Засекречений український батько космонавтики Сергій Корольов: заплатив страшну ціну за радянські здобутки в космосі

Україна не вважається космічною державою, і це несправедливо, оскільки громадяни нашої країни зробили вагомий внесок у розвиток цієї галузі. Уродженець Житомира Сергій Павлович Корольов – одна з ключових, хоч і багато в чому трагічних фігур в освоєнні людством космічного простору. Саме він запустив у космос не лише перші штучні супутники, а й перший пілотований космічний корабель із людиною на борту, за що його часто називають батьком космонавтики.

Відео дня

У всіх довідниках та енциклопедіях Корольов значиться як "російський вчений", хоча сам Сергій Павлович у численних документах та анкетах у графі "національність" незмінно писав: "українець".

Житомир–Ніжин–Одеса

Сергій Корольов народився 30 грудня 1906 року за новим стилем – 12 січня 1907 року за старим – у Житомирі, що входив на той час до складу Волинської губернії. Його батьками були вчитель словесності Павло Якович Корольов та дочка купця з Ніжина Марія Миколаївна Москаленко. Коли Сергію було три роки, його батьки розлучилися, і хлопчик кілька років жив у бабусі та дідуся в Ніжині. Саме там на ярмарку він уперше побачив невеликий літачок – і "захворів" мрією про небо та літальні апарати. У 1917 році разом із матір'ю та вітчимом Григорієм Баланчиним Корольов переїхав до Одеси. Середню шкільну освіту він здобув удома, і лише у 16 років вступив до будівельної школи, в якій здобув спеціальність муляра та покрівельника.

Пілот та інженер-конструктор

Зрозуміло, працювати згідно з отриманим дипломом Корольов не збирався. Дізнавшись, що у Київському політехнічному інституті на факультеті механіки навчатимуть авіаційних інженерів, він склав іспити та вступив туди. Але оскільки безкоштовно отримувати знання могли лише студенти з пролетарським походженням, а Сергій похвалитися ним не міг, йому доводилося працювати, щоб оплатити навчання. Вранці перед заняттями Корольов продавав на вулиці газети – за це йому платили 8 рублів. Через два роки Корольов, опанувавши загальнотехнічні дисципліни, перевівся до МВТУ ім. Баумана, де отримав першу популярність – як досвідчений планерист він отримав звання "пілот-паритель" і авіаконструктор-початківець. Як дипломну роботу, написану під науковим керівництвом Андрія Туполєва, він представив проєкт свого першого літака СК-4, випробування якого пройшли з великим успіхом, а в 1930 році – планер "СК-3 Червона зірка". Випробовувати його Корольов, який на той час, попрацювавши на авіабудівних заводах, став інженером-конструктором, збирався особисто, але захворів на тиф. Хвороба негативно вплинула на мозок, через що лікарям довелося зробити Сергію трепанацію черепа.

"Ракетний літак", крилаті ракети та винищувач-перехоплювач

Операція не допомогла – Корольов отримав інвалідність: щоб хоч якось відволіктися від виснажливого головного болю, він почав вивчати праці Костянтина Ціолковського, головним з яких стала для нього робота "Реактивний літак". Корольов так захопився цією темою, що очолив науково-технічну раду, що вивчала реактивний рух – щоправда, займався він розробленням не стільки літальних апаратів, скільки ракетної зброї, необхідної для оборони країни. У вересні 1933 року Корольова призначили на посаду заступника директора реактивного інституту, але протримався на ній менше року. Незабаром його звільнили, але, оскільки вченого цікавила не посада, а можливість займатися справою, що його цікавить, він залишився працювати в інституті простим інженером. Темою наукової роботи Корольова стали крилаті ракети – на той час він створив концепцію ракетного винищувача-перехоплювача.

"Ворог народу"

Під час його випробувань сталася аварія – вибух трубопроводу, через яку Сергій Павлович зазнав серйозного поранення голови, після чого провів місяць у лікарні. Буквально на виході з неї – 27 червня 1938 року – його заарештували за участь у нібито існуючій у реактивному інституті контрреволюційної троцькістської організації – у цьому його звинуватили заарештовані раніше співробітники. Після допитів і тортур у в'язниці НКВС, під час яких Корольову зламали обидві щелепи, йому присудили поразку в правах, конфіскацію майна та 10 років заслання на Колимі – по суті, це був квиток в один кінець.

Тюремні "шараги"

Через п'ять місяців перебування у таборі Сергій Павлович фізично дуже виснажився, втратив майже всі зуби через цингу та "посадив" серце, проблеми з яким турбували його протягом усього наступного життя. Певно, він не протягнув би там і року, якби за нього не почали боротися рідні та колеги. Мати Корольова, Марія Миколаївна, звернулася по допомогу до депутатів Верховної Ради, льотчиків Михайла Громова та Валентини Гризодубової, яких знала особисто, а авіаконструктор Андрій Туполєв доклав багато зусиль для того, щоб отримати його у свою "шарагу". В результаті справу Корольова було переглянуто, а сам він – хоч і у тюремних КБ – отримав можливість займатися улюбленою справою. Спочатку Сергій Павлович брав участь у створенні літаків Пе-2 та Ту-2 – останній став найкращим фронтовим бомбардувальником, а потім у тюремному ОКБ-16, що перебуває при Казанському авіазаводі, працював над створенням ракетних двигунів для використання їх в авіації.

Головний конструктор

1944 року Корольова, хоч і без реабілітації, достроково звільнили з ув'язнення, після чого він отримав можливість викладати у Казанському авіаційному інституті – він працював на кафедрі реактивних двигунів. Через два роки Корольов отримав посаду начальника відділу НДІ-88 – головного підприємства космічної галузі, і майже відразу став його головним конструктором. Освоєння космосу почалося зі створення балістичних ракет дальністю 300, а потім і 600 кілометрів. У 1956 році під керівництвом Сергія Павловича була створена міжконтинентальна балістична ракета Р-7 з головною частиною, що відокремлюється, і дальністю польоту 8 (!) тисяч кілометрів, успішні випробування якої пройшли на полігоні в Казахстані, який пізніше став відомим на весь світ космодромом "Байконур", а потім та експериментальна ракета РТ-1, що працює на твердому паливі.

Від першого штучного супутника до пілотованого корабля

Дослідження, які проводилися під керівництвом Корольова, мали велике значення для оборони країни, але сам головний конструктор вважав їх проміжними, головним для Сергія Павловича було освоєння космосу. Якщо опустити безліч деталей і подробиць, то коротко шлях туди виглядає так: 4 жовтня 1957 року на орбіту Землі був відправлений перший в історії штучний супутник, через місяць, на початку листопада – другий, з собакою Лайкою. 12 квітня 1961 року в космос полетів перший пілотований космічний корабель "Схід-1" із людиною на борту – космонавтом Юрієм Гагаріним. Команда Корольова працювала також над важливими проєктами – освоєння Місяця і Марса та створення пілотованої орбітальної космічної станції.

Невдала операція та смерть у 59 років

У грудні 1965 року стан здоров'я Сергія Павловича різко погіршився. Після обстеження в Кремлівській лікарні йому настійно рекомендували видалити поліпи у прямій кишці, але під час операції в нього відкрилася кровотеча. Щоб її зупинити, операційна бригада під керівництвом міністра охорони здоров'я Петровського вирішила розкрити черевну порожнину, у якій виявили злоякісну пухлину завбільшки з кулак. Її видалили, але у Сергія Павловича виникли проблеми з диханням – через погану рухливість зламаних колись у в'язниці НКВС щелеп йому не змогли ввести дихальну трубку. Слідом відмовило і серце: Корольов не вийшов із наркозу, померши на операційному столі від гострої серцевої недостатності. Урну з прахом Головного конструктора поховано у Кремлівській стіні.