Рут Бейдер Гінзбург: друга в історії США жінка – суддя Верховного суду та "рок-зірка американської юриспруденції" – дочка емігранта з Одеси

Рут Бейдер Гінзбург, яка стала другою в історії Сполучених Штатів жінкою-суддею Верховного суду і культовою постаттю американської юриспруденції, називають ще й "іконою фемінізму" та героїнею попкультури, а про її життя розповідають докладно і з деталями як про життя рок-зірки. Саме Гінзбург вплинула на рішення судових процесів, які в наш час здаються само собою зрозумілими, хоча свого часу навколо них розгорталися серйозні баталії, а їх результат не був наперед визначений. Багато які з них зробили Рут Гінзбург американською легендою, але мало хто знає, що коріння цієї видатної жінки потрібно шукати в Україні.

Кікі та Рут

Джоан Бейдер, а саме так назвали її при народженні, з'явилася на світ у 1933 році в Нью-Йорку. Її батько Натан Бейдер приїхав до США з Одеси, мати Селія – з Австрії. У Рут Джоан перетворилася, коли пішла до школи: у її класі було кілька дівчаток, які мали таке ж ім'я, тому вона вирішила змінити своє. У навчанні Бейдер відрізнялася наполегливістю і завзятістю, у стосунках з оточенням – різкістю і впевненістю в собі, недаремно домашні дали їй прізвисько Кікі – "щедра на копняки": такий спосіб комунікації Рут застосовувала до своїх сестер.

Не лише знання, а й особисте щастя

Закінчивши школу, Бейдер продовжила навчання у престижному Корнельському університеті, що належить до знаменитої Ліги Плюща. Тут Бейдер зустріла особисте щастя – свого чоловіка Мартіна Гінзбурга: йому на момент знайомства було 19 років, а самій Рут – 17. За її словами, він виявився єдиним чоловіком, для якого було важливо, що вона має не лише симпатичне личко, а й мізки. Забігаючи вперед, скажемо, що вони прожили разом понад 60 (!) років – аж до самої смерті Рут.

Наступна сходинка – Гарвардська юридична школа. Туди тільки почали приймати жінок, тому дівчині довелося витримати найважчу конкуренцію з абітурієнтами-чоловіками. Вступними іспитами справа не обмежилася: вчитися на курсі, де на 500 чоловіків припадало лише 9 жінок, теж було непросто. Викладачі вважали, що студентки повинні показувати приголомшливі результати – тільки так вони зможуть довести, що маю право займати місця, призначені, на їхній погляд, для чоловіків.

"Єврейка, жінка, мати"

Після закінчення Гарвардської школи Гінзбург, незважаючи на чудові знання, підтверджені оцінками в дипломі, довго не могла влаштуватися на роботу – їй скрізь відмовляли. Причин того було три: Рут була, по-перше, єврейкою, по-друге, жінкою, а по-третє – матір'ю (на той час у неї була дочка): у юридичній спільноті упереджено ставилися до всіх трьох категорій. Тому, влаштувавшись, нарешті, викладати в Колумбійський університет, вона стала співзасновником організації для захисту права жінок, – Women's Rights Project, яка лише за два роки допомогла виграти судові справи трьом сотням (!) жінок. Сама Гінзбург була адвокатом шістьох потерпілих і програла лише в одному з цих процесів.

"Народ США проти штату Вірджинія"

У 1993 році Білл Клінтон призначив Гінзбург однією з дев'яти суддів Верховного суду США – вона стала другою на цій посаді за всю історію країни після Дей О'Коннор, призначеної в 1981 році Рональдом Рейганом. Першою справою, після якої на Гінзбург звернули увагу в американському суспільстві, був процес "Народ США проти штату Вірджинія". Приводом для нього стала відмова військового інституту, що працював на території штату, приймати до своїх лав жінок. Гінзбург, яка виступала на слуханнях, наполягала на тому, що гендерна рівність гарантує Конституція США. Процес був виграний, військовий інститут відступився і почав приймати на навчання абітурієнтів, незважаючи на їхню гендерну належність.

