Відео дня
Блог | Для Трампа "Кутузов розбив Гітлера під Ватерлоо"
Президент США Дональд Трамп знову, вкотре вже, розповів журналістам, що президент Росії Путін "хоче припинити війну" і відкинув припущення, що амбіції російського лідера можуть простягатися за межі кордонів України, інформує видання The Hill. "Я думаю, він хоче припинити війну. Я це розумію. Ми говорили довго і наполегливо. Стів Віткофф [спецпредставник президента Штатів] був із ним дуже довго, близько трьох годин. Я думаю, він хоче припинити війну".
Разом із тим Трамп розповів, які круті хлопці росіяни. "У них велика, потужна військова машина… І вони перемогли Гітлера, і вони перемогли Наполеона. Знаєте, вони воюють уже давно. Вони робили це раніше… але я думаю, він хотів би припинити війну… Я думаю, він хоче зупинитися".
А перед цим Трамп також говорив про "перемогу над Наполеоном і Гітлером", про "потужну військову машину", про те, що "росіяни завжди успішно воювали" - і про "десятки мільйонів їхніх втрат у Другій світовій".
Ґвалт! Росіяни справді виграли кампанію 1812 року проти Наполеона І, перед тим ущент програли кампанії 1799-го та 1805-го. У кампаніях 1813-14 років проти Франції воювала широка коаліція. А в кампанії 1815-го, яка поставила крапку на претензіях французького імператора, росіяни взагалі не брали участь. На морі ж флот Франції нещадно громили англійці. Втім, був іще Наполеон ІІІ, за активною участю військ якого Росія була розгромлена у Східній (Кримській) війні 1854-56 років…
Ну, а щодо "десятків мільйонів", то це так. Москва у Другій світовій поклала десятки мільйонів українців, поляків, білорусів, євреїв… Звісно, і росіян також. Та не забуваймо, що саме підписаний у Москві Пакт Молотова-Ріббентропа відкрив шлюзи Другій світовій. А щодо ролі СССР у знищенні євреїв Європи, дозволю собі звернутися до статті Павла Поляна "Відсутня ланка в передісторії Голокосту", де на основі документів показано, що Сталін Сталін у лютому 1940 року відмовився забрати в СССР євреїв Німеччини й окупованих нею територій. Гітлер пропонував – Сталін відмовився. Причому написав це не "український буржуазний націоналіст", а російський історик і літератор, член Спілки письменників Москви, голова Мандельштамівського товариства ще у 2013 році. Пізніше Сталін також доклався до Голокосту – хіба був би можливим Бабин Яр, якби євреїв Києва евакуювали?
Але все це – Terra Incognita для Трампа та компанії. Для них істини історії, схоже, зводяться до формули "Кутузов розбив Гітлера під Ватерлоо", а "миролюбний Путін ніколи не розпочав би війну, якби не клятий Байден".
Що ж, на загал нічого дивного. В "сухому підсумку" маємо, по-перше, традиційне для американських політиків і політбізнесменів незнання історії. По-друге, вкотре засвідчене вміння Путіна не просто переконувати свого співрозмовника у тих чи інших речах, а ще й створювати у того враження, наче нав’язані йому ззовні ідеї є його власними внутрішніми переконаннями та настановами. Що ж, у КҐБ ретельно навчали такому, а Путін, схоже, був не найгіршим учнем. Жоден бізнесмен, навіть умілий переговірник, не кажучи вже про політика, не має у своєму арсеналі засобів протидії цим технологіям. Тут потрібен відповідний життєвий досвід. Скажімо, коли на початку 2000-х Буш-молодший подивився в очі Путіну, "відчув його душу" та побачив там "пряму і гідну довіри людину", то сенатор Маккейн побачив у тих очах лише три літери: KGB. Але він мав досвід п’яти з половиною років перебування у північнов’єтнамському полоні, де відчув на собі "принади" тоталітаризму та де бранців намагалися вербувати совєтські "компетентні органи"… По-третє, схоже, що Трампа "окучував" не лише головний "кремлівський чекіст", а і якийсь "фахівець із російського питання" з президентської адміністрації, підсунувши шефові вижимки зі статті того ж таки Путіна "Справжні уроки 75-ї річниці Другої світової війни" (The Real Lessons of the 75th Anniversary of World War II) у виданні The National Interest від 18 червня 2020 року. Там є і про Наполеона з Гітлером, і про десятки мільйонів російських утрат (бо ж усі загиблі жителі СССР, за Путіним, були росіянами), і все таке інше. В тому числі – про участь майже всієї Європи у війні проти миролюбної Росії-СССР, а Європу обидва персонажі, про яких мова, схоже, однаково ненавидять.
