Блог | Українці  "вичєркнулі сєбя" з історії Другоі Світової? Звідки радянські міфи в голові Трампа

Бачу, що цілком притомні люди поширюють  дурницю про те, що українці  "вичєркнулі сєбя" з історії Другоі Світової і треба туди повернутися, бо он Трамп каже, що Гітлера перемогли росіяни. 

Друзі, ми не вичєркнулі сєбя із Другоі Світової. Поясню із символічної точки у любому моєму Дніпрі. 

Коротенький лікбез. Отже, ми не вичєркнулі. Міф про переможця у війні почався з тосту Сталіна у 24 травня 1945 на переможному бенкеті:  "Спасибо русскому народу за победу над фашизмом". 

Міф почався зі спеціально скликаного у січні 1944-го політбюро ЦК ВКП(б) за участі Сталіна, Берії і Хрущова коли Довженка цілу ніч "рубали на шмаття у Кремлі" (його слова зі Щоденника) за кіноповість "Україна в огні".  З того, що Сталін кричав про Довженків націоналізм і ревізію ленінізму: "почему Украина, причем тут украинцы, где русские?" 

Попри те, що Україна була головною метою Гітлера і центром його ідеологічного колоніалізму, найбільш руйнівні битви відбувалися на її землях, а в абсолютних цифрах під час Другої світової загинуло більше мешканців радянської України, ніж радянської Росії.

 СРСР десятиліттями методично просував всередині країни  і назовні два міфи: один — про вирішальну роль російського народу  у перемозі над фашизмом,  а другий  — про архаїчного, дикого "українського поліцая". Обидва міфи міцно й надовго вросли у західну свідомість.  Ми довго були під підозрою щодо особливої, чисельнішоі, аніж в інших народів (це абсолютно не так) колаборації з нацистами і антисемітизму ( гляньте публікації Guardian, lndependent  та інших про українських правих, навіть після 2014), а от росіяни — лишались борцями з фашизмом,  переможцями фашизму. 

Попри  те, що, на боці союзників проти вермахту воювало і загинуло більше українців, аніж французів, британців і американців разом узятих. (Цю статистику наводить Тімоті Снайдер у виступі в Бундестазі 2017 року)

В голові Трампа рояться радянсько-російські міфи. От саме їх нам  і потрібно деконструювати. І в своїх головах, і в західних. 

Ось вам пророцтво із Довженкового "Щоденника", він усе це бачив уже тоді, відразу після перемоги: 

"Якщо вся доблесть синів України у війні оформиться в єдиний побідний совєтський котел, а на рахунок українців випреться штучно утворена петлюрівщина і антисемітизм, то краще мені вмерти і не знати більше людської підлості, бездонної ненависті і вічної брехні, якою оплутані ми".