Відео дня
Для Путіна припинення вогню нецікаве. Тепер головне, як діятиме Трамп, у якого є кілька опцій розвитку подій. Інтерв’ю з Харою
Угода про 30-денне припинення вогню, що погодили США й Україна, тепер залежить від диктатора РФ Володимира Путіна, в якого замало бажання її підтримувати. Раніше він та інші представники Кремля неодноразово заявляли, що виступають категорично проти перемир'я і прагнуть лише "довгострокової мирної угоди", яка містить фактичні пункти капітуляції України. Наразі Путін від пропозиції щодо припинення вогню не відмовився, але й не погодився, висунувши кілька вимог: припинити постачання зброї в Україну, заборонити мобілізацію та почати зняття санкцій.
Президент України Володимир Зеленський заявив, якщо Росія відкине пропозицію щодо тимчасового припинення вогню, Україна розраховуватиме на "рішучі кроки" з боку США – нові санкції та посилення підтримки.
Наразі немає даних, чи підштовхнуть США Росію до початку реального мирного процесу. Президент США Дональд Трамп усе ще обережно коментує те, що робить РФ, кажучи про "дуже хороші" переговори з Путіним щодо припинення вогню та не наважуючись на різкі кроки й заяви. "США відчувають обережний оптимізм": на сьогодні це майже все, що пролунало від адміністрації Трампа на фактичну відмову Москви розпочати реальний мирний процес.
Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився директор Центру оборонних стратегій Олександр Хара.
– Візуально переговори у Саудівській Аравії дещо зменшили напруженість між США та Україною. Головне для Трампа – ми погодилися на запропоноване 30-денне припинення вогню, але отримали відновлення військової допомоги. На ваш погляд, кроки, які Україна зробила у напрямі трампівського бачення врегулювання війни, дійсно можуть допомогти поновити повноцінний діалог із США?
– Як на мене, головне завдання української делегації під час зустрічі з американцями в Саудівській Аравії було нормалізувати ці відносини, хоча б вивести їх із мінуса в нуль. Ми не знаємо, які далі будуть кроки, але перше, що ми показали, – готовність до миру. Тепер росіяни мають продемонструвати те саме, що для них є великою проблемою. Натомість американці відновили постачання озброєння та обмін розвідувальними даними, які нам надзвичайно важливі зараз.
Другий момент – те, що ми певні речі туди вписали, які нам цікаві, зокрема, гуманітарний аспект – повернення військовополонених, цивільних бранців і, власне, українських дітей. Я сподіваюся, що в угоді, пов'язаній із припиненням вогню, будуть усі ці речі. Допоки росіяни не повернуть усіх полонених, цивільних заручників і наших дітей, Сполучені Штати не мають навіть і думати про скасування санкцій щодо РФ. Мені здається, це було б правильно і з моральної точки зору, і з погляду важелів впливу на росіян.
– Угода про припинення вогню тепер залежить від російського диктатора Володимира Путіна, в якого може бути мало стимулів до неї приєднуватися. Раніше він та інші представники Кремля неодноразово заявляли, що проти перемир'я і виступають лише за "довгострокову мирну угоду", називаючи її умови, що є фактичною капітуляцією України. 13 березня Володимир Путін відкинув пропозицію про негайне перемир'я, яке Україна погодила із США, але так доволі стримано, щоб не дуже образити "друга Дональда". Мовляв, ми за, але є нюанси. Серед них – відмова від постачання Україні зброї, відмова від проведення мобілізації та інше. Власне, щось таке й передбачалося.
– Для Путіна це припинення вогню є нецікавим, оскільки він хоче одразу мирну угоду, де всі його бажання будуть враховані, і він майже відкрито про це сказав. Тому точно можна сказати, що без своїх вимог росіяни не погодяться на припинення вогню. Висуватимуть і реалістичні речі, і ті, які ні українці, ні європейці, ні навіть американці не зможуть прийняти.
Зараз він тягне час, намагається продавити те, що йому вигідно. Те, що він відмовляється від цієї пропозиції США, не відкрито, зрозуміло, інакше б тоді вся провина була б на ньому. Путін намагатиметься її або розмити, або торпедувати неприйнятними для нас речами. Він прагне продовжувати конфлікт і хоче нав'язати американцям ідею, що потрібно відразу розмовляти про мирну угоду, де всі "хотілки" РФ щодо України та Європи будуть реалізовані.
