Блог | Українці  "вичєркнулі сєбя" з історії Другої Світової? Звідки радянські міфи в голові Трампа

Бачу, що цілком притомні люди поширюють дурницю про те, що українці "вичєркнулі сєбя" з історії Другої Світової і треба туди повернутися, бо он Трамп каже, що Гітлера перемогли росіяни.

Друзі, ми не вичєркнулі сєбя із Другої Світової. Поясню із символічної точки у любому моєму Дніпрі.

Коротенький лікбез. Отже, ми не вичєркнулі. Міф про переможця у війні почався з тосту Сталіна у 24 травня 1945 на переможному бенкеті: "Спасибо русскому народу за победу над фашизмом".

Міф почався зі спеціально скликаного у січні 1944-го політбюро ЦК ВКП(б) за участі Сталіна, Берії і Хрущова коли Довженка цілу ніч "рубали на шмаття у Кремлі" (його слова зі Щоденника) за кіноповість "Україна в огні". З того, що Сталін кричав про Довженків націоналізм і ревізію ленінізму: "почему Украина, причем тут украинцы, где русские?"

Попри те, що Україна була головною метою Гітлера і центром його ідеологічного колоніалізму, найбільш руйнівні битви відбувалися на її землях, а в абсолютних цифрах під час Другої світової загинуло більше мешканців радянської України, ніж радянської Росії.

СРСР десятиліттями методично просував всередині країни і назовні два міфи: один — про вирішальну роль російського народу у перемозі над фашизмом, а другий — про архаїчного, дикого "українського поліцая". Обидва міфи міцно й надовго вросли у західну свідомість. Ми довго були під підозрою щодо особливої, чисельнішоі, аніж в інших народів (це абсолютно не так) колаборації з нацистами і антисемітизму ( гляньте публікації Guardian, lndependent та інших про українських правих, навіть після 2014), а от росіяни — лишались борцями з фашизмом, переможцями фашизму.

Попри те, що, на боці союзників проти вермахту воювало і загинуло більше українців, аніж французів, британців і американців разом узятих. (Цю статистику наводить Тімоті Снайдер у виступі в Бундестазі 2017 року)

В голові Трампа рояться радянсько-російські міфи. От саме їх нам і потрібно деконструювати. І в своїх головах, і в західних.

Ось вам пророцтво із Довженкового "Щоденника", він усе це бачив уже тоді, відразу після перемоги:

"Якщо вся доблесть синів України у війні оформиться в єдиний побідний совєтський котел, а на рахунок українців випреться штучно утворена петлюрівщина і антисемітизм, то краще мені вмерти і не знати більше людської підлості, бездонної ненависті і вічної брехні, якою оплутані ми".