Блог | Чому без Китаю не було б війни в Україні і чим це все обернеться?

Почнемо з того, що війна в Україні розпочалася не у 2022 році і навіть не у 2014 році.

Відео дня

А у 2013 році, у рік першого візиту Сі Дзінь Піна до Росії.

Саме тоді офіційно виник проект "Велике Євразійське Партнерство", який передбачав створення союзу держав потужнішого, ніж усі наявні на сьогоднішній день (!)

Метою ВЄП було створення єдиного економічного простору, що охоплює країни Євразії від Атлантичного до Тихого океану.

Тобто. Країни західної та східної Європи, колишні країни-члени СНД, країни Південно-Східної Азії.

Нагадаю, що на відміну від західних країн, китайці живуть 50-річними стратегіями.

І навіть якщо на момент початку цей проект здавався абсурдним, і на нього не звертали увагу, то сьогодні він набрав великого прогресу.

Росія та Китай вже реалізують низку спільних проектів у рамках ВЕП. До них відносяться:

• створення зони вільної торгівлі між Китаєм та Євразійським економічним союзом (ЄАЕС)
• розвиток транспортних коридорів, що з'єднують Китай та Європу
• Співпраця у галузі енергетики, промисловості, технологій та інновацій.

І ці починання вже мають низку реалізованих проектів:

• Будівництво транспортних коридорів та забезпечення дешевої логітики до Європи китайських товарів
• Будівництво нафтопроводів та газопроводів "Сила Сибіру" до Китаю (який сьогодні допомагає росії обходити санкції)
• Участь у розробці космічних технологій та проектів
• Співпраця у військово-промисловому комплексі

За даними Міністерства промисловості та торгівлі російської федерації, в росії налічується понад 100 китайських заводів (!).

Це переважно автомобільні заводи, заводи з виробництва електроніки та комплектуючих

Уявіть собі потенційний успіх та вплив такого союзу:

• найбільша територія у світі (!)
• Найбільші запаси критичних матеріалів (!)
• Найбільші промислові виробництва (!)
• Найбільші запаси з корисними копалинами, зокрема енергетичних (уран, нафту, газ)
• Найбільша армія (!)
• Домінування на двох континентах (мінімум на двох, слід згадати про зростаючу роль Китаю в Африці)

Але метою (і активним важливим членом) цього союзу була ще й Німеччина (!), якою він також був вигідним.

Ще в 2006 році Меркель підписала з Китаєм низку стратегічних документів.

У 2006 році на Китайсько-німецькому форумі економічного та технологічного співробітництва двостороння співпраця між Китаєм та Німеччиною в енергетичній сфері переросла у стратегічне партнерство.

У 2014 році Глава МЗС Китаю на брифінгу прямо говорив про стратегічне партнерство Німеччини та Китаю.

Китай останні 10 років є одним із найбільших ринків для німецької хімічної, автомобільної та машинобудівної галузей.

• Німецька BASF у липні 2022 року оголосила про остаточне схвалення плану будівництва величезного заводу на півдні Китаю, який коштуватиме €10 млрд.
• Aldi, німецький дискаунтер, планує відкрити сотні нових магазинів у Китаї.
• Постачальник автозапчастин Hella вдвічі збільшує потужність свого заводу в Шанхаї, а Siemens повідомить про велике розширення підрозділу "цифрових індустрій" у Китаї.
• Volkswagen продає 20% своїх машин у Китаї, а 13% доходів Siemens та 15% доходів BASF припадають на Китай

І це лише верхівка айсбергу.

У 2021 році Китай шостий рік поспіль став найбільшим торговим партнером Німеччини – того року саме йому продали 9,5% усіх товарів, що експортуються.

Ангела Меркель за 16 років свого правління 12 разів (!) була у Китаї, часто у супроводі величезних ділових делегацій

У свою чергу, Китай нарощує свої інвестиції до Німеччини.

А тепер уявіть силу союзу Китаю – Німеччини та Росії?

Це ж Джек пот!

Військова, фінансова, технологічна, територіальна міць ставлять хрест на англо-саксонському домінуванні у Світі!

• Потенційний ВВП такого союзу – $33 трлн проти $27 у США
• Населення 2 млрд осіб проти 340 млн у США
• Порівнянні у них лише військові бюджети.
• Але тут важлива не лише сума, а й здатність виробляти масово величезну кількість різного типу озброєння.

