Боротьба з корупцією в Україні стала предметом пильної уваги на Заході: у Guardian пояснили, у чому причина

Боротьба з корупцією в Україні привертає дедалі більшу увагу західних партнерів нашої держави. На Заході запідозрили, що під виглядом антикорупційних дій на державному рівні відбувається компрометація впливових українських представників бізнесу, що прийшли у державний сектор та проводили необхідні Україні реформи.

Відео дня

Цій проблемі присвячений великий матеріал The Guardian. Автори статті проаналізували гучні судові процеси щодо ексглави "Нафтогазу" Андрія Коболєва, ексгендиректора аеропорту "Бориспіль" Євгена Дихне, колишнього міністра інфраструктури Андрія Пивоварського і пояснили, чому Україна, вигравши війну, може програти мир.

Автори статті зазначили, що низка нещодавніх гучних розслідувань, пов'язаних із ймовірною причетністю до корупційних дій щодо Коболєва, Дихне, Пивоварського, може викликати посилення занепокоєння на Заході щодо політичної ситуації в Україні. А також поставити під сумнів здатність нашої держави ефективно використати мільярди європейських коштів на відновлення після завершення воєнних дій.

Стурбованість із цього приводу висловлює Державний департамент США та міністерство закордонних справ Великобританії, її також частково поділяють антикорупційні організації в Україні.

Автори матеріалу при цьому наголосили, що обговорення проблеми корупції в Україні на тлі розв'язаної Росією війни потребує делікатності, адже держава-агресор може використати цю тему для своєї агресивної пропаганди. Зокрема, для просування кремлівських наративів про нібито тотальну корупцію в Україні або про нежиттєздатність створених за сприяння західних союзників антикорупційних органів та громадянського суспільства загалом.

"Корупція давно є ахіллесовою п'ятою України, при цьому країна досягла незначного прогресу, повільно піднімаючись за індексом сприйняття корупції Transparency International зі 142-го місця у світі в 2014 році до 122-го в 2021 році. Незважаючи на це, критики стверджують, що деякі розслідування не були спрямовані на справді корумпованих людей, а натомість зосередилися на бізнесменах, які прийшли до уряду, щоб допомогти відродити економіку України після революції 2014. На кону стоїть питання про те, якою економікою стане Україна після війни – і чи ризикнуть талановиті люди знову працювати на державу", – пишуть автори матеріалу.

Вони процитували думку заступниці виконавчого директора з юридичних питань Transparency International Ukraine Катерини Риженко, яка закликала переглянути роботу Антикорупційного бюро України.

"Це добрий знак, що, незважаючи на війну, антикорупційна екосистема не боїться переслідувати "гучні імена" і домагатися прозорого розгляду цих справ незалежними суддями. Проте ці справи висвітлили серйозні проблеми в роботі українських антикорупційних органів", – переконана Риженко.

При цьому, посилаючись на слова джерела, неназваного українського ексчиновника, який "взяв участь у кампанії зі створення антикорупційних органів в Україні", автори статті пишуть, що співробітники цих органів, ймовірно, переслідують людей за порушення корпоративного управління, а не за явну корупцію .

До створення неоднозначної ситуації в антикорупційному сегменті може призвести також надмірне прагнення України показати Євросоюзу позитивні результати у боротьбі з корупцією перед можливими переговорами щодо вступу 2024 року. Про це, пише видання, кажуть деякі критики. Звучать також думки про невмілість антикорупційних органів в Україні і навіть про успадкований від СРСР "каральний менталітет", "все ще сформований радянською недовірою до прибутку".

Зокрема, як вважає Коболєв, чиї слова цитує видання, може йтися про "спробу декого дискредитувати українських реформаторів – і, відповідно, самі антикорупційні органи".

Журналісти The Guardian звернули увагу на судовий розгляд у справі Коболєва, якому "загрожує 12 років позбавлення волі, якщо його визнають винним у тому, що він нібито ввів в оману членів правління "Нафтогазу", змусивши їх виплатити йому величезний бонус у 2018 році".

Позиція прокуратури полягає в тому, що виплата порушила ухвалу, яка обмежує розмір бонусів керівників державних підприємств, прокурори звинувачують Коболєва також в обмані правління "Нафтогазу". У той же час сам Коболєв заперечує будь-які правопорушення, заявляючи, що він попередив правління про ухвалу, але незалежний юридичний радник наголосив, що правління має виключне право ухвалювати рішення про бонуси.