Однак є кілька факторів, чому Путін може погодитися, звичайно ж, висунувши свої якісь вимоги. Перше – це стан економіки РФ, яка перебуває у кризі. Він розуміє, що зняття санкцій дало б змогу отримати ковток свіжого повітря для його економіки. Друге – попри те, що росіяни повільно просуваються на Курському напрямку, але в нього є велика проблема із залученням нових сил, які він може кинути в цю топку війни. Звичайно, це проблема, яку можна вирішити, лише оголосивши загальну мобілізацію, що буде не добре сприйнято більшістю росіян, які радо підтримують війну, поки від них не вимагають брати в ній участь. Третій важливий момент – це відносини з Трампом. Звичайно, не хочеться якось зачепити гордість американського президента й відмовити йому безпосередньо, бо, дійсно, від Трампа можна чогось очікувати неприємного, а Сполучені Штати здатні зробити Росії дуже неприємно на багатьох напрямах.
Американці хочуть будь-що реалізувати це припинення вогню. Будемо сподіватися, що адміністрація Трампа нарешті зрозуміє, що Путін недобросовісно веде перемовини, й впроваджуватиме санкції і тиснутиме іншими методами. Але існує і загроза, що тиск може посилитися і щодо України. Якщо Путін висуне певні, можливо, не дуже приємні або неприйнятні для нас, то першою реакцією Трампа, напевно, буде тиск на Україну, бо ми є "слабкою ланкою" і, на його думку, маємо погодитися, бо, як він сказав, у нас "немає карт на руках". Тобто я цього не відкидаю.
– Як саме може діяти Дональд Трамп далі, фактично отримавши від Путіна "так", але "ні"? Радник Дональда Трампа з питань національної безпеки Майк Волтц заявив, що США мають "деякий обережний оптимізм" щодо угоди про припинення вогню у війні в Україні, а от реальні погрози й тиск усе ще відсутні. Непродовження ліцензії мінфіну США, яка дозволяла росіянам проводити транзакції в доларах, пов'язані з енергетикою, навряд можна вважати чимось страшним для РФ.
– Попри ставлення Трампа до України, якщо Путін через певний час не погодиться на припинення вогню, то я очікую, що тиск тимчасово буде перенесено з України на Росію. Водночас у будь-який момент тиск може поновитися й щодо нашої країни, оскільки для Трампа не лише Україна не є настільки стратегічно важливою, але і Європа як така. Навпаки, він вбачає, що Росію можна відтягнути від Китаю, що РФ багата на ресурси, що добре для бізнесу друзів та спонсорів Трампа. Це виглядатиме як велика перемога для його електорату, що вони перетворили з ворога на друга таку країну як Росія.
Щодо заяв Трампа та Майка Волтца стосовно відповіді Путіна, то ми знову чуємо, що ця ідея з призупиненням вогню вимагає від усіх сторін компромісів. Якщо це передбачає, що Україна має йти ще на якісь компроміси, тоді це виглядає вже не дуже добре, бо Україна зробила свої компроміси у спільній заяві з американцями. Ми звідти прибрали гарантії безпеки, бо до цього позиція Володимира Зеленського полягала в тому, що ми не можемо піти на припинення вогню, якщо не буде гарантій безпеки. Тобто це був ключовий момент. Його там зараз немає. Росіяни хочуть нас залишити беззахисними. І тому, якщо на нас будуть ще тиснути, аби ми погодилися на російські умови, то, звичайно ж, це буде для нас неприйнятним.
На сьогодні в адміністрації Трампа є дві опції. Перша – продовжувати здійснювати тиск на Україну, можливо, знов-таки призупинивши допомогу, яка йде, для того, щоб ми погодилися на умови Росії. І друга – тиснути на Росію, оскільки вона фактично не виявляє бажання слідувати цим ідеям Трампа щодо припинення вогню. Інших опцій я особливо не бачу. Інформація, що американці не продовжили виключення санкцій певних російських банків і компаній – це добра новина, звичайно ж, такі кроки трохи вдарять по російській економіці, але це точно не ті пекельні санкції, які потрібні, щоб Росія, врешті-решт, почала діяти так, як хоче Трамп. Тому ми подивимося, за великим рахунком. Поки що якась, чесно кажучи, млява реакція американців на, фактично, ляпас їм.
