УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Знаменита оперна співачка Іра Маланюк: у душі залишалася українкою

Знаменита оперна співачка Іра Маланюк: у душі залишалася українкою

Ірина Маланюк – ще одне ім'я у списку відомих українців, про яких мало знають у них на батьківщині. Блискуча виконавська майстерність, артистичний талант і наполеглива щоденна праця зробила з неї зірку першої величини. Маланюк співала у найкращих оперних театрах Європи, за що в довідниках та енциклопедіях її називають австрійською, швейцарською та німецькою оперною співачкою, вона ж, попри австрійське громадянство, завжди говорила, що в душі залишається українкою.

Відео дня

На свою батьківщину Маланюк змогла приїхати лише після здобуття Україною незалежності, вона відвідала Львів та Івано-Франківськ, де давала майстер-класи студентам. 2007 року пройшов Всеукраїнський конкурс молодих вокалістів, а консерваторія її рідного міста має ім'я Іри Маланюк.

Нащадок стародавньої та поважної родини

Іра Маланюк народилася 29 січня 1929 року у місті Станіславі (нині – Івано-Франківськ), на той час столиці ЗУНР – Західноукраїнської народної республіки. Походила вона з давньої та дуже шанованої родини, причетної до викупу з кріпосного рабства Тараса Шевченка. У своїх мемуарах "Голос серця" Маланюк писала, що саме її предок, поет Василь Жуковський, замовив свій портрет живописцеві Карлу Брюллову – за отримані від продажу гроші в 1838 році й було куплено свободу для Шевченка. На виховання Іри, за її словами, великий вплив мав дід Олександр Мар'ян Жуковський, який мріяв стати художником, але (на вимогу сім'ї) змушений був навчатися медицини, хоча живопис, а потім і мистецтво фотографії існували в його житті як хобі. Саме він прищеплював онуці любов до мистецтва, яким через життєві обставини не зміг займатися сам. Із дідом Іра співала українські народні пісні, завдяки чому зрозуміла, що хоче пов'язати своє майбутнє зі співом.

Родичка Крушельницької та Мирослава Скорика

Не відкидала Маланюк і того, що потяг до співу передався їй від іншої родички – великої оперної співачки Соломії Крушельницької, яка була двоюрідною сестрою її батька. Сама Іра свою двоюрідну тітку ніколи не бачила, але голос крові від цього слабшим не став. Ще один знаменитий український музикант – Мирослав Скорик – був троюрідним братом Іри.

Комендант військового шпиталю УГА

Батько Іри, Осип Маланюк, як і її дід, здобув медичну освіту. У Станіславі, у будинку на вулиці Грушевського, 17, який він збудував для своєї родини, розміщувалася і його приймальня. Осип Маланюк мав великий авторитет серед жителів міста, він також першим у Станіславі придбав рентгенівський апарат. За часів ЗУНР Осип був виконувачем обов'язків коменданта військового шпиталю УГА – Української галицької армії. Згодом, коли сім'я вже переїхала до Європи, Осип Маланюк зустрічав колишніх військових, яким під час Першої світової війни врятував життя – наприклад, Андрія Разумовського, батька Грегора Розумовського, нащадка останнього українського гетьмана.

Відень та Анна Бар-Мільденбург

У віці 16 років Маланюк стала студенткою Станіславської консерваторії, де навчалася вокалу. Вже через рік Маланюк дебютувала в опері "Віндзорські пустунки" композитора Отто Ніколаї, її першою професійною сценою став Львівський оперний театр. Не чекаючи закінчення Другої світової війни, в 1944 році, рятуючись від радянської, а потім і німецької окупації, Маланюк поїхала до Європи, де й провела все своє життя. Її другою батьківщиною стала Австрія: спочатку Маланюк жила й працювала у Відні, де подруга її матері, Лілі Хоффмані, познайомила її з відомою співачкою, яка прославилася виконанням партій в операх Вагнера, – Анною Бар-Мільденбург. Зробивши кар'єру на підмостках Віденської придворної опери, Анна викладала у музичній школі й була захоплена голосом Іри. "Боже мій, який талант!" – вигукнула вона, вперше почувши, як та співає, але при цьому додала, що з акцентом учениці потрібно щось робити.

Спільна робота співачки-початківця та визнаної оперної прими привела до того, що Маланюк не тільки розвинула та зміцнила свій голос, а й повністю позбулася акценту – відтоді арії німецькою мовою вона виконувала бездоганно. На прощання Бар-Мільденбург дала їй блискучу рекомендацію, в якій написала про "виняткову якість голосу" Маланюк.

Тріумф у Граці

З нею Іра вирушила до другого за величиною австрійського міста, Грац – на сцені його оперного театру вона дебютувала в ролі Азучени в опері Джузеппе Верді "Трубадур". Успіх був настільки оглушливим, що дирекція театру з подачі мера міста запропонувала Маланюк стати їхньою солісткою. Протягом усього двох років, виконавши провідні партії більш ніж у двох десятках постановок, Іра стала улюбленицею театралів Граца, де мешкало багато етнічних українців – сьогодні в університеті цього міста є зал, названий на честь Маланюк.

Як опинитись у потрібний час у потрібному місці

1951 року на Вагнерівському музичному фестивалі в німецькому Байроті з Маланюк сталася історія, яка могла б стати основою для сценарію кінофільму. Можна сказати, що вона опинилася в потрібний час у потрібному місці, хоча насправді це, звичайно, не так. Виявилося, що для постановки "Золото Рейну", якою мав диригувати Герберт фон Караян, нема виконавиці партії Фріки – мецо-сопрано. Маланюк долучилась до спектаклю буквально за день, репетируючи під час примірок та припасування костюма. Публіка, знаючи історію виконання Ірою цієї партії, захопилася – неможливо було повірити, що їй вдалося блискуче виконати досить складну партію практично без репетицій. Сама Іра згадувала про ту історію як про щасливий випадок, музичні критики та біографи співачки говорили – і кажуть – про неї, як про результат завзятої праці й таланту.

Гастролі, концерти й викладацька кар'єра

Часто виступала Маланюк і з концертами – як правило, відбувалося це три рази на місяць, що – у поєднанні з роботою в театрі – було досить серйозним навантаженням для голосу. Іра гастролювала по всій Європі, а також Північною Америкою та Австралією. 1972 року Маланюк залишила сцену, але продовжувала розпочату раніше викладацьку діяльність – вона була професоркою консерваторії Граца, яка зараз перейменована на Університет музики та акторської майстерності.

1946 року Маланюк вийшла заміж за австрійського лікаря Вальтера Гольдшмідта. У своїх мемуарах співачка не приховувала, що це був фіктивний шлюб – він дозволив Ірі набути австрійського громадянства: після того, як вона оформила необхідні документи, подружжя розлучилося.

Іри Маланюк не стало 25 лютого 2009 року, через тиждень її поховали в австрійському місті Цірль.