Ігор Гіркін (Стрєлков)

Ігор Всеволодович Гіркін (псевдоніми Ігор Стрєлков, "Стрєлок", Сергій Рунов) – російський терорист та військовий злочинець. Колишній полковник ФСБ. Учасник анексії Криму, вторгнення РФ на Донбас, а також повномасштабної війни в Україні. Колишній ватажок терористичного проросійського військового угрупування "Народне ополчення Донбасу".

Коротка біографія

Ігор Гіркін народився 17 грудня 1970 року у Москві. Навчався в Московському історико-архівному інституті, де отримав професію історика.

Згодом проходив строкову службу у збройних силах.

В червні-липні 1992 року воював у Придністров'ї як російський "доброволець".

Згодом брав участь у Боснійській війні з листопада 1992 по березень 1993 року.

Далі воював у Чечні. Спершу як офіцер збройних сил РФ у березні-жовтні 1995 року, а згодом як спецпризначенець з 1999 по 2005 рік.

У 90-х роках московське Управління ФСБ слідкувало за Гіркіним, оскільки він був членом екстремістського гуртка російських монархістів. Зрештою його було завербовано до ФСБ та відправлено до Чечні.

За даними правозахисників, Гіркін-Стрєлков був причетний до серії викрадень людей у Чечні, які досі вважаються зниклими.

Згодом у ФСБ РФ Гіркін служив в управлінні по боротьбі з міжнародним тероризмом, а після відставки, за неофіційними даними, був начальником служби безпеки інвестиційного фонду "Маршал-Капітал" російського підприємця Костянтина Малофєєва.

Агресія РФ в Україні

Гіркін почав активно навідуватися в Крим вже на початку 2014 року, за декілька місяців до захоплення українського півострова росіянами та подальшої анексії.

18 березня 2014 року Гіркін командував підрозділом, який штурмував фотограметричний центр у Сімферополі. Тоді загинув військовослужбовець Збройних сил України Сергій Кокурін.

У Криму Гіркін познайомився із Арсеном "Моторолою" Павловим, ще одним (уже мертвим) військовим злочинцем, який причетний до агресії РФ на Донбасі.

Стрєлков із десятками завербованих російських бойовиків прорвалися через державний кордон України в Донецьку область у ніч на 12 квітня 2014 року.

Група бойовиків Гіркіна була першою, яка відкрила вогонь на ураження по представниках українських спецслужб на Донбасі, а згодом також займалася викраденнями, катуваннями та терором проти місцевого населення. Це була тактика, яку Гіркін запозичив у сербського польового командира Желько Ражнатовича, який під час Боснійської війни тероризував місцеве цивільне населення задля досягнення військових цілей.

Того ж 2014 року Гіркін очолив рух "Новоросія", який займається гумдопомогою та постачанням зброї і обмундирування у так зване ДНР.

Зрештою Гіркін втік з окупованих територій на сході України в Москву, де займався пропагандою війни, російського імперіалізму та заперечував право України на існування.

Повернення Гіркіна в інформаційне поле відбулося після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Попри те, що Гіркін в цілому схвалював ідею війни проти України, він критикував як дії окупантів в Україні так і самого російського диктатора Володимира Путіна. Гіркін вважав, що дії РФ в Україні були надто м’якими, а військове керівництво допускало помилки, які замовчувалися перед диктатором.

У серпні 2022 року Гіркін мав намір потрапити на фронт в Україні. Він постригся коротко та збрив вуса і з паспортом на ім'я Сергій Вікторович Рунов був затриманий росіянами на адміністративному кордоні між Кримом та окупованою частиною України. Зрештою його було доставлено у Сімферопольське СІЗО в окупованому Криму.

У квітні 2023 Гіркін з іншими російськими пропагандистами та українськими колаборантами оглосили про створення так званого "клубу розсерджених патріотів", які заявляли, що армія РФ близька до поразки в України. Вони також погрожували захопити владу в РФ, якщо Москва оголосить про поразку у війні.

В липні того ж року Гіркіна була заарештовано в своїй квартирі у Москві та відправлено в СІЗО. Йому були пред’явлено звинувачення у екстремізмі за статтею 282 КК РФ. На матеріали справи проти Гіркіна було накладено гриф "цілком таємно".

У січні 2024 року Московський міський суд РФ визнав Гіркіна винним за статтею про заклики до здійснення екстремістської діяльності в інтернеті. Його засудили до 4 років колонії загального режиму.

Згодом почали з’являтися новини про поганий стан здоров’я Гіркіна, а 12 березня 2025 року з’явилися повідомлення про те, що він вчинив самогубство. Однак у російській федеральній службі виконання покарань інформацію про самогубство спростували.

Воєнні злочини Гіркіна-Стрєлкова

Боснійське видання Klix.ba 2014 року повідомило про причетність Гіркіна до вбивства 3000 людей під час боснійської війни. Журналісти надали докази того, що Гіркін брав участь у бойових діях на боці сербів.

В квітні 2014 року Служба безпеки України відрила кримінальне провадження проти Гіркіна за фактом умисного вбивства та вчинення дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, проведення диверсійно-підривної діяльності, організації масових заворушень на території східних областей України.

У травні того ж року Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження щодо Гіркіна за фактом створення терористичної організації та скоєння терористичних актів на території України. У жовтні ГПУ також погодила повідомлення про підозру Гіркіну за фактом організації викрадення людини, катування та умисного вбивства.

В інтерв'ю 2020 року Гіркін особисто визнав свою причетність до вбивства депутата Горлівської міської ради Володимира Рибака, якого вважав його своїм ворогом через неприязнь до так званого ополчення. Також він визнав, що взяв в полон українських активістів Юрія Поправку та Юрія Дяковського та наказав їх розстріляти.

Харківська правозахисна група вважає Гіркіна відповідальним за вчинення воєнних злочинів на Донбасі. Зокрема, мова йде про використання мирного населення як живого щита, нараження мирних жителів на обстріли, а також винесення позасудових вироків про страти.

Збиття Боїнга MH-17 на сході України

Боїнг рейсу MH17 Малайзійських авіаліній, на борту якого знаходилися 298 людей, було збито 17 липня 2014 року. Після довготривалого розслідування, яким займалися міжнародні структури, було визначено, що самохідну вогневу установку "БУК", з якої поцілили пасажирський літак, було транспортовано з Росії та використано підконтрольними Гіркіну бойовиками.

У червні 2019 року поліція Нідерландів оголосила Гіркіна у міжнародний розшук, а в листопаді 2022 року суд у Нідерландах визнав винними Гіркіна, Сергія Дубинського і Леоніда Харченка в збитті літака та вбивстві 298 людей. Їх заочно засуджено до довічного ув'язнення.

Особисте життя

Гіркін стверджує, що був двічі розлучений, а його діти живуть із матір'ю.

Його старший син важко хворів та з 2010 року отримав інвалідність. Гіркін, за словами колишньої дружини Віри, жодним чином не допомагав синові.

Друга його дитина від іншої дружини також мала важку хворобу, дуже схожу на хворобу старшого сина Гіркіна.

Згодом Гіркін одружився втретє. Його нова дружина – Мирослава Регінська – певний час допомагала фінансово колишній. 2016 року вона народила йому доньку.

Батько Регінської – Сергій Ситоленко –учасник російсько-української війни ще з літа 2014 року. Мав звання сержанта "ДНР". Був ліквідований снайпером ЗСУ під Авдіївкою у березні 2022 року.