У статті наведено також контраргумент Коболєва про те, що "розмір його бонусу визначав не він, а наглядова рада. Це суперечить усім правилам корпоративного управління, коли голова компанії сам визначає розмір своєї винагороди". Нагадали автори статті та думку Клер Споттісвуд, колишнього британського газового регулятора та колишнього голови наглядової ради "Нафтогазу", яка заявила, що рада одноголосно схвалила премію після отримання юридичної консультації. У заяві, яку вона підписала разом із двома іншими колишніми членами наглядової ради, Споттісвуд підкреслила, що "це був сміливий вчинок керівництва з боку Коболєва – взяти на себе разюче успішну справу", яку багато хто вважав програшною. Вона також стверджує, що "ніколи не давала інтерв'ю НАБУ".

Критикує Національне антикорупційне бюро України через справу Коболєва й голова ради громадського контролю цього антикорупційного органу Марк Савчук.

"Українська компанія отримала $4,6 млрд, тому жодних збитків не було завдано. Ці додаткові кошти потім були інвестовані в інфраструктуру "Нафтогазу" або виплачені державі у вигляді дивідендів. Говорити про те, що людина, яка цього досягла, зробила це корупційним шляхом, дивно. На мою думку, правоохоронні органи роблять помилку", – констатував він в одному з інтерв'ю.

Автори статті визнають, що отримана Коболєвим премія "може бути сумнівною з моральної точки зору". Водночас вони нагадують, що "за час роботи в "Нафтогазі" він перетворив компанію зі збиткової на ту, яка забезпечувала 15% усіх державних доходів України", і що "після початку війни він використав свої знання про російську газову промисловість, щоб домагатися посилення санкцій проти Москви, що визнається у листі, написаному на його захист Джоном Гербстом, колишнім послом США в Україні".

Також The Guardian стверджує, що Коболєв – "не єдиний бізнесмен, який виявився втягнутим у цей конфлікт". Вони згадують про судовий процес у справі Євгена Дихне, якого, на думку авторів, "суд засудив до п'яти років позбавлення волі за здачу приміщень в аеропорту "Бориспіль" в оренду приватним підприємствам, таких як магазини та кафе, без використання державного конкурсного відбору, який розтягнувся би на два роки".

Автори статті зазначають, що Євген Дихне при цьому "не отримав жодної особистої вигоди, але суд ухвалив, що тільки держава має право здавати майно в оренду, і підрахував, що дії Дихне спричинили збитки для держави у розмірі 15,7 млн. гривень" . Сам Дихне називає свій вирок "гідним Кафки".

Третім гучним процесом, згаданим у статті, стала справа колишнього міністра інфраструктури Андрія Пивоварського. Його, запевняють автори статті, "звинувачують у тому, що він позбавив державу $30 млн, вирішивши у 2015 році, що лише половина портових зборів у морському порту "Південний" на Чорному морі має надходити в Адміністрацію морських портів України".

Сам Пивоварський при цьому стверджував, що друга половина має діставатися приватним компаніям за умови, що вони будуть реінвестувати отримані кошти на технічне обслуговування, а також говорив, що його мета – зробити порт більш ефективним.

The Guardian зазначає, що тоді Пивоварський відповідав за дерегулювання української економіки, і, за його словами, він повідомив Міністерство юстиції про реформи. Його не звинувачують у отриманні приватної вигоди, але НАБУ наполягає на тому, що лише державне підприємство має право стягувати портові збори.

"Тільки зараз я зрозумів, якою ціною дісталося моє щире бажання змінити країну на краще. Я прошу вибачення у своєї дружини і дітей за те, що їм довелося пережити разом зі мною", – цитує видання один з недавніх постів Пивоварського в соцмережі.

Журналісти The Guardian зазначили, що так і не отримали відповіді НАБУ на прохання про коментар.

"Критики визнають, що деякі бізнесмени балансують на тонкій межі між проявом ініціативи та зловживанням службовим становищем. Але вони попереджають, що українська прокуратура спотворює те, що є фінансовим злочином. І вони кажуть, що якщо з усім цим не розібратися, Україна одного разу може виявити, що вона славно виграла війну, лише щоб з'ясувати, що програла мир", – резюмували автори статті.

Нагадаємо, 31 березня ексдиректору "Борисполя" Дихне присудили 5 років позбавлення волі.

На думку адвокатів Дихне, рішення ВАКС суперечить верховенству права та захищає радянські принципи інституту власності. На думку адвокатів, НАБУ, САП та ВАКС три роки займалися справою, яка має розглядатися у порядку господарського судочинства, а у справі зовсім відсутня корупція як така. Як визначено у самому рішенні ВАКС, ні Дихне, ні керівник служби орендних відносин аеропорту Олеся Льовочко (ВАКС присудив їй 4 роки) жодної вигоди не отримували.

18 травня розпочався розгляд апеляційної скарги Дихне на вирок про п'ять років позбавлення волі.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!