Роберта Лінн Бондар – перша українка на орбіті, народилася в Канаді та розмовляє українською мовою

4 грудня першій канадській жінці-астронавту виповнилося 78 років

Першим українським космонавтом став Леонід Каденюк, який побував у космосі у листопаді-грудні 1997 року – він здійснив політ на шатлі Columbia. Але заради справедливості треба сказати, що українське коріння було у доброї половини радянських космонавтів, найвідоміші з яких – Павло Попович, Георгій Береговий, Георгій Шонін, Володимир Ляхов, Леонід Кизим, Леонід Попов та багато інших. А 1992 року на навколоземну орбіту вирушила канадська лікарка та астронавтка, етнічна українка Роберта Лінн Бондар, яка стала легендою не лише в Канаді, а й у нашій країні.

Виховання у скаутському дусі

Роберта Бондар з'явилася на світ 4 грудня 1945 року в невеликому містечку Су-Сент-Марі, що належить до канадської провінції Онтаріо. Її мати, Мілдред, яка викладала економіку в коледжі, була англійкою, а батько – Едвард Бондар, який працював у комісії з комунальних послуг, – українцем. Разом із батьками він дитиною емігрував до Канади з Івано-Франківської області. Роберту та її сестру-близнючку батько виховував у скаутському дусі: дівчатка мали навички, необхідні для виживання в найскладніших умовах, а також вміли не тільки ставити перед собою мету, а й розуміти, якими шляхами її можна досягти.

Мріяла про космос із восьми років

Роберта з дитинства захоплювалася біологією, батько навіть обладнав у підвалі їхнього будинку невелику лабораторію, в якій вона могла проводити свої досліди. Про політ у космос вона мріяла з восьми років – у тому віці це було найцікавішим заняттям, яке вона могла собі уявити. До мрії її підштовхнуло яскраве дитяче враження – гарний сріблястий літак, який вона побачила в аеропорту, коли проводила батьків у наукове відрядження. З того часу на кожен день народження Роберта просила у батьків подарувати їй не чергову ляльку, як інші дівчатка, а пластикову ракету, набір для дитячих хімічних дослідів та похідну сумку лікаря. "Так вийшло, – сміялася Бондар через багато років, – що життя піднесло мені все це разом, так би мовити, три в одному".

Під час навчання у старших класах дівчина захопилася ще й астрономією, і тут уже настала черга телескопа, який і купив Роберті батько, котрий заохочував її потяг до науки. Тоді ж Роберта разом із сестрою з картону та фанери спорудила власний "літальний апарат". Після закінчення школи Бондар вступила спочатку до Гвельфського, а потім до Торонтського університету, в якому 1977 року закінчила докторантуру.

До мети – крок за кроком

Перш ніж втілити свою мрію в реальність, Бондар стала докторкою наук у галузі нейробіології та членкинею Королівського коледжу лікарів та хірургів при Американській і Канадській академії неврології. Але астронавту потрібні як наукові знання, так і прекрасна фізична форма, й Роберта готувалася до перевантажень, які доводиться долати астронавтам. Вона навчилася стрибати з парашутом, керувати повітряною кулею та пілотувати літак – перших навичок навчив її дядько, який отримав ліцензію льотчика. Щоб сплатити заняття, Бондар працювала під час канікул. Медичні знання, які вона здобула, вимагали практичного підтвердження – Роберта почала працювати у військово-медичній школі при університеті Макмастер у Гамільтоні, потім перейшла до Медичного центру в американському Бостоні.

Єдина жінка у загоні

Дізнавшись про відбір у загін астронавтів, які мали побувати на навколоземній орбіті, Бондар, не роздумуючи, подала заявку і після найскладніших випробувань здійснила неможливе: обійшла 4300 претендентів на космічний політ. Вона увійшла до шістки переможців і при цьому стала в команді єдиною жінкою. Це трапилося 11 січня 1989 року – цей день Роберта вважає найщасливішим у своєму житті. Єдине, про що вона шкодує, – що готувати канадських астронавтів не почали раніше. Річ у тім, що за три роки до цього, у січні 1986 року, сталася катастрофа шатла Columbia, внаслідок якої загинув екіпаж – 7 людей. Роботи, пов'язані з польотами до космосу, вирішено було тимчасово відкласти.

Підготовка до польоту проходила у CSA – "Канадському космічному агентстві". Шатл Discovery, членом команди якого була Бондар, було запущено 22 січня 1992-го, він повернувся на Землю через вісім днів, 30 січня 1992 року. Перебуваючи на навколоземній орбіті, Бондар займалася науковими дослідженнями, вона вивчала вплив невагомості на життя людей і рослин. Результати її досліджень лікарі досі використовують у своїй діяльності щодо важких недуг – особливо цукрового діабету й хвороби Паркінсона.

Не зупиняючись на досягнутому

Повернувшись на Землю, Бондар не зупинилася на досягнутому результаті, тому в історію науки вона увійде не лише як жінка-астронавт, а і як видатна лікарка. Сфера її досліджень стосувалася переважно нервової системи людини, вивчаючи яку, вона провела масу наукових і клінічних експериментів. Протягом десяти років після повернення з космосу Бондар очолювала загін НАСА з космічної медицини – вона брала участь у численних конгресах та зборах, на яких розповідала про свій досвід і власні наукові ідеї. У цей час вона також керувала групою міжнародних дослідників НАСА, які вивчали дані, отримані під час найрізноманітніших польотів, що з'ясовують вплив низької гравітації на тіло людини та її здатність долати вплив невагомості в космосі.

Незважаючи на вагомий внесок у розвиток космонавтики та медицини, Бондар продовжує працювати й допомагати людям – наскільки це зараз їй до снаги. Навіть у своєму поважному віці вона є почесною викладачкою більш ніж у 20 (!) університетах Канади й Америки та членкинею Конгресу українців у Канаді. Їй присвячено експозицію у Залі слави Канади, а в її рідному Су-Сент-Марі ім'ям Бондар названо міський парк. На її історичній батьківщині, в Україні, її ім'я носять кілька шкіл і гурток науково-технічної творчості. Бондар здобула безліч нагород, серед яких "Орден Онтаріо", "Орден Канади", Космічна медаль НАСА. Також – і це логічно – на честь Роберти названо астероїд №13 693, відкритий 1997 року. Бондар добре знає українську мову – вона вільно нею розмовляє, а от в Україні, звідки родом її батько, вона не була жодного разу.

"Жінка епохи Відродження"

Різносторонньо розвинену й ту, яка досягнула високих результатів у всіх сферах діяльності – від професії до хобі, – Роберту Бондар журналісти прозвали "жінкою епохи Відродження". Зробивши космічну та медичну кар'єру, вона захопилася фотографією. Втім, два ці її захоплення пов'язані між собою: перші знімки вона зробила в космосі, знявши Землю з її орбіти. Вже як фотографиня Бондар досліджувала місця природного проживання диких тварин. Ці матеріали лягли в основу написаних нею книг, які Роберта проілюструвала своїми ж фотографіями. 2009 року Бондар заснувала некомерційну благодійну організацію, мета якої – захист диких тварин.

Роберта також любить кататися на каное, рибалити, ходити в походи перетнутою місцевістю, займатися підводним плаванням, лижним спортом і стріляє по мішенях із пістолета й гвинтівки.