Дмитро Капранов

Дмитро Віталійович Капранов – український письменник, видавець, громадський діяч та блогер. Брат-близнюк Віталія Капранова.

Коротка біографія

Дмитро Капранов народився 24 липня 1967 року в Дубоссарах (сучасна Молдова).

Згодом разом із родиною переїхав в Очаків Миколаївської області, де закінчив середню школу, у якій не викладали українську мову. Дмитро разом із братом також закінчили спортивну (греко-римська боротьба) та музичну (фортепіано) школи.

Вищу освіту Дмитро і Віталій здобули в Уральському політехнічному інституті в Свердловську (РФ) та Московському енергетичному інституті.

1988 року брати одружилися з сестрами-близнючками та переїхали до Москви, де працювали у фармацевтичному та виноробному бізнесі, а також займалися видавничою діяльністю, випускаючи у столиці РФ українську газету «Тинди-ринди» та журнал української фантастики «Брати».

У ті часи Дмитро та Віталій також почали роботу над своєю першою книгою «Кобзар 2000», яку завершеними через 10 років уже в Києві, коли повернулися в Україну. Зіткнувшись із проблемою із пошуком видавця для книги, брати вирішили взяти справу у своїх руки та стати видавцями.

Уже 1998 року вони випустили каталог книжок поштою «Книгоноша», до якого увійшли україномовні книги з усіх видавництв, незалежно від року видання. Зібралося 600 назв.

Рік по тому Капранови у співпраці із телеканалом «1+1» організували перший конкурс української гостросюжетної літератури «Золотий Бабай». У якому переміг роман Василя Шкляра «Ключ».

Видавництво «Зелений пес»

2000 року брати запустили видавництво «Зелений пес», яке самі й очолили.

Рік по тому вийшов «Кобзар 2000», який проілюстрував Владислав Єрко.

Згодом у видавництві братів вийшли й інші їхні книги, а також сучасна українська література.

Також у видавництві вийшла 80-сторінкова «Мальована історію Незалежності України» за авторством Капранових.

Громадська діяльність

2004 року, протестуючи проти рішення українського уряду щодо зупинки фінансування книговидавництва, брати Капранови, спільно з іншими письменниками, спалили рукопис нового роману під будівлею Кабінету міністрів. Оскільки акція набула неабиякого розголосу, уряд зрештою змінив своє рішення.

Того ж року брати почали випускати літературну газету «Друг Читача», що виходила двічі на місяць.

З 2005 року Капранови також запустили проєкт «Гоголівська Академія», яка станом на 2024 рік функціонує у форматі сайту gak.com.ua. Проєкт дозволяє усім бажаючим публікувати свої твори і отримувати відгуки чи рецензії.

2011 року брати започаткували перший Всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка.

У вересні 2019 року брати Капранови заснували YouTube-канал «імені Тараса Григоровича Шевченка», в якому публікують відео про історію України.

Війна в Україні

Від початку повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2022 року брати взяли до рук зброю та захищали Київ від окупантів у лавах полку "Азов".

Смерть

16 квітня 2024 року на сторінці братів у Facebook з’явилося повідомлення про смерть Дмитра Капранова.

Бібліографія Братів Капранових

• Рута (Київ: Нора-друк, 2020).

• Паперові солдати. (Київ: Нора-друк, 2019).

• Справа Сивого. (Київ : Нора-друк, 2018).

• Майдан. Таємні файли. ( Київ: Нора-друк, 2017).

• Забудь-річка. (Київ: Нора-друк, 2016).

• Щоденник моєї секретарки. (Київ: Гамазин, 2011).

• Кобзар 2000 + Нові розділи + Найновіші розділи. (Київ: Зелений пес, 2010).

• Зоряний вуйко. (Київ: Зелений пес, 2009).

• Нові розділи до Кобзаря 2000. (Київ: Зелений пес, 2008).

• Закон Братів Капранових. (Київ: Зелений пес, 2007).

• Розмір має значення. (Київ: Зелений пес, 2006).

• Приворотне зілля. (Київ: Зелений пес, 2004).

• Кобзар 2000. (Київ: Джерела М, 2001).