Блог | Crush-тест державності. Як не дати ворогу стати "вправним" окупантом

Міцність автомобіля і його здатність зберегти життя пасажирів визначають за допомогою crush-тестів. Машину на швидкості наражають на алюмінієвий куб, аби переконатися, що зони деформації оминають манекенів у салоні. Відтак, реальні люди отримують шанс вижити у справжній аварії…

Війна є критичним crush-тестом системи публічного управління. Попри шалений опір ми мусимо протистояти ворогу, виконувати соціальні зобов’язання і зберігати довіру міжнародних партнерів. Будь-яка прогалина провокує зони управлінської деформації.

На щастя, війна не вплинула критично на стійкість і спроможність системи. Та виявила фундаментальну міцність, адаптувалася до ризиків і налаштувалася на досягнення результату. Насамперед, це відбувається за рахунок самовідданості і професіоналізму публічних службовців. Однак стартового потенціалу вже замало, щоби надалі протистояти ризикам.

Одна із загроз – фізичне й психологічне виснаження публічних службовців. Вони – звичайні люди, які також вигорають і втрачають мотивацію. Але, на відміну від інших громадян, працівники державних і муніципальних інституцій мають вищий рівень відповідальності і більше обмежень. Відтак, вони можуть мати спокусу знайти  спокійнішу роботу. Безумовно, втрата досвідчених службовців послаблює інституційну міць держави.

Для системи публічного управління є вразливими політичні ризики. Зневіра та апатія розхитують громадянську рівновагу, а відтак – упевненість людей у своїй державі. Ці виклики актуальні насамперед на окупованих і прифронтових територіях, з огляду на ускладнену там комунікацію з громадянами.

Велика помилка – недооцінювати негативний вплив ворога на настрої у наших громадах. Він прораховує прийнятні для себе сценарії припинення чи призупинення війни. І там готові опановувати роль "вправного" окупанта, здатного задовольнити ідеологічні потреби українців. Їхня мета – знищити у наших людей віру у власну державу, сприйнявши натомість окупаційну. Будемо відвертими, ворог досягає певних результатів у Мелітополі, Бердянську, Приморську, інших тимчасово окупованих громадах.

Значно відчутніші ці ризики на територіях, захоплених 10 років тому. Мене боляче вразили міркування Артура Пройдакова, визнаного кращим вчителем України. У 2014-му він виїхав з Луганщини і зараз викладає українську в київській школі. Після Перемоги Артур планує повернутися і знову вчити луганських дітей українській мові. Але вже як іноземній...

Чи вдасться загарбнику реалізувати найгірші для нас сценарії… Це залежить від нашої управлінської злагодженості та здатності до громадянського діалогу. Ми захистимо власну державність, якщо реалізуємо дієвішу, аніж у ворога, систему організації влади і збережемо суспільне порозуміння. Бачу на цьому шляху низку ключових чинників.

Суспільству важливо усвідомити, що переважна більшість українських публічних службовців забезпечує управлінську спроможність країни. Тож не варто усіх їх позаочі зневажати чужим поняттям "чиновник".

Важливим завданням є наближення цінностей публічної служби до людей, зокрема, підвищення її привабливості в очах кваліфікованих спеціалістів з інших сфер. Для цього ми створили інноваційний HR-інструмент – reserve.nads.gov.ua. Туди вже подали резюме більше трьох тисяч українців, готових ставати публічними службовцями і відновлювати країну. 

Розглядаємо Резерв відновлення як маркер довіри громадян до держави і як особистий політичний вибір на користь України. Серед зареєстрованих – чинні урядовці, директори шкіл, музеїв та лікарень, очільники державних і комунальних підприємств. Є чимало студентів, для яких участь у Резерві – нагода відчути причетність до власної країни.

Війна загострила запит людей на справедливість і доброчесність. Будь-хто може виявити ці цінності, заявити про них вголос і долучитися до команди змін. Так ми активуємо суспільну взаємодію та інтегруємо громадянські ініціативи до державних інституцій. 

Важливим напрямком нашої інституційної стійкості є актуалізація доброчесності як принципу публічної служби. Для нас це – HR-інструмент і один з маркерів вимірювання компетентності. 

Окремий чинник – посилення системи професійної освіти публічних службовців. Ми просуваємо на державній службі принцип безперервного навчання. Відточуємо професійну кваліфікацію і налаштовуємо психологічну витривалість. Упродовж 2024 року у Вищій школі публічного управління підвищили кваліфікацію 29 600 державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.  

Упевнена, що кваліфікацію фахівців визначають і психологічні аспекти. Суспільство очікує від державних службовців дій, що спрямовують країну до Перемоги. Це – не про посади та гроші, а про відповідальність і лідерство. Про вміння знайти "зерна". У наших умовах "зернами" є спроможність змінювати себе, свою громаду і державу. 

Персоналізоване лідерство публічних службовців стає важливим чинником стійкості країни. Саме це перетворює державну службу в очах людей на опору громадянського суспільства. Я вірю, що українська державність і наша публічна служба витримають воєнний "сrush-тест". Ми збережемо стійкість і посилимо управлінську міць. Ми не дамо ворогу шансів стати "вправним окупантом" на нашій землі. І – просто окупантом.