Звідки в Україні взялися Рюриковичі та Ольговичі: історія походження прізвищ

Думка про те, що звичай звертатися до особи на ім’я та по батькові походить з Росії – не більше ніж міф. Звичай виник ще в епоху Київської Русі та був перейнятий слов’янськими племенами.

Традиція сформувалася внаслідок необхідності розрізняти людей з однаковими іменами.Звідки в Україні взялися Рюриковичі та Ольговичі – читайте в матеріалі OBOZ.UA.

За часів Київської Русі князівських нащадків Рюрика називали тільки на ім’я – Ігор, Ольга, Святослав, Ярослав. Рід Рюриковичів розростався, тож з’явилася потреба ідентифікації. Граматично вона набула форми по батькові з закінченнями "-ович", "-йович", "-івна": Данило Романович, Володимир Ігорович, Ігор Святославович тощо.

З роками ця форма стала виявом ввічливості, сердечності, пошани. Так почали звертатися до осіб, щоб висловити повагу. Разом з тим не збереглося доказів того, що селяни теж називали один одного по батькові.

Століття потому традиція звертатися до особи, згадуючи батька, перейшла до певних груп або роду. Якщо в якійсь громаді визначився воїн на ім’я Ярослав, то всіх нащадків – онуків чи правнуків – називали Ярославивичами. Князі з дому Рюрика стали називати себе Рюриковичами. Так і виникли прізвища.

Ольговичі – це рід князів з династії Рюриковичів, нащадки онука Ярослава Мудрого Олега Святославовича. Перша згадка про Ольговичів, що дійшла до нас, міститься в Іпатіївському літописі та датується 1116 роком. Більшість Ольговичів історично проживали на Чернігівщині, а у XII столітті навіть були суперниками Мономаховичів (нащадків Володимира Мономаха) щодо отримання Київського престолу. Історики кажуть, що в цій боротьбі частіше все-таки перемагали Мономаховичі. Ольговичі, до речі, найбільше серед усіх княжих родів співпрацювали з половецькими ханами і воювали разом з ними проти решти князів Київської Русі.

Збірні прізвиська від імені якогось предка почали поширюватися під виглядом прізвиськ серед селян, а потім – прізвищ. Так з’явилися прізвища з закінченням на "-ич": Федькевич, Мартинович, Антонович, Максимович, Якубович, Дашкевич.

Деякі прізвиська спрощувалися: не Кузьмович, а Кузьмич, не Хомович, а Хомич – і в такому вигляді через покоління ставали прізвищами.

По батькові і прізвища у вимові відрізняються за наголосом.

Цікаво відмітити, що жінок часто називали похідними від імен чоловіка чи батька. Жінка Василя могла стати Василиха, Степана – Степаниха. Якщо жінка ставала вдовою, в селі могли й далі кликати її від чоловікового імені й відповідним чином називати її обійстя – "хата Василихи", "на кутку біля Степанихи" тощо. Відповідно сина Василихи вже в народі кликали Василишин – звідси й пішли прізвища.

Раніше OBOZ.UA розповідав, які українські прізвища беруть початок ще від половців.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.