– Ви зазначили, що представники адміністрації Трампа заявляють, що обидві сторони мають іти на певні поступки та компроміси. Однак поки що ці кроки на вимогу американців робить виключно Україна. Путін же продовжує гнути свою лінію в ультимативній формі. Як ви вважаєте, Трамп та його команда можуть змінити свою думку щодо дій Кремля на більш жорстку, і головне – чи прагнуть вони це зробити? Поки що все виглядає дещо інакше. Трамп просто марить перезавантаженням відносин із Москвою і готовий майже на все заплющити очі. Радники Трампа вже накидають схеми того, як вони можуть послабити санкції, накладені на Росію, включно з обмеженням цін на продаж нафти, а він продовжує доволі товариську риторику, навіть попри те, що Путін фактично відкинув його пропозиції.
– Власне, особисто Трампу байдуже, що буде з Україною. Звичайно, для його електорату це не має виглядати як "другий Афганістан". Але навіть якщо це буде так само, з точки зору катастрофи в Україні, Трамп завжди може це якось пояснити, оскільки його прихильники, фактично певна релігійна секта, вони повірять у все, що він заявить. Якщо в американців буде можливість тиснути на нас, щоб ми пішли на якісь поступки, звичайно, вони будуть усе робити, при цьому лише погрожуючи РФ. Але дуже добре, що є така потужна реакція європейців, і вони вже квапляться нам допомогти. Так, ми не отримаємо всього необхідного для оборони найближчим часом. У європейців у самих є проблеми, але все ж їхня участь у нашій боротьбі буде значно збільшуватися.
– Чи може змінити підхід Трампа громадська думка всередині США? За останніми опитуваннями, 56% респондентів, включно з 89% демократів і 27% республіканців, вважають, що Трамп "занадто тісно пов’язаний" із Росією.
– На мій погляд, це нічого не змінить. Він не буде на це реагувати абсолютно. Зараз у нього є повний карт-бланш, є під контролем Конгрес, є шалена підтримка трампістів, яких стає все більше серед республіканців. Тому він не буде зважати на це опитування громадської думки. Цей фактор може бути важливим наступного року, коли відбудуться вибори до Конгресу, після чого може змінитися баланс і в Палаті представників, і в Сенаті. Тоді йому доведеться рахуватися з новою політичною реальністю. Наразі ж він може ігнорувати ці речі й формувати власну реальність, що він дуже вправно вміє робити.
– Президент Франції Макрон одразу ж після переговорів у Джидді закликав перейти до планування гарантій безпеки для України в разі укладення "мирної угоди". Париж і Лондон готують план безпеки України за участю 37 країн, який передбачає, що країни Європи, Азії та британської Співдружності нададуть фінансування, війська, літаки, кораблі, щоб допомогти захистити Україну від Росії у перспективі. До переговорів приєдналися Канада, Австралія, Японія та Нова Зеландія. При цьому американці не хочуть надавати гарантій цій військовій ініціативі, а Росія лякає, що розміщення в Україні збройних сил інших країн означатиме залучення їх до конфлікту. Чи переступлять через ці фактори європейці?
– Європейці готові показати свою присутність на території України. Британці, французи й данці офіційно виявили готовність до цього. Спроможність європейців є не найкращою, бо, за великим рахунком, вони не можуть згенерувати таку кількість військових, яка б змогла перекрити такі території. Плюс вони, від самого початку, не розглядають можливості перебувати між ворогуючими сторонами, розуміючи, що це небезпечно й може затягнути їх у такий конфлікт. Тому я вірю в те, що вони можуть одноосібно, звичайно, з українською згодою і з координацією, розмістити на території України певні свої засоби стримування та нашого захисту. Наприклад, було б дуже добре, якби, наприклад, вони запровадили те, що ми просили ще кілька років тому – повітряний щит над Україною своїми системами ППО, авіацією.