Блог | Смерть у стоматолога: як покарати винних?

Останнім часом в Україні сталося відразу кілька трагічних випадків, коли пацієнти померли після (або під час візиту) до стоматологічних клінік. Чи можна було такої ситуації уникнути? Як зробити так, щоб запобігти схожим ситуаціям у майбутньому?

На початку лютого у Кривому Розі після відвідування стоматолога помер 14-річний підліток. Раніше, наприкінці січня, на Рівненщині в кріслі приватного стоматолога померла 50-річна жінка. Їй лікували зуби під седацією. Перед цим всю країну сколихнула трагедія у Львові, де після візиту до приватних стоматологів помер 5-річний Велес Пашник.  А 11-го квітня 2024 року клініко-експертна комісія департаменту охорони здоров’я Львівської ОВА визнала неналежним надання медичної допомоги Велесу Пашнику в приватній стоматологічній клініці Ori-Dent у Львові. Лікарі, які видаляли зуби хлопчику, після чого він помер, не мали потрібної кваліфікації для лікування дітей.

"Не були надані документи, де чітко прописано, що стоматолог має кваліфікацію лікар-стоматолог дитячий, і не має кваліфікації лікар-стоматолог хірург, і також анестезіолог не дав нам документ, який підтверджує, що анестезіолог — дитячий. В них були тільки документи, які підтверджують, що вони – дорослий стоматолог та дорослий анестезіолог", - розповів голова клініко-експертної комісії, заступник директора Львівського обласного департаменту охорони здоров’я Володимир Чорній.

Я переконаний, що в правоохоронців є всі шанси ефективно провести розслідування і винних осіб притягнути до кримінальної відповідальності. Адже вже очевидно, що в ситуації з хлопчиком Велесом стоматологи неналежним чином підготувалися до операції. Чому анестезіологічна служба не змогла вчасно реанімувати дитину, чи подбала клініка про наявність анестезіологічного апарата, інтубаційного й реанімаційного обладнання саме для дітей? Припускаю, труднощі в розслідуванні все ж будуть, адже у певних речах втрачено дорогоцінний час. 

Для збору доказів важлива своєчасність

У розслідуванні правопорушень завжди надважливим є своєчасний збір доказів. На жаль, у справі з дитиною поліція зареєструвала кримінальне провадження лише на 10-й день після того, як хлопчик впав у кому. У той час як всю медичну документацію потрібно було зібрати у перші ж години, аби зрозуміти, що саме відбулось, який діагноз встановили лікарі, які реанімаційні дії проводили. 

Наведу приклад зі свого досвіду в прокуратурі Запоріжжя, коли своєчасна реакція правоохоронців допомогла притягнути винних до відповідальності. 

Півторарічний хлопчик потрапив до інфекційної лікарні з високою температурою і підозрою на менінгіт. Дитину одразу почали лікувати антибіотиками. Стан хлопчика не поліпшувався, температура залишалася високою. Через кілька днів лікарі вирішили зробити пункцію спинного мозку. Через цю маніпуляцію в дитини розвинувся набряк головного мозку і за кілька днів маленький пацієнт помер. 

Тоді ми змогли своєчасно забрати всю медичну документацію та біологічні зразки хлопчика, результати аналізів тощо. Було встановлено, що, трьома медпрацівниками лікарні були допущені лікарські помилки: через неправильно встановлений діагноз неправильним було лікування, що призвело до смерті дитини. 

На підставі зібраних доказів ми змогли направити кримінальне провадження з обвинувальними актами відносно трьох осіб до суду. 

П’ять жертв щодня

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку в Україні від лікарських помилок гине близько 2000 пацієнтів (це 5—7 щодня), ще майже 10 тисяч отримують інвалідність. Водночас у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань у 2023 році було зареєстровано лише 436 проваджень щодо лікарської недбалості. І лише два з них направлено до суду.

З одного боку, люди не звертаються до правоохоронців, бо не вірять, що справедливість переможе і за помилки лікарів, справді, буде покарано, з іншого, — низка проблем у правоохоронній системі заважає швидко і ефективно розслідувати такі злочини.

Три кроки до кардинальних змін

На мою думку, щоб кардинально підвищити ефективність розслідувань справ, що стосуються помилок чи недбалості лікарів, необхідно зробити три речі:

- запровадити спеціалізацію прокурорів, які б розумілись на розслідуванні таких справ;

- змінити систему мотивації та показників для співробітників поліції і прокуратури;

-  запровадити сертифікацію медичних працівників.

Спеціалізація — запорука фаховості

Cьогодні один прокурор може здійснювати процесуальне керівництво відразу в багатьох кримінальних провадженнях, які є різними за своєю специфікою. Зрозуміло, що жоден юрист не може бути висококласним фахівцем одночасно в усіх цих питаннях. Для цього потрібна спеціалізація, щоб у прокуратурі були створені окремі підрозділи, кожен із яких розслідував би лише одну категорію злочинів. Це б суттєво допомогло підвищити кваліфікацію співробітників в певних галузях. Зокрема, має бути створений підрозділ, що розслідуватиме тільки злочини у сфері медицини. 

Зміна показників поліпшить результат

Створення підрозділу, який розслідуватиме винятково злочини у сфері медицини, може обернутися проблемою, якщо не змінити системи показників та мотивації співробітників поліції і прокуратури. Зараз система показників мотивує лише до направлення запланованої кількості кримінальних проваджень до суду щомісяця. Тобто, якби на рівні управлінських рішень категорію справ з лікарської недбалості пріоритезували і за високоякісне розслідування і підтримання публічного обвинувачення слідчі і прокурори могли б  розраховувати на отримання певних заохочень, а не покарань — справи в зборинні доказів пішли б значно краще. 

Порушив заборону — щонайменше лишився без роботи

Одним із видів покарання в Україні є позбавлення медичного закладу ліцензії здійснювати медичну діяльність. Однак забрати ліцензію в конкретного лікаря, як це роблять у США, неможливо, адже в нашій державі лікарі їх не мають. Відповідно, медик може спокійно влаштуватися на роботу в інший заклад і продовжувати "лікувати" людей. Сертифікація або ліцензування кожного лікаря — вихід.  

Як убезпечити свою дитину

Повертаючись до трагедії з 5-річним Велесом Пашником, хотів би наостанок дати пораду батькам. Розумію, що зараз багато з них будуть боятися звертатись до лікарів і робити певні процедури під анестезією. 

Вимагайте, аби клініка показала вам свою ліцензію на роботу. Не соромтесь запитати, чи підготувались вони до виникнення можливої екстреної ситуації: чи є в них у наявності анестезіологічний апарат, відповідне інтубаційне та реанімаційне обладнання. Також обов'язково потрібно зробити тест на реакцію організму на наркоз. І, звісно, читайте відгуки, запитуйте рекомендації у тих, кому довіряєте.