"Альтернативна газова угода" замість експорту російського зерна: чим закінчилась зустріч лідерів 15 країн у Будапешті
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Днями у Будапешті відбулась зустріч лідерів 15 держав з нагоди Дня святого Іштвана (першого угорського короля) та чемпіонату світу з легкої атлетики. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан запросив до себе лідерів країн Середньої Азії, а також президентів Азербайджану, Сербії, еміра Катару, але найважливішим гостем можна вважати турецького президента Реджепа Ердогана. Не менш цікавим є також присутність від Росії голови (раїса) Республіки Татарстан Рустама Мінніханова.
Угорщина успішно шукає альтернативу російському газу
Цікавий склад учасників зустрічі (майже всі країни мусульманські) пов'язаний із достатньо чіткими намірами Угорщини приєднатися до Організації тюркських держав, адже існує вельми популярна історична версія про тюркське походження угорського народу. Окрім суто культурного і спортивного приводу, головна тематика цієї зустрічі все ж таки має економічний та енергетичний характер.
На тлі заяв з України про можливе припинення транзиту російського газу до Європи, зокрема до Угорщини, офіційний Будапешт активізував перемовини про альтернативні джерела постачань. Так, повідомляється про домовленість постачання 275 млн куб. м газу в 2024 році з Туреччини до Угорщини. Крім того, Азербайджан зобов’язується наростити постачання до 1 млрд куб. м – відповідні домовленості були зафіксовані у переговорах президента Ільхама Алієва з Віктором Орбаном. Зокрема, вже у четвертому кварталі 2023 року Угорщина придбає в Азербайджану близько 100 млн куб. м, а також планується угода про зберігання 50 млрд азербайджанського газу в угорських підземних газових сховищах. Все це було підтверджено керівником МЗС Угорщини Петером Сіярто у своїх соцмережах.
Путін так і не наважився на візит до Туреччини
Чимало українських ЗМІ повідомили, що на зустрічі в Будапешті Туреччина, Катар та Російська Федерація, яку представляє Татарстан, можуть узгодити вивезення російського зерна, тобто фактично може бути укладена альтернативна "зернова угода" без України. За повідомленнями турецької преси, візит російського президента Володимира Путіна до Туреччини поки що виключений, про високу ймовірність чого раніше писало наше видання. Однак плани відвідати Росію або третю країну для зустрічі з очільником Кремля у турецького президента Ердогана все ж зберігаються. Крім того, турецькі ЗМІ повідомляють, що президент Ердоган розраховує на згоду президентів Путіна та Зеленського на посередництво Туреччини у врегулюванні війни.
Альтернативна "газова угода" в Будапешті
Протягом останніх тижнів Україна продовжує вивозити зерно всіма доступними шляхами, не виключаючи й морські через територіальні води Румунії та Болгарії. Заблокувати ці шляхи своїм флотом Росія не може, тому лише намагається заподіяти максимальної шкоди портовій інфраструктурі своїми ударами з повітря. Цілком імовірно, що частина російських кораблів буде таємно вивозити зерно через Босфор, але називати це "альтернативною зерновою угодою" поки що неможливо. Зустріч у Будапешті більше тягне на "альтернативну газову угоду", адже навіть такий проросійський персонаж, як угорський лідер Віктор Орбан, розуміє всю небезпеку і безперспективність залежності від російських енергоносіїв. Тому активна участь у цих домовленостях Туреччини та її союзника Азербайджану вказує лише на те, що напруга між Кремлем та Анкарою зростає. Тим паче присутність у Будапешті такого великого газового експортера, як Катар, підтверджує плани налагодження великих обсягів постачання газу в Угорщину та Сербію (президент якої теж невипадково відвідав угорську столицю).
Отже, поки що можна констатувати скоріше потенційні втрати для Росії від налагодження альтернативних шляхів газопостачань у Східну Європу, ніж якісь домовленості щодо російського зерна. Фактично Кремль не зміг впоратись із завданням повністю зірвати експорт української агропродукції, хоча не полишає спроб це зробити. Цьому підігрує слабкість та нерішучість США, НАТО та західних союзників, які б могли організувати захищені конвої для важливих морських перевезень, як це було в роки Другої світової війни. Альтернативою цьому могло б стати надання відповідних засобів для ураження кораблів Чорноморського флоту РФ чи хоча б суттєве підсилення ППО портових міст України, але поки що і в цьому західні партнери не проявляють належної активності.