Юрій Шухевич

Юрій-Богдан Романович Шухевич – український політичний та громадський діяч, народний депутат України VIII скликання, дисидент, політичний в'язень часів СРСР. Син командувача ОУН-УПА Романа Шухевича. Герой України (2006).

Коротка біографія

Юрій Шухевич народився 28 березня 1933 року в селі Оглядів, Польська Республіка (нині – Радехівський район Львівської області, Україна).

1944 року, коли на українські землі прийшла Червона армія, 11-річний Юрій разом із матір'ю був заарештований і засланий у Сибір. Два роки по тому його забрали від матері і помістили в дитячий будинок на сході України, де утримували дітей "ворогів народу".

Він двічі втікав із дитбудинку та добирався додому, але знову був арештований радянською владою.

1948 року 16-річного Шухевича засудили до 10 років у радянській тюрмі у Володимирі винятково за політичну діяльність батька – Романа Шухевича.

У 1954 році Шухевич підпав під дію закону про амністію неповнолітніх, однак був заарештований за протестом генерального прокурора СРСР, який заявив, що сина Романа Шухевича "звільняти не можна".

Десять років по тому Шухевича повторно засудили на 10-річний термін ув'язнення у невільничих таборах суворого режиму. Проти нього було сфабриковано "тюремну справу", так званими свідками у якій стали провокатори та тюремні наглядачі.

1968 року Шухевич врешті був звільнений, але йому було заборонено жити в Україні, тож він поселився в Нальчику Кабардино-Балкарської АРСР, де працював електромонтером.

1972 року був заарештований втретє і засуджений на 9 років ув'язнення і 5 років заслання. Під час ув'язнення був вчетверте засуджений ще на 10 років тюремного ув'язнення і 5 років заслання. До 1978 року він перебував у Владимирській тюрмі, а згодом був спрямований до Чистопільської тюрми.

Попри постійні політичні справи Шухевич виявляв активну громадянську позицію та боровся за надання ув'язненим статусу політв'язнів, домагався права на виїзд із СРСР та став членом Української Гельсінської Групи.

1982 року Шухевич був висланий на заслання в Тюменську область.

1988 року у 55-річного Шухевича закінчився термін заслання у Сибір.

Під час перебування у радянських тюрмах він повністю втрати зір та потрапив у будинок для інвалідів.

Дозвіл на повернення в Україну Шухевич отримав лише у 1990 році. Після проголошення Незалежності України, він поселився на рідній землі та відвідав країни Західної Європи, США та Канаду на запрошення правозахисних організацій та української діаспори.

У 90-х роках Шухевич був організатором і головою громадського-політичного руху УНА-УНСО.

На початку 2000-х років активісти почали дослідження біографії Шухевича, аби реабілітувати його та домогтися присвоєння йому звання Героя України. Цієї честі Шухевич дочекався 2006 року, коли отримав відповідне звання від президента України Віктора Ющенка.

В той час Шухевич проживав у Львові та був активним учасником громадського життя України.

У 2006-2014 роках Шухевич був командиром Української Народної Самооборони (УНА-УНСО).

2014 року був обраний народним депутатом України Верховної Ради VIII скликання за списком "Радикальної партії" Олега Ляшка. Він був членом тимчасової президії ВР, яка відкрила перше засідання новообраного парламенту.

У ВР був ініціатором та автором "Закону про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті", який забезпечив визнання воїнів УПА борцями за незалежність України.

Смерть

Юрій Шухевич помер 21 листопада 2022 року, перебуваючи на лікуванні у Німеччині. На момент смерті йому було 89 років.