надворі стояв 1943 рік – Ламарр ні про що таке не думала, її метою було створити радіосигнал, який неможливо було б відстежити, а ще заглушити – він призначався для торпед на підводних човнах. Завдяки цій інновації про Хеді почали говорити не лише як про "екранну сирену", а й як про геніальну винахідницю, роботи якої дуже важливі для оборонної промисловості.

Пізнє визнання

Винаходи Хеді Ламарр у галузі бездротових технологій зв'язку були гідно оцінені лише через кілька десятиліть. 1977 року вона отримала премію BULBIE, яку називають "Оскаром" для винахідників, а 2015 року увійшла до Зали слави національних винахідників США. Ламарр шість разів виходила заміж та народила трьох дітей. Вона померла 19 січня 2000 року в містечку Кесселберрі, у Флориді, її прах, за заповітом, був розвіяний в австрійському Віденському лісі.