"Я не згодна"

2000 року Верховний суд – знову ж таки за діяльної участі Рут Гінзбург – визначив результат президентських виборів. На фінішну пряму вийшли два кандидати – республіканець Джордж Буш – молодший та демократ Альберт Гор. Різниця в кількості голосів була настільки незначною, що розпочалися судові розгляди. Але вони ні до чого не привели – Верховний суд з перевагою в один голос висловився за припинення справи, присудивши перемогу Бушу-молодшому. Гінзбург, яка була проти цього рішення, написала на тексті постанови: "Я не згодна", не додавши при цьому традиційного слова "поважно", яке, згідно з етикетом, зазвичай вживають у таких випадках. Це був мужній вчинок, який тоді оцінили не лише її прихильники, але й противники.

"Ледбеттер проти Goodyear Tire & Rubber"

Ще одна гучна справа Гінзбург – "Ледбеттер проти Goodyear Tire & Rubber", позивачем у якій була менеджерка компанії з виробництва шин Ліллі Ледбеттер. Після двадцяти років роботи на підприємстві жінка дізналася, що її зарплата менша, ніж у працівників-чоловіків, які виконують таку саму роботу. Позов про дискримінацію, який вона подала, "блукав" з однієї судової інтенції до іншої, аж поки не дійшов до Верховного суду. Тут інтереси Ледбеттер палко відстоювала Гінзбург, і їй вдалося виграти справу – закон "Про справедливу оплату праці Ліллі Ледбеттер" підписав щойно обраний президент США Барак Обама.

Борець за гендерну рівність

На посаді судді Верховного суду Гінзбург боролася проти расової дискримінації та ґендерних стереотипів – недарма її називають "іконою фемінізму", підтримувала права ЛГБТ. Зокрема, у 2015 році вона силою свого авторитету вплинула на рішення суду в процесі "Обергефелл проти Ходжеса", який законодавчо встановив рівність одностатевих шлюбів із різностатевими. Протилежну позицію, яку висловлювала одна із суддів, Гінзбург у своїй промові назвала "застарілою", помітивши, що "союз домінуючого чоловіка та підлеглої йому жінки" пішов у минуле. Виступала Рут і за право жінок на аборти: вона вважала, що їхня заборона – це втручання в особисте життя, а отже, зневажання самих основ демократії. Втім, було б помилкою вважати, що Гінзбург завжди була на боці жінок – вона захищала тих, хто, на її думку, об'єктивно потребував допомоги. Наприклад, домоглася рішення суду, що стало прецедентом і змусило матір платити аліменти батькові, який виховував дитину.

Хвороба…

1999 року лікарі визначили Гінзбург страшний діагноз: злоякісна пухлина товстої кишки. Але Рут не здалася, а відчайдушно боролася за життя. Тоді рак вдалося перемогти – багато в чому це сталося завдяки Мартіну Гінзбургу, який у всьому підтримував дружину і навіть узяв на себе весь господарський та побутовий клопіт. Коли здавалося, що все позаду, хвороба повернулася – цього разу рак зачепив підшлункову залозу. Загалом Гінзбург хворіла 21 (!) рік, зіткнувшись із чотирма різновидами раку, але, незважаючи на сильний біль та дуже важке лікування, пропустила лише кілька судових засідань.

...і похорон однієї з найвпливовіших жінок світу

Рут Гінзбург пішла з життя 18 вересня 2020 року у віці 87 років у своєму будинку у Вашингтоні в оточенні родини. Посмертно її вписали до переліку найвпливовіших жінок світу. Під час похорону труна з її прахом була встановлена на платформу, побудовану ще для Авраама Лінкольна, що говорило про найвищу шану та повагу. На церемонії прощання були присутні тодішній президент США Дональд Трамп, якого Рут відверто не любила (вона говорила, що залишиться на своїй посаді, доки його не змінить хтось інший), віцепрезидент Майк Пенс та кандидат у президенти Джо Байден. Біографія Гінзбург "Та сама РБГ: життя і часи Рут Бейдер Гінзбург", що вийшла в 2015 році, практично відразу стала бестселером і лягла в основу фільму "За статевою ознакою", знятого в 2018 році. Присвячений її життю та роботі й документальний фільм "РБГ: Життя ікони правосуддя". Образ Рут дуже популярний у США, причому його використовують у різних випадках – наприклад, під час святкування Геловіна. Такий костюм зазвичай передбачає речі, з якими асоціюється Гінзбург: окуляри, білий комірець (їх Рут мала цілу колекцію) і масивні коштовності, кожна з яких символізувала її настрій на прийняття того чи іншого судового рішення. Її фотографії друкують як принти на одязі та набивають як тату.