"Українська Грета Гарбо" Тамара Вишневська: одна з найкрасивіших акторок ХХ століття

Тамару Вишневську називають "українською Гретою Гарбо" не лише за витончену – практично неземну – красу, а й за таємницю, що приховує її життя. Вона – як і Гарбо – ніколи не поширювалася про особисте в розмовах із журналістами, а все, що відомо про Вишневську сьогодні, ми знаємо з книги, написаної її дочкою Ірен, та спогадів родичів, нащадки яких, можливо, досі живуть в Україні.

Відео дня

Сама Вишневська, вже як європейська знаменитість, часто бувала в Луцьку, у своєї сім'ї – батьків і сестер, і матеріально допомагала бабусі, яка жила в рівненському селі Варковичі, хоч і це вона намагалася тримати в таємниці.

Українське дитинство

Тамара Вишневська народилася 20 грудня 1919 року у селі Варковичі неподалік рівненського Дубна, а коли їй виповнився рік, родина переїхала до столиці Волині – Луцька. Батько Тамари Сергій Вишневський за національністю був українцем, мати, Лідія Тарнавська, полькою. Тамара рідко згадувала про своє дитинство, тож відомо про нього небагато. Зі спогадів дочки Вишневської, Ірен, ми знаємо, що в сім'ї росло троє доньок – у Тамари були сестри Тетяна та Зоя. Виховували дівчат у православній вірі, що не дивно, якщо врахувати, що їхній дід Аполлінарій Вишневський був знаменитим українським іконописцем, який навчався свого мистецтва у майстрів Почаївської та Київської лаври, а на батьківщині Тамари, у Варковицькому храмі, зберігається написана ним ікона.

Батько майбутньої зірки працював журналістом і редактором у проукраїнських газетах, за що в роки Першої світової війни був заарештований польською владою та відправлений до концентраційного табору у Березі-Картузькій. До цього, ще на початку століття, Сергій Вишневський – знову ж таки, за проукраїнські погляди – провів кілька років у засланні в Сибіру, де, ймовірно, і приохотився до карткових ігор і, зрештою, програв увесь свій статок, залишивши дочок без спадщини. За свідченням однієї із родичок, саме тому Тамара подалася на сцену – в інший спосіб заробити життя дівчина не могла. До того ж вона завжди боялася, що таємниця про минуле її батька вийде назагал, тому в майбутньому, дебютуючи в кіно, взяла псевдонім – Міра Вишневська.

Танцівниця...

Танцювати Тамара мріяла з дитинства, тож переїхавши у Варшаву до своєї тітки, сестри матері Зої Лангхаммер, вона вступила до школи танців Тетяни Висоцької. Граціозна, красива і струнка дівчина швидко привернула увагу самої Висоцької, яка запропонувала їй стати солісткою свого ансамблю "Тетянки", який активно виступав у нічних клубах та кабаре. Тамара багато працювала, але добре заробляла, що дозволяло їй не лише забезпечувати себе, а й надсилати гроші рідним у Луцьк.

… та акторка

Незабаром у житті Вишневської сталася подія, яку можна назвати доленосною. Під час драматичної вистави за п'єсою Шекспіра "Сон літньої ночі" (до якої "Тетянки" були залучені в масовці в ролях ельфів) на Тамару, котра вирізнялася на тлі інших танцівниць, звернули увагу критики, які писали про прем'єру. Незабаром вона отримала пропозицію від відомого режисера Пауля Вегенера спробувати себе як акторка. Фільм знімали у Берліні, куди 16-річна Вишневська вирушила разом із Вегенером. Дебют у картині "Август Могутній" пройшов успішно – про Тамару писали в газетах, а автори статей захоплювалися не лише її красою, а й талантом.

