Закінчувалася синцями і вивихами: небезпечна гра, якою розважалися діти в СРСР

Дитинство – безтурботна пора, яка часто викликає щемкі спогади і ностальгію, а оскільки для багатьох поколінь воно припало на радянську епоху, може виникнути оманлива думка, мовляв, тоді й жилося краще. Але варто зазначити, що дитинство в СРСР було непростим, а інколи навіть небезпечним.

Відео дня

Спогади тодішніх школярів були пов'язані з вуличними іграми, друзями з двору, голосом мами, що кличе з вікна додому. І нерідко у дитячій повсякденності з’являлися ігри, від яких у сучасних батьків можуть йти мурахи по шкірі. OBOZ.UA розповідає про популярну небезпечну гру, якою бавилися радянські діти.

Сучасних дітей часто звинувачують у тому, що вони весь день проводять у гаджетах і "не знають справжнього дитинства". А "справжнє дитинство", на думку попередніх поколінь, це дворові ігри. Але не всі забавки обмежувалися піжмурками, козаками-розбійниками чи класиками. Наприклад, гра "Ковані ланцюги" або, як її ще називали "Алі-Баба" з дитинства розвивала жорстокість та спонукала знущатися над слабкими.

Діти розбивалися на дві команди і ставали навпроти, тримаючись за руки. Назва гри походила від гасло, яке кричали учасники однієї команди: "Ланцюги-ланцюги ковані, розкуйте нас!". Друга команда відповідала: "Ким із нас?", а суперники називали ім'я учасника, зазвичай найменшого і найлегшого, який не зміг розбити руки учасників. Якщо розбити ланцюги вдавалося, гравець вибирав суперника та забирав його у свою команду. Тобто, перед дитиною ставилося завдання поповнити команду новим учасником, а якщо ж роз’єднати руки не вдавалося, гравець переходив до команди суперників.

Гра закінчувалася зазвичай синцями, падіннями та сварками. Доходило навіть до вивихів та серйозних травм.

Часто в "Ланцюги" грали навіть у школі – і вчителі нічого не мали проти. Гра, мовляв, розвиває лідерські якості, а кожен раунд стає випробуванням на витривалість. Попри очевидний травматизм, варто зазначити, що гра розвивала не лідерські якості, а хитрість та жорстокість. Особливо нелегко приходилося маленьким дітям, яких зазвичай обирали "цапами-відбувайлами" – звісно ж, всі свідомо робили їх "слабкою ланкою", а сильних, витривалих та кремезних дітей, які часто були у колективах так званими хуліганами, ніхто не ризикував чіпати.

Тож з огляду на стандарти безпеки та піклування про здоров'я дітей, гра сьогодні здається неприйнятною. На щастя, нині на подвір’ях рідко можна помітити дітей, які грають у "ланцюги".

Раніше OBOZ.UA розповідав, що не можна було робити піонерам та які існували дивні заборони.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.