А якщо сюди додати доступ до технологій та контроль значної частини критичних матеріалів, то такий союз явно вибивається вперед на світовій шахівниці, говорячи словами Бжезинського.

Тож московський карлік зробив велику дурість, що напав на Україну)

Він у результаті помножив на нуль перспективи цього союзу.

Як ви вже зрозуміли, поява такого Великого Євразійського партнерства критично підривала б існування США як такої.

• По-перше, це був би удар по долару як по світовій резервній валюті.
• все менше розрахунків та резервів центральних банківзалишалося б у доларі.
• Долар би девальвував, а довіра, що впала до американських казначейських зобов'язань, зруйнувала б фінансову систему США.
• По-друге, роль і вплив, а також присутність на ринках Європи та Євразії загалом у США почала б різко скорочуватися.

А разом із цим впав би і експорт та обсяги виробництва продукції, що призвело б до економічної кризи в США.

• По-третє, Африка та Близький Схід для США були б втрачені назавжди
• У Четвертих, в Америці виявилися б ризики сепаратизації багатих штатів, які відмовилися б "годувати" бідніші. А це вже припинення США як цілісної держави.

Питання поглинання Тайваню Китаєм було б простим юридичним кроком, а водночас і отримання Китаєм технічних переваг перед США напівпровідниками.

Отже, такий крок як успішне функціюнування ВЄП створювало критичну загроз існуваню США!

***

США були і залишаються зацікавленими в утилізації військового потенціалу росії в Україні та силами українців та зниженні майбутнього військового потенціалу союзу росії та Китаю.

Для чого їм це?

Ви ж пам'ятаєте про 2027?

Рік завершення переозброєння Китаю?

Саме цей рік військові аналітики називають роком потенційного початку великої війни між США та Китаєм, яка швидко перетвориться на 3-ту світову війну!

А росія – природний союзник Китаю у цій великій війні.

А що Китай?

Готуючись до майбутньої війни за Тайвань, вони практично втратили союзника в особі росії.

США ж здобули безцінний досвід вивчаючи в Україні сучасні тактичні рішення

Західним світ активізував перенесення виробництва мікропроцесорів з Азії до Європи та Америки.

Товарообіг із Китаєм скорочується другий рік поспіль і Китай на порозі серйозної економічної кризи, завершивши епоху 40-річного зростання.

А чому?

Тому що вирішили зруйнувати гегемонію "глобального поліцейського" США та побудувати свій Новий світ…

***

Найцікавіше, що саме Україна та українці змінили хід світової історії.

Жодні прогнози про 72 години не виправдалися і в цьому велика роль саме українського народу, який показав унікальні здібності мобілізуватися перед загальною загрозою.

Україна сьогодні одержує безпрецедентні обсяги допомоги від західних країн.

Кількість візитів до Києва перших осіб Світу за останні 1,5 перевищує всю попередню 30-річну норію України.

Англосакси вже ухвалили рішення про перемогу України та реалізація цього плану – питання часу, ресурсів та дій української влади. Існує маса ознак, що вказують на це.

Україна міцно закріпилася на карті інтересів Американців та Британців, і вони від свого інтересу не відмовляться, що підтверджує історія.

Україна завтра – не просто буферна зона між росією та Європою.

Україна – "перспективний стартап", який має унікальний набір корисних копалин, родючу землю, добре навчений народ та дуже низьку базу для старту. Яка забезпечить колосальні заробітки інвесторам, які інвестують до України після завершення війни.

По суті, на Україну чекає досвід Південної Кореї, яка під парасолькою США з бідної аграрної країни перетворилася на процвітаючу технологічну державу. Пройшовши масу корупційних скандалів і вийшовши з 3-го світу до першого.

Росія назавжди стане ізгоєм і на неї чекає розпад на кілька територій.

Китай, зважаючи на все, на найближчі десятиліття відмовиться від ідеї військового захоплення Тайваню і переживе важку кризу зі зміною влади.

США збережуть свою роль "глобального поліцейського".

А Британці стануть одним із найбільших інвесторів в українську економіку і намагатимуться повернути колишній вплив у Європі.

От якось так.

Ви ж знаєте, що "Найтемніший час доби – перед світанком"?

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...