Блог | Радянська перевага в космосі була побрехеньками

4 жовтня 1957 року Радянський Союз запустив перший у світі штучний супутник Землі. Ця подія стала величезним цвяхом, на який комуністична пропаганда вішала свої побрехеньки про "технічну перевагу СРСР". Чому побрехеньки? Розповім.

Наукового значення СП-1 (рос. Спутник простейший первый) практично не мав. При масі 83,6 кг він мав всередині лише 2 передавачі, які видавали сигнал "біп-біп-біп" на двох частотах, щоб кожен радіоаматор міг його прийняти, і вентилятор, який цей передавач охолоджував. Решта 50 кіло корисного навантаження – акумуляторні батареї.

Через 21 день, після того як вони розрядилися, передавачі припинили роботу. А ще через 71 день СП-1 зійшов з орбіти й згорів у щільних шарах атмосфери.

США запустили свій перший супутник менш ніж через три місяці. Вони б і раніше впоралися, але завадило суперництво між армією і флотом. Армійський "Експлорер" вирішено було запускати після "флотського" супутника "Авангард". На жаль, ракета-носій останнього зазнала аварії і лише після цього Вернер фон Браун отримав дозвіл на підготовку до запуску "Експлорера".

На відміну від радянського СП-1 "Експлорер" був у десять(!) разів легший. На відміну від радянського супутника маса ртутних батарей на ньому була лише 40% від загальної. Це дозволило набити його серйозною апаратурою - крім радіопередавача "Експлорер" мав лічильник Гейгера, датчик метеорних часток тощо.

"Експлорер" завдяки надсучасним технологіям пропрацював до 23 травня 1958 року, тобто 111 діб, а на орбіті залишався 12 років. Він допоміг зробити важливі наукові відкриття, зокрема радіаційних поясів навколо Землі і в дослідженні "сонячного вітру".

Другий американський супутник "Авангард-1" було запущено 17 березня 1958 менше ніж через 6 місяців після СП-1. Він також зробив кілька корисних відкриттів. А головне, у порівнянні з радянським супутником програма "Авангарду" була фантастично досконалою.

Ракетоносій побудовано спеціально для виведення супутника на орбіту на відміну від радянського носія - міжконтинентальної балістичної ракети 8К71, старого дітища німецького генія Греттрупа (яке потім переписали на Королева). Ви знаєте, хто такий Греттруп? А дарма...

Носій "Авангард" мав стартову масу 10 тонн, а 8К71 - більш ніж 256. Супутник "Авангард-1" у порівнянні з СП-1 був зовсім крихітним - лише 16,5 сантиметрів у діаметрі і 1474 грами вагою. Він досі кружляє навколо Землі і ще літатиме, за розрахунками фахівців - кілька сотень або навіть і тисяч років.

Це – перший наносупутник і найстаріше на сьогодні штучне тіло на орбіті. Незважаючи на те, що через його малі розміри з подачі радянського Агітпропу продажні писаки зневажливо охрестили "грейпфрутом", він допоміг зробити кілька важливих наукових відкриттів, зокрема, уточнити форму Землі. То був перший у світі супутник, оснащений сонячними батареями.

Оглянемо ще раз все написане і запитаємо: а де ж радянське лідерство у "космічній гонці", про яке твердила кремлівська пропаганда? Не завжди видима першість є свідченням більшої прогресивності. Та і не було ніякої гонки. Гнав СРСР. Одностороннє.

Історик Анджеліна Каллахан підкреслювала:

"Це не було космічної гонкою. Сполучені Штати завжди відверто говорили про цілі запусків, проте Радянський Союз не поспішав розкривати свої плани".

Ось в цьому й полягає шахрайство як основа радянської "першості".