"Моя родина отруєна пропагандою": 18-річна українка розповіла, як сама повернулася з Росії, куди її вивезли після повномасштабного вторгнення

Юна жителька Донбасу, попри погляди своїх батьків, "вже отруєних пропагандою людей, які виїхати та вивезли доньку до Росії, змогла втілити свою мрію у життя і повернутися до України. Але з поверненням їй прийшлось зачекати понад три роки – до свого 18-річчя. Весь цей час життя дівчини, за її визначенням, "було нестерпним".

Відео дня

Вона не назвала ані своє ім’я, ані місто, з якого її колись "евакуювали" власні батьки. Але вона розповіла, як їй вдалося повернутися, і як це – жити посеред росіян.

"Батьки до останнього не вірили в те, що я роблю. Були переконані, що повернуся. Коли я їхала в автобусі, на очі наверталися сльози. Особливо чомусь мене вразив Луганськ, який я проїжджала. Він ніби застряг у часі "совка". На автовокзалі все було старим, занедбаним. Підводжу очі, а наді мною плакат із підписом "Мы не забудем" з відсиланням до ЗСУ, які нібито знищили місто", – каже дівчина.

На КПП їй довелось пройти через допит у терористів та силовиків.

" Ефесбешники тиснули на емоції. Хоч я й готувала себе до цього, до такої моральної вижимки, мабуть, неможливо підготуватися повністю. Після аналізу мого паспорта та звірки з якоюсь там базою вони почали тиснути на те, що найбільше мені боліло. На сім'ю. Кажуть: "Давай ми всю родину твою депортуємо, га? Будеш їх зустрічати?". Я трималася з останніх сил. Та коли повернули паспорт, я сіла в автобус і почала ридати", – розповіла дівчина.

Вона додала, що після того їй ще довго снилися кошмари.

У Києві дівчину зустріли хлопець-однокласник та її вчитель, який ще у лютому 2022 долучився до лав ЗСУ добровольцем. Найкраща з компаній, яку можна уявити, вважає дівчина.

"Я сиділа, дивилася на них і не могла повірити своїм очам. Ще буквально нещодавно я була в Росії. А тепер – удома, в Україні", – розповідає вона.

Дівчина завжди вважала себе українкою, чия "родина отруєна пропагандою".

"Мої батьки не те щоб ображені на Україну. Вони не були у складі загонів "ЛНР", "ДНР" абощо. Це звичайні люди, які у вільний час дивилися Шарія. І думка про "погану владу" й те, що "в росії краще", поволі осідала в їхніх головах", – каже вона.

Саме тому через місяць після того, як у їх місто зайшли окупанти, батьки з донькою виїхали в Росію.

"24 лютого 2022 року в нас, як, мабуть, і в більшості дітей в Україні, перший урок був онлайн. Перше, що нам сказали на початку того уроку історії 24 лютого: "Слава Україні!". Потім: "путін — х*йло!". А один із наших учителів повідомив, що йде до лав ЗСУ", – розповіла дівчина.

Це саме той вчитель, що пізніше буде зустрічати "біглянку з Росії" у Києві. Вона писала йому листи час від часу на свята – на День вчителя, на День сухопутних військ, на Новий рік та Різдво. Писала й відчувала сором, бо "він на війні, а вона в Росії".

Батьки дозволили їй навчання в українській школі онлайн у якості компромісу – аби дівчина погодилась ходити у російську школу. І вона погодилась, хоча це було справжнє пекло.

"Один однокласник не давав мені спокою. Підбігав і кричав в обличчя: "Слава Росії", "Хохлам смерть!". Якось ми були на толоці, і там бігала собака. Він її вдарив ногою з усієї сили й вигукнув: "Я – велика Росія, а собака – Україна!"… Такі речі дозволяли собі не лише діти, а й учителі", – розповіла дівчина.

Причому її батьки розуміли, чому її доньку не приймають у школі ("бо ти, мабуть, не кажеш "слава Росії", так ти кажи, і не буде проблем"), але не полишали надій, що дівчина "порозумнішає".

І вони були праві – їх донька порозумнішала, і кинула таких батьків разом з їх новою "батьківщиною", а сама повернулася в Україну.

"Ненависть оточувала мене звідусіль. Ти виходиш з дому, а довкола люди з нашивками "Мы хотим мир, желательно весь". Ти їдеш у школу, а за вікном білборди, які рекламують армію. Треба було діяти", – каже вона.

Як повідомляв OBOZ.UA, аналогічний "підлітковий бунт" влаштував Іван Саранча, 18-тирічний житель окупованого Луганська. Хлопець зміг після 11 років життя під тиском проросійської пропаганди вибратись на підконтрольну Києву українську територію. Його рідні батьки під впливом російських наративів буквально прокляли свою дитину. Проте хлопець вирішив залишитись і каже, що єдина причина, яка може спонукати його покинути Україну, – повна окупація країни.

І вони далеко не єдині з числа справжніх українців на окупованому Донбасі. Недарма російські окупанти зноа посилюють репресії – нещодавно під прицілом знов опинилися проукраїнськи налаштовані громадяни.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!