Блог | Чи є Будапештський меморандум актом зради українського народу?

5 грудня 1994 року Україна підписала Будапештський меморандум про гарантії безпеки і ядерне роззброєння з США, Великою Британією та Росією. Потім до тексту Меморандуму долучилися Франція та Китай. 29 років тому Україна підтвердила свою відмову від третього за розміром ядерного арсеналу світу, покладаючись на міжнародні гарантії безпеки. Відповідно до положень Будапештського меморандуму держави-підписанти декларували поважати суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України, а також утримуватися від погрози силою, чи застосування сили та економічного тиску.

Модель безпеки, заснована на Будапештському меморандумі, себе не виправдала. Росія грубо порушила свої зобов’язання, напала на Україну і навіть погрожує їй ядерною зброєю, отриманою від Києва. Таким чином, в умовах екзистенційної загрози РФ, Україна більше не може покладатися на порожні обіцянки і обирає стратегічний курс на вступ до НАТО. Як проміжний етап, Україна розраховує на колективні безпекові гарантії, визначені на саміті НАТО у Вільнюсі. У розвиток цієї ініціативи Київ розпочав також консультації з Євросоюзом.

Між тим, незважаючи на те, що Москва є грубим порушником положень Будапештського меморандуму, Київ сподівається, що Вашингтон, Лондон, Париж та Пекін не відмовилися від взятих зобов’язань. Незважаючи на те, що вони не договірного характеру, але вони зафіксовані у важливому міжнародному документі. Тому Київ сприймає допомогу США, Великобританії і Франції як певне виконання взятих зобов’язань щодо гарантії територіального суверенітету України. Сподіваємося, що і Пекін притримується наданих Києву гарантій, тому що якщо ні, то треба заявити про вихід з цього важливого міжнародного документу та поінформувати штаб-квартиру ООН.

Будапештський меморандум став клаптиком паперу для офіційної Москви на який вона взагалі не зважає, але щодо інших членів ядерного клубу, то надана Києву допомога дуже вітається, але вона недостатня, щоб видворити російські війська з української території і забезпечити територіальну цілісність країни. Україна отримує допомогу від США на рівні Афганістану, до його повного захоплення талібами.

Тобто сума коштів для боротьби з талібами дорівнює сумі коштів боротьби з величезною російською армією. Зрозуміло, що вона недостатня, хоча зараз взагалі під питанням виділення американської допомоги Києву. Відповідь на запитання республіканським конгресменам та сенаторам, скільки Україні потрібно коштів, щоб перемогти Росію дуже проста: точно не стільки скільки виділялося для боротьби з Талібаном, яку до речі афганський уряд програв. Талібан у десятки разів слабший російської армії, яка має потужні військово-космічні сили, великий військово-морських флот, а також численні сухопутні війська. Збільшення фінансування України у декілька десятків разів приведе до швидкої поразки Росії. Та буде достатньо навіть збільшення у 10 разів. Це для розуміння чи достатньо ЗСУ виділяється зовнішня фінансова підтримка. Київ розуміє, що цих коштів, на жаль, виділено ніколи не буде, тож радіє усьому, що взагалі дають союзники.

Що стосується Будапештського меморандуму, то ті хто готував його з української сторони практично залишили Україну ні з чим. Можна повірити колишньому президенту Л.Кучмі, коли він у своє виправдання говорив, що коли підписував цей документ, то не знав, що там нема реальних договірних гарантій, а тільки речі декларативного характеру, що не є зобов’язуючими. Чи могли українські переговірники внести до документу положення саме договірного характеру. Звісно могли, американці, росіяни та британці за відмову від третього в світі ядерного потенціалу пішли б на це. Та виходить, що хтось кулуарно президенту представив текст, що не давав Україні гарантії безпеки, запевнивши його, що вони там є. В тексті закладено непогані для Києва речі, лише з маленькою поправкою, хто розуміється на міжнародному праві. Якщо їх не виконувати, то це не є порушенням положень документу. Уявляєте собі, Україна віддає ядерний потенціал співставний з російським, передає саме Росії, а отримує мало значущий документ. Ну добре, дипломати, відповідальні за підготовку документу свідомо опустили очі, а керівники держави їм повірили та підписали Меморандум. Але він пройшов процедуру ратифікації. І ні один народний депутат з 450 не висловив жодного сумніву, що Україна отримала не гарантії, а просто красиві слова. Є підозри, що увесь процес підготовки та ратифікації Будапештського меморандуму супроводжувався не тільки політичним тиском Москви, Вашингтону та Лондону, але й іншими речами, проти яких наші західні партнери нас зобов’язують боротися, щоб Україна вступила до ЄС та НАТО. Для того, щоб усе вияснити треба проводити офіційне розслідування, поки живі свідки, хоча багатьох вже нема.