Є фактори, що можуть перевернути уявлення Трампа щодо України: інтерв’ю з експослом у США Шамшуром

Обрання Трампа відбулося в той момент, коли Америка та її союзники зіткнулися з найсерйознішими загрозами принаймні з часів закінчення холодної війни. До них належить "потенціал великої війни у найближчому майбутньому". Світові ризики зростають, оскільки Китай, Росія, Іран та Північна Корея дедалі більше об'єднуються. Однак у цей момент підвищеної небезпеки друзі та вороги Америки однаково готуються до можливості того, що Трамп може перевернути її зовнішню політику та послабити мережу альянсів, які були стовпами західної безпеки.

Про те, на яку політику президента Трампа очікувати Україні, Європі, Китаю, та іншими своїми думками в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився колишній надзвичайний і повноважний посол України в США та Франції Олег Шамшур.

– Трамп заявив, що може швидко вирішити "конфлікт", посадивши обидві сторони за стіл переговорів, але не розкрив, як саме він це зробить. За тією інформацією, яка є на сьогодні, він не затвердив конкретний мирний план, зокрема, як він переконає російського диктатора Путіна сісти за один стіл