Блог | Вкрадені пісні нашого дитинства: більше ми не зможемо співати під Ані Лорак

Вчорашній ремікс на кліп Ані Лорак змусив замислитись над вкраденими у нас піснями нашої молодості/нашого дитинства.. Коли війна закінчиться війна я не буду сприймати Ані Лорак як співачку мого дитинства. На жаль.

Молоде покоління мабуть взагалі спокійно продивилось цей смішний відеоряд з прикольним текстом. Чо там у олдів проступає скупа чоловіча сльоза?

Кліп цей був знятий десь у 2001-му році, коли українське телебачення ще тільки народжувалось. Кількість україномовних зірок була доволі обмежена. З них відомих взагалі було мало. Кількість кліпів - може на рік декілька кліпів, з них отак щоб як у Брітні Спірз - взагалі роками треба було чекати.

І тут Лорак знімає кліп на українську пісню "Полуднева спека" в українському Криму з морем, сонцем, натяками. Пісня тоді - просто супер. Кліп - навіть зараз це круто. Досі пам'ятаю всі слова пісні - отака сила мистецтва.

І от до певного періоду Лорак була таким крутим україномовним явищем. Вся її найвідоміша творчість - це українською як от "Три звичних слова" чи "Розкажи". Далі спроба співати російською і стати своєю в російській медіа-тусовці. Далі взагалі упорота позиція антиукраїнська позиція. Рублі не пахнуть. Такий собі Толік Тімощук від музики.

І от війна пройде. А пісню не повернеш. Слухати з таким завзяттям як раніше вже не будеш. І от у нас ціле покоління таких митців, які вкрали у нас пісні дитинства. Правда, ж Таїсія Ніколаєвна Повалій?..

Сумно, але життя йде далі. Хай хоч молодь гляне, як знімали кліпи на українські пісня в далекому 2001-му році. Ну і на Євробачення можна відправити цей ремікс.