Блог | Недільне перечитування української класики: Петро Гулак-Артемовський "Тюхтій та Чванько", Або "живу плачучи, і плачу сміючись"

Сьогодні, в день народження відомого українського композитора Семена Гулака-Артемовського, вирішив я нагадати Вам про творчість його дядька - знаного письменника і ректора Харківського університету Петра Гулака-Артемовського.

Відео дня

 З огляду на тектонічні зміни в ментальності нинішньої американської влади, специфіку етнопсихології влади української та неповторну колоритність і писучість нашої фейсбук-спільноти, пропонує освіжити Вашу памʼять та перечитати знамениту і актуальну ПОБРЕХЕНЬКУ Петра Гулака-Артемовського "ТЮХТІЙ та ЧВАНЬКО":

  "Наш віршомаз ТЮХТІЙ старих людей шанує:

      Гарасько* як звелів, - він так і компанує.

        Чи справжки, чи на жарт що тільки написав,

           То так на девʼять рік те в бодню і запхав;

             А на десятий рік, як вийме й прочитає, -

              Побачить сам здоров, що там ладу біс має,

               То в грубку так-таки і впре шпаргалля все!…

                От брат його, ЧВАНЬКО, слабкий уже на се!

                  Що начеркав, те так в друкарню і несе!

                   Але громада їх однако поважає:

                     Того ні сном не зна, другого не читає!

                       Скажіть, будь ласкаві: хто з їх дурніший двох?

                         Та глузду, гріх казать, скупенько у обох!…

                            Так перший же хоч тим за працю надолужить,

                              Що в девʼять рік хоч раз теплом собі услужить;

                               Другий - такий дурний, що з холоду дрижить,

                                А книжок же його з півсажня так лежить…"

                                  1 листопада 1819 року, місто Харків.

* Гарасько - Горацій Флакк Квінт (65-8 до н.е.) римський поет, який неодноразово підкреслював, що кожен літератор має бути надзвичайно вимогливий до себе і не повинен поспішати з публікацією своїх творів до тих пір, доки не переконається в їх художній досконалості.

   І нагадаю цікаву передмову Петра Гулака-Артемовського до своєї побрехеньки "ТЮХТІЙ та ЧВАНЬКО":

 "Мої дні - це тканина з чудних контрастів: я живу плачучи, і плачу сміючись. Кохання - ці солодкі чари для багатьох сердець - було для мого серця джерелом болю та сліз. Щоб полегшити свою долю і свої пекучі жалі, зітхаючи, я пишу забавні вірші. Яка ж бо, справді, смішна наша доля! Бажаючи плакать, я смішу інших!"

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...