Блог | "Правоохоронці" чи актори? Як система перетворюється на виставу для суспільства

Правоохоронна система в Україні вже давно довела свою неспроможність реагувати на порушення закону без тиску громадськості та медіа. Замість того, щоб виконувати свої прямі обов’язки, правоохоронці часто імітують активність, перетворюючи кожен випадок на театральну виставу. Лише після того, як ситуація набирає розголосу в суспільстві, вони починають діяти.

Ось приклад, що ілюструє цю ганебну практику: людина вчиняє злочинні дії проти української держави, а потім записує відео з вибаченням в Instagram. А що ж поліція? Вона мала б відреагувати на випадок у Смілі ще до втручання громадськості, адже побиття та приниження військовослужбовця — це не просто злочин, а пряма загроза моральному духу воюючої країни. Але замість цього ми маємо ситуацію, коли доля нападника залежить від активістів, журналістів та блогерів, які повинні "штовхати" систему, щоб домогтися хоча б найменшої справедливості.

Натомість цей нападник спокійно ходитиме і навіть пишатиметься своїм вчинком, якщо суспільна увага не перемкнеться на іншу тему. Чи справедливо це? Очевидно, що ні. Але це звична практика в українській правоохоронній системі: щоб поліція виконала свої обов’язки, її потрібно постійно контролювати і нагадувати про її ж функції.

Правоохоронці перетворили свою роботу на добре обдуману виставу для суспільства. Вони паразитують на податках громадян, при цьому ігноруючи найважливіші завдання, для яких і існує система правопорядку.

При цьому, коли йдеться про прямі порушення закону, двозначності бути не може. Візьмімо для прикладу нардепа-втікача Дмитрука, який напав на військовослужбовця восени 2023 року. Тоді ми спостерігали повну бездіяльність правоохоронців, і лише після того, як він втік за кордон, почали виписувати підозри та оголошувати в міжнародний розшук. Цілий рік влада закривала очі на злочин, а після втечі Дмитрука нам розігрують чергову п’єсу: Інтерпол шукає його, а в Україні формально штампують підозри. Для кого цей абсурдний театр?

Правоохоронна система повинна працювати на суспільство, а не створювати ілюзію діяльності. Сьогодні кожен свідомий громадянин має розуміти, що без нашої активної позиції та контролю правоохоронці продовжуватимуть імітувати роботу, залишаючи злочинців безкарними.