Але у намаганні підігнати Другу світову під путінський копил Трамп, схоже, істотно передав куті меду. Він принизив США, які порятували СССР від катастрофічної поразки. Процитую красномовний документ. 1963 року голова КҐБ Володимир Семичасний подав лідерові КПСС Микиті Хрущову донесення, де містилися розшифровки зафіксованих "спецзасобами" розмов (простіше сказати – підслуханих) опального маршала Георгія Жукова за чаркою зі своїми фронтовими друзями. Знаний сталінський полководець, поміж іншого, сказав таке: "От зараз говорять, що союзники нам не допомагали… Але ж не можна заперечити, що американці нам гнали стільки матеріалів, без яких ми не могли б формувати свої резерви і не могли би продовжувати війну. Отримали 350 тисяч автомашин та яких машин! У нас не було вибухівки, пороху. Не було чим споряджати патрони для гвинтівок. Американці по-справжньому врятували нас із порохом, вибухівкою. А скільки вони нам гнали листової сталі. Хіба ми могли б швидко налагодити виробництво танків, якби не американська допомога сталлю". Закономірне запитання: чи знав заступник совєтського Верховного головнокомандувача реальну картину війни? Знав; його слова сповна підтверджені документами, які в "буремних 90-х" Кремль і Луб’янка мали необережність розсекретити. Ясна річ, у ретельно відшліфованих, дописаних і переписаних ідеологічним відділом ЦК КПСС "мемуарах" Жукова міститься чимало неправди; але у розмовах за чаркою з людьми, яким він довіряв, маршал говорив правду. А це означає, що Жуков вважав – Совєтський Союз власну війну з Німеччиною ("Велику Вітчизняну") програв, бо був нездатен її продовжувати; тільки допомога з боку антигітлерівської коаліції дала змогу продовжити бойові дії, так-сяк нагодувати армію і тил (у 1942 році на фронті зафіксовані сотні випадків голодної смерті – не в оточенні чи в нетрях, а неподалік від Москви), налагодити виробництво танків і перетворити Червону армію з переважно пішої юрби на моторизовану мобільну воєнну силу. Перемога над нацизмом і його союзниками була одержана Об’єднаними Націями – в тому числі й тими "гейропейцями", які протистояли Гітлеру у ті роки, коли СРСР йому допомагав, і "піндосами", чия висадка у Північній Африці в листопаді 1942 року відволікла німецькі резерви від Сталінграду і зробила можливою перемогу під цим містом (а потім союзники оточили та захопили в Тунісі у 1943 році більше полонених, аніж Червона армія під Сталінградом).
Ба більше: у грудні 1943 року на Тегеранській конференції під час урочистого обіду з лідерами союзних країн Сталін виголосив такий тост: "Сполучені Штати – це країна машин. Без цих машин, що постачалися по ленд-лізу, ми програли б війну". Хрущов погоджувався з цією сталінською оцінкою. У мемуарах Хрущов написав, як Сталін підкреслював важливу роль допомоги по ленд-лізу: "Він прямо говорив, що якби нам не допомогли, то ми б цю війну не виграли…"
І не лише це говорив Сталін. 9 травня 1945 року у промові по радіо він сказав: "Багатовікова боротьба слов’янських народів за своє існування і свою незалежність закінчилась перемогою над німецькими загарбниками та німецькою тиранією. Віднині над Європою буде майоріти великий прапор свободи народів і миру між народами". Ось так оцінив одразу по капітуляції Німеччини цю перемогу корифей усіх наук. Ясна річ, свободу Сталін розумів дуже специфічно. Але все ж він визнав, хоча теж дещо специфічно, роль слов’янських народів у розгромі Гітлера. А слов’янські народи – це не лише росіяни, а й українці, білоруси, словаки, чехи, серби, болгари тощо, і не в останню чергу поляки (дві армії Війська Польського брали активну участь у Берлінській операції, ще одна воювала в Італії).
Зрозуміло, що попри неприхований культ Сталіна у Росії все це прагнуть не згадувати. Тим більше в "експортному" варіанті, щоб ніхто в осоружній Америці не усвідомив, що без них, образно кажучи, "Колима не здобула би перемогу над Бухенвальдом". Бо ж порятувала людство Росія, і людство має довіку бути вдячним росіянам та дозволяти їм робити все, що заманеться. Цікаво, чи ця максима опанує мозки американських проводирів?
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...