Щаслива доля "Прокаженої"

Затребуваність на знімальному майданчику (а Вишневську запрошували у свої картини найвідоміші режисери та продюсери) подарувала акторці не лише популярність, а й особисте щастя. Під час зйомок картини "Прокажена" вона познайомилася із власником варшавської кіностудії "Сфінкс" Владиславом Мікошем, який закохався у дівчину з першого погляду. Попри те, що Владислав був старший за Тамару на дванадцять років, на його пропозицію руки та серця вона відповіла згодою – у 1937 році вони побралися, через рік у них народилася дочка Ірен. Також після виходу на екрани "Прокаженої", в якій Тамара, до речі, зіграла відносно невелику роль, вона стала "модною" акторкою – їй частіше стали пропонувати ролі, і лише за три роки – з 1936-го по 1939-й – вона знялася у чотирнадцяти фільмах, серед яких були популярні на той час картини "Дівчина з Новолипок", "Друга молодість", "Дружина та недружина", "Жінка над прірвою". Втім, підкорювати публіку Вишневська вміла не лише на екрані, а й у житті: вона була, як сказали б зараз, селебритіс, і її поява на людях викликала справжній ажіотаж. Тамара мала вишуканий смак і вміла себе подати, тому папараці робили величезну кількість знімків, які прикрашали фотозвіти про світські заходи в пресі, часто вона з'являлася і на обкладинках журналів.

Війна зруйнувала всі плани

1939 року, коли популярність Вишневської досягла Сполучених штатів, її запросили до Голлівуду. Але здійснитися її заокеанським планам та надіям не дала Друга світова війна: Польща, в якій мешкала Вишневська, стала першою її жертвою. Першого дня агресії проти країни, коли Варшаву вже бомбардували німецькі льотчики-аси, Тамара перебувала на кіностудії – на зйомках фільму "Заповіт професора Вільчура". Зняти вдалося лише кілька сцен, а подальша доля картини невідома. Щоб підтримати сімейний бюджет і допомогти чоловікові, який змушений був улаштуватися різноробом, Тамара хотіла продовжити роботу танцівницею в нічному клубі "Адрія", де пам'ятали акторку під час її тріумфу, але Владислав заборонив їй: повертатися додому під час комендантської години, встановленої тоді у Варшаві, було небезпечно для життя – можна було потрапити на очі німецькому патрулю. Тоді Вишневська обміняла коштовності, які раніше у великій кількості дарував їй чоловік, і продала їх, зібравши невелику суму – вона витратила гроші на продукти. Сам Мікош співпрацював з Армією Крайовою – польськими партизанами, які боролися з фашистами. У 1944 році, коли до звільнення Варшави залишався ще цілий рік, йому вдалося переправити дружину та дочку до Праги, де на них чекала сім'я Тамари, яка дивом врятувалася в окупації. Перед від'їздом вона зустріла на вулиці циганку, яка сказала: "Ти ніколи більше сюди не повернешся. А твоє життя буде недовгим" – так згодом і сталося. З чоловіком Вишневська зустрілася лише 1945 року в Німеччині – у таборі для біженців. Вони втратили все: дім, роботу, гроші, але лишилися живі, і це було найбільшим щастям.

Життя та смерть за океаном

1950 року, не зумівши влаштуватися в Європі, Мікош і Вишневська вирішили емігрувати до Америки, де оселилися в місті Рочестер, штат Нью-Йорк. Тамара розраховувала на кар'єру в Голлівуді, але, мабуть, її час минув – запрошень на зйомки вона так і не отримала. Довелося пристосовуватися до нових умов: акторка працювала адміністратором у музеї, перекладачкою – ось коли їй знадобилися знання іноземних мов, які вона вивчила ще в юності (Вишневська вільно говорила українською, польською, англійською, німецькою та російською), і навіть продавцем. Коли дочка Ірен вийшла заміж і народила трьох дітей, вона із задоволенням присвятила себе вихованню онуків.

Тамара Вишневська пішла з життя 1981 року у віці 61 року від раку грудей. Чоловік пережив її на 13 років. Поховані Тамара Вишневська та Владислав Мікош поряд – на цвинтарі Маунт-Хоп у Рочестері.