В Україні критично не вистачає військових психологів та реабілітологів, – Гудименко

Держава має працювати над забезпеченням всебічної допомоги ветеранам, що включає не тільки медичний і соціальний пакет, але й ментальне відновлення. Фізична реабілітація, військова психологія та психіатрія повинні бути одними із пріоритетних напрямків ветеранської політики.

Відео дня

Про це молодший сержант ЗСУ у відставці та голова ГО "Українське об’єднання "Мрія" Юрій Гудименко поділився в інтерв’ю у програмі "ЯКТИТАМ" на каналі Громадське ТБ Запоріжжя.

"Є три ключові проблеми в країні, що стосуються реабілітації військових. Перша — це нестача професійних реабілітологів в Україні, які потрібні по всій країні. Варто звернути увагу, що кількість людей з пораненими кінцівками вимірюється тисячами, якщо не десятками тисяч. Держава почала плутати терміни, через що у нас реабілітологів стало стільки, скільки їх не може бути фізично. Люди зараз масово себе називають так, а насправді є фізіотерапевтами. Вони можуть робити масаж або допомагати робити спортивну розминку, але не більше. Друга проблема — це військові психологи, третя – військова психіатрія", – коментує Юрій Гудименка.

За словами військового, допомога цивільних психологів не може бути ефективною, через неможливість усвідомити повноту травми, яку пережив військовий.

"На початку повномасштабного вторгнення було не так багато спеціалістів, які мали міжнародний сертифікат, навчались за ізраїльським протоколом, працювали з тими, хто отримав воєнно-психологічну травму. Військовий не може чесно розмовляти зі звичайним психологом чи психіатром, якщо не відчуватиме довіри та розуміння від спеціаліста. Адже у цивільних фахівців запити зрозумілі: дитячі травми, шкільні травми, перше кохання, проблеми у відносинах. Тож психолог більшою чи меншою мірою проходить схожий шлях з клієнтом і розмовляє спільною мовою. У випадку комунікації з військовими чи ветеранами має бути підготовлений фахівець, який сповна усвідомлює масштаб воєнно-психологічної травми", — підсумовує Гудименко.