Блог | Збірка "Я працюю на цвинтарі" Павла Паштета Белянського: історії про життя і людей

Люди – це живі історії. Колись Павло Паштет Белянський був співвласником контори з виготовлення пам’ятників. Впродовж п’яти років він приймав замовлення на надгробки й інші ритуальні вироби. І, як виявилося, збирав історії, які згодом увійшли до книги "Я працюю на цвинтарі".

Першу історію Павло написав, щоб скинути з себе емоційний тягар після розмови з жінкою, яка втратила доньку. Вона називається "Любі кістки". Це важка оповідка про смерть, але й водночас про різні грані життя, які вона підсвічує. Хтось буквально оселяється на цвинтарі, розчиняючись у своєму горі. Хтось замовляє дорогі надгробки в повний зріст. А хтось просить намалювати на пам’ятнику дорослої людини єдинорога з крилами, як у мультику. Смерть однієї людини може багато розповісти про тих, хто живе далі.

Павло Паштет Белянський вважає, що не можна розповідати те, чого не було. Тому старається писати про свої почуття, переповідає ситуації та обставини, в яких сам опинявся. При цьому не перебільшує, не засуджує, не повчає. Він дає нам історії, подеколи незручні, болісні й дивакуваті, а ми самі вишукуємо у них сенси, знаки, послання. Кожен свої. А подеколи ці історії просто просто покращують настрій, як “Джміль", читаючи яку, ви реготатимете вголос. Люди прийшли прицінитися до пам’ятника для покійної матері, а стали свідками шаленого танцю автора, до штанини якого залетів джміль. І як би сумно їм не було, вони регочуть вголос до сліз, спостерігаючи за тим, як він зриває з себе одяг. Бо “Весна. Джмелі. Чоловік у трусах. Життя триває".

Попри те, що збірка історій називається "Я працюю на цвинтарі", у ній багато життя, людських характерів, доль, почуттів, світла. Вона легко читається, не залишаючи по собі гнітючого відчуття страху чи приреченості, як і попередня автобіографічна книга про Донбас "Бабуся вмирати не любила". Чесність, прямолінійність і кінематографічність – це прикметні риси творчого стилю Павла Белянського.

За мотивами збірки "Я працюю на цвинтарі" у 2021 році вийшла однойменна трагікомедія, до якої автор написав сценарій. Робота тривала рік, бо 58 невеликих історій, підглянутих в бюро ритуальних послуг, треба було об’єднати, відійшовши від впізнаваного реалізму. Тому ви можете спокійно його дивитися, а потім читати книгу, бо, як каже сам Павло: "Це різні продукти". До речі, фільм став найпопулярнішим ігровим кіно 2023 року на платформі Takflix. І справді вартий вашої уваги.

Зараз "Я працюю на цвинтарі" можна передзамовити й бонусом отримати автограф від автора, який служить у лавах ЗСУ. І це той випадок, коли унікальну книжку з досить промовистою назвою треба замовити, щоб відчути в собі життя, щоб виправити те, що ще можна виправити. І щоб перестати оцінювати таких різних людей за своєю персональною шкалою або роздавати їм поради – слухати і спостерігати значно цікавіше.