"Український Генрі Форд" Володимир Джус: винахідник із Галичини, який зробив переворот у світовому авіабудуванні

Володимир Джус – знаменитий винахідник, який усі свої найважливіші відкриття здійснив в авіабудуванні. В Україні про нього знають не дуже багато, тоді як у США про нього пишуть книги та згадують його у мемуарах, називаючи "українським Генрі Фордом". Не дивно, якщо врахувати, що єдиний український емігрант зміг здійснити американську мрію – приїхавши в Америку без гроша в кишені, він за кілька десятиліть став мільйонером та власником фабрик не лише у США, а й у Канаді, Франції та Великій Британії, а також засновником та першим керівником Українського інституту Америки.

Відео дня

Головний винахід Джуса – замок-закріплювач для літаків – не тільки здійснив переворот в авіабудуванні в 30-40-х роках ХХ століття, а й використовується у всьому світі досі.

За океан з 25 доларами в кишені

Володимир Джус народився 5 січня 1895 року (130 років тому) у селі Черняхівці Збаразького району Львівської області у багатодітній селянській родині. У 1913 році, коли юнакові виповнилося 18 років, він, незважаючи на заборону батька, вирішив спробувати щастя в Сполучених Штатах, куди вирушив із "капіталом" у 25 доларів у компанії брата Теодора і сестер Анни та Марії. Батьки Володимира залишилися в Україні, і їхня доля склалася трагічно: у 30-ті роки один із братів Володимира став бійцем УПА і загинув, а їхню матір, а також дружину та дочку брата відправили на заслання до Сибіру.

Робітник на фабриці з виробництва літаків

На новому місці Джус не лише працював, а й навчався – як англійської мови, так і технічних дисциплін – креслення, авто- та електромеханіки. Без грошей, зв'язків, а спочатку і без освіти, але з сильним потягом до техніки, Джус міг розраховувати тільки на місце простого робітника, але треба віддати йому належне: до вибору підприємства він поставився максимально ретельно і відповідально. Його інтерес викликала сфера авіабудування, яка, як розумів Володимир, мала велике майбутнє. Він влаштувався на фабрику з виробництва літаків та двигунів для них і дуже швидко почав пропонувати керівництву ідеї, які допомагали вдосконалити конструкції літальних апаратів та заощадити кошти, що йдуть на їхнє виробництво.

Щасливий шанс

Щоправда, на його власному добробуті це аж ніяк не позначалося – всі його ідеї привласнював його роботодавець, але Володимир не втрачав надії на винахід, який прославить і збагатить його. Незабаром доля послала Джусу щасливий шанс – він почув, як інженери обговорюють сильну вібрацію під час посадки літаків, через яку ті дзвенять як безліч консервних банок – дріт, що їх зв'язує, та металеві пластини не допомагали. На сам факт вібрації можна було б не зважати, якби він не призводив до аварій і руйнування літаків. Кілька місяців пішло у Джуса на те, щоб винайти спеціальний замок-закріплювач, який допомагав уникнути вібрації. Він був дешевим, легким в експлуатації і – найголовніше! – надійним: після випробувань його почали встановлювати на всі літаки, що випускалися на підприємстві.

На вільних хлібах

Досягши успіху, винахідник звільнився з фабрики та з коштами, які йому вдалося накопичити, піти на вільні хліби – заснувати власну справу. Перше замовлення принесло йому прибуток всього в 4 долари, але дуже швидко ситуація змінилася радикально: замовлення на запатентований Джусом замок посипалися на нього як з рогу достатку, причому приходили вони не тільки зі США, а й Європи. Оборот фабрик, що належали йому, за кілька років виріс до пів мільйона доларів, що становило гігантську на ті часи суму. Специфіка виробів, що виготовлялися на фабриках Джуса, була такою, що Друга світова війна, яка розорила велику кількість підприємців, на його фабриках позначилася якнайкраще: працюючи цілодобово, вони випускали продукції на 15 мільйонів доларів щомісяця. Після закінчення війни у виробництві намітився спад, але Джус не розгубився: він дуже швидко перебудувався і почав продавати свій винахід корпораціям, з конвеєрів яких сходили гелікоптери, автомобілі, кораблі, трамваї і гоночні боліди. Щодо авіабудування, то в ньому замки-закріплювачі Джуса використовуються досі – як на військових, так і пасажирських літаках.

Кріплення для фіксації кісток після переломів

Ще однією сферою, де знайшли своє застосування замки Джуса, стала медицина. Лікар однієї з клінік Нью-Йорка звернувся до нього з проханням розробити кріплення, яке б допомагало фіксувати зламані кістки. На розробку такого пристрою у Джуса пішло лише кілька тижнів, а перші підсумки його застосування вражали – переломи зросталися швидше, а результат був надійнішим. Лікарі-ортопеди в один голос заявили про внесок, який Джус вніс у розвиток медицини. У планах Джуса було вдосконалення його винаходів, до того ж він мав нові ідеї, але втілити їх у життя він не встиг.

Засновник Українського інституту Америки

Все життя Володимир Джус підтримував зв'язок зі своїми земляками – українцями-емігрантами, завдяки чому він зберіг свою національну ідентичність та відданість культурним та побутовим традиціям. Щоб створити аналогічні умови для всіх американських українців – і тих, що давно живуть, і новоприбулих, Джус вирішив заснувати УІА – Український інститут Америки, який згодом розташувався в розкішному особняку в центрі Манхеттену. Організація допомагала нашим співвітчизникам влаштовуватись на роботу та навчання, знаходила їм житло, надавала матеріальну допомогу, на її основі можна було брати у бібліотеці книги українською мовою та займатись у різноманітних гуртках.

Сім'я та відхід із життя

На самому початку свого життя в США – у 1917 році – Джус одружився зі своєю однокласницею по ремісничій школі Єві Скалецькій. Але дружина через кілька років померла від туберкульозу, залишивши чоловікові сина Теодора. Вдруге Володимир одружився 1927 року, на Ганні Резнік, яка на момент оформлення шлюбу вже мала двох своїх дітей. Помер Володимир Джус 19 червня 1964 року від хвороби легень – зроблена йому незадовго до цього операція не допомогла. Його підприємницьку діяльність продовжив старший син Теодор, він зайняв посаду керівника Українського інституту Америки, який до цього очолював його батько.