Відео дня
Блог | Україна та подвиг "Таїфа", який росіяни оббрехали
Я вже писав у зв'язку з річницею Синопської битви, що близько 70% моряків Чорноморського флоту під час Кримської війни були українцями і майже всі вони полягли, обороняючи Севастополь. І що сама та війна має багато паралелей із нинішньою, що не дивно: Росія тоді напала на Туреччину так само, як зараз на Україну, і з тих самих причин. Додам, що кораблі, що билися у бухті Синопу, також було збудовано в Україні, українськими майстрами, на верфях Миколаєва.
Але є ще одне, про що хотілося б написати як приклад-побажання неньці, яка опинилася наприкінці 2023 року у важкій ситуації. Це подвиг "Таїфа" в Синопській битві, який затьмарює легендарно-міфічний "подвиг" "Варяга". Саме його прорив через багаторазово переважаючі сили ворога і став найяскравішим епізодом цієї битви! Він показав, що сміливий і вмілий боєць у самій, начебто, безнадійній ситуації може перемогти.
Але до діла. 30 жовтня 1853 року ескадра адмірала Нахімова знищила в бухті Синопу турецьку ескадру, врятувався лише один пароплав "Таїф". За винятком його феноменального прориву, баталія з військової сторони інтересу не представляла, будучи фактично розстрілом слабкого супротивника. Синоп увійшов в історію іншим: як остання велика битва вітрильних флотів і перша за участю пароплавів, а також як необачна акція, що викликала вступ у війну Англії та Франції, після чого поразка Росії була неминуча.
Так, "Таїф" здійснив справжній подвиг. Але тим і характерна російська історіографія, що постаралася замовкнути та очорнити його, виставити прикладом боягузливої втечі. Турецька ж історіографія цього періоду та тематики тільки зараз стає на ноги. У результаті героїзм корабля залишився невідомим широкому загалу.
Прорив через стрій лінійних кораблів
Отже, опівдні 30 жовтня 1853 року шість потужних лінійних кораблів ескадри адмірала Нахімова двома колонами увірвалися в бухту Синопа, стали на шпринги і відкрили нищівний вогонь турецькими фрегатами, корветами і береговими батареями. Турки люто відстрілювалися, і над бухтою заревів залізний шторм за образним висловом британця Адольфуса Слейда, який обіймав посаду Мушавер-паші, головного радника турецького флоту.
Російським лінійним кораблям, цим плавучим батареям, втіленню морської потужності (у сумі 624 гармати) з добре підготовленими командами, двом фрегатам (96 гармат) і трьом пароплавам Корнілова (18 гармат) протистояли сім фрегатів і три корвети з безліччю новобранців у другій лінії стояли два озброєні пароплави і цивільні судна. Всього на турецьких кораблях було 476 гармат менших калібрів, ніж на лінкорах Нахімова.
Їх прикривали берегові батареї, на озброєнні яких стояло різномаста старизна малих калібрів (14-19 фунтів), у тому числі три антикварні генуезькі гармати часів падіння Константинополя, тобто середини XV століття! У бою брало участь лише 24 гармати, обслуга яких складалася не з армійців, а з ополченців. Перевага росіян була настільки велика, що результат бою не викликав сумнівів. Однак в одному випадку російська коса знайшла турецький камінь!
У цей вирішальний момент битви кораблі Нахімова викидали до двохсот снарядів за хвилину – і справді залізний шторм!
Перший постріл пролунав о 12 годині 28 хвилині, незабаром бухту затопив гуркіт канонади, заволокло пороховим димом, і в цьому артилерійському пеклі вже о 12:45 з дозорного фрегату "Кагул" побачили батарейний пароплав, що йшов у хмарах диму повз кораблів лівої російської колони, які вели батальну пальбу на межі скорострільності. У цей вирішальний момент битви кораблі Нахімова викидали до двохсот снарядів за хвилину – і справді залізний шторм!
Це означає, що передбачливий командир зранку тримав "Таїф" під парами, знав обстановку, хід справ оцінив миттєво і – пішов на прорив. Він виходив із центру бухти і перед ним стояв вибір, куди йти? Командир вибрав колону адмірала Новосільського, бо вона не дійшла на вказану в бойовому наказі Нахімова відстань (на глибині 10 сажнів, приблизно 1 кабельтов до турецької лінії) і стала далі, у двох-трьох кабельтових.
У цей час фрегати "Даміад", "Каїді-Зафер", "Нізаміє" та корвет "Фейзі-Меабуд" разом з береговою батареєю № 6, повз які рухався "Таїф", щосили відбивалися, російські зазначали, що вогонь турків був сильним і точним, і під цим вогнем з обох боків "Таїф" йшов як на параді на відстані кабельтова від російських гігантів, якщо не менше.
Фортуна усміхається сміливим! На "Парижі" (120-130 гармат), з проходу повз якого розпочав свій смертельний анабазис "Таїф" (він за різними відомостями мав від 12 до 22 гармат), могли не встигнути зреагувати на його висунення з лінії турецьких судів, але "Три святителя "(120-130 гармат), наступний корабель лівої російської колони, вже не повинен був його упустити. Однак саме в цей момент турецьке ядро перебило йому шпринг, корабель розвернуло кормою до берега, і кінцевому "Ростиславу" (84 гармати) стало не до "Таїфа", йому довелося зайнятися батареєю №6, яка сильно била "Святителiв" поздовжніми залпами.
У результаті повз лінійні кораблі "Таїф" проскочив з невеликими пошкодженнями. Втім, А. Сатін, тоді мічман "Трьох Святителів", помічник командира батареї мідель-дека, у своїх спогадах писав, що "Таїф" діяв ще сміливіше – він прорізав стрій російських кораблів!
Але росіяни підносять героїзм турка у чорному кольорі: крався між турецькою бойовою лінією та берегом. Сховався за спинами товаришів, що б'ються! Навіть у багатотомній Військовій енциклопедії дана фальшива схема бою, її наводив у ювілейному випуску у 2003 році орган Міністерства оборони РФ, "Військово-історичний журнал", а також Вікіпедія та безліч статей та сайтів.
Хоча у схемах зі шканечных журналів російських кораблів ясно вказано його маршрут між бойовими лініями противників. Та й осадка (5,1 м) цього великого на ті часи корабля не дозволяла йому йти впритул до берега, тим часом як турецькі фрегати і корвети стояли максимально близько до землі.
Мало того, російські історики трактують цей відчайдушно сміливий вихід під страшний вогонь лінійних кораблів як боягузливу втечу! Невже визнання доблесті ворога принизить перемогу російської зброї? Та й взагалі брехати погано...
Бій із фрегатами
Однак вирватися сміливцю не вдалося – два російські фрегати стерегли шлях у відкрите море. Нахімов спеціально виділив їх для дій проти турецьких пароплавів, і вони мали над "Таїфом" багаторазову перевагу серед гармат. 44-гарматний "Кагул" відкрив вогонь о 12:57, а через п'ять хвилин до нього приєднався 52-гарматний "Кулевчі".
Бій був гарячий. Фрегати били бортовими залпами, намагаючись притиснути пароплав до берега, але "Таїф" влучно відстрілювався, майстерно маневрував, то давав повний хід, то зупиняв машину, зачекав на мить і знову пішов на прорив. До пів на другу він уже відірвався від фрегатів, ті ще деякий час гналися за ним, паля з погонних гармат, але потім повернули до своєї ескадри, якої досягли о 14:37, стали на якір і відкрили вогонь по турках.
Отже, "Таїф" проскочив крізь вогонь трьох лінійних кораблів і в маневреному бою переграв два фрегати, тобто мав справу з п'ятьма кораблями з нахімовських восьми! Зрозуміло, що на прогулянку це мало схоже – він отримував удари і відповідав на них. На "Кагулі" та "Кулевчі" були поранені, а на "Таїфі" вбиті. Нічого не скажеш, хвацький командир стояв на містку цього доблесного пароплавофрегата, та й команда була під стать йому.
Ніяк не можна погодитися з досі популярним у Росії автором псевдоісторичних опусів, співаком ленінсько-сталінського флоту Б. Звєрєвим, який у наскрізь брехливій книзі "Синопська перемога" зневажливо відгукувався про командира: мовляв, Слейд "наочно продемонстрував всю нікчемність англійської. Саме школу він продемонстрував дуже непогану!
Але тут ми стикаємося ще з дуже характерною брехнею російської історіографії. Звєрєв, як і решта істориків та інші російські "баталісти" чомусь вважають, що командиром "Таїфа" був британець Адольфус Слейд. Так-так, це той самий Мушавер-паша – і вже тому він не міг командувати ні "Таїфом", ні будь-яким іншим турецьким кораблем. Але даному казусу, як і продовженню розповіді про прорив цього успішного попередника нещасливого "Варяга" – не встиг він розібратися з фрегатами, як зіткнувся з пароплавами Корнілова! – присвятимо наступну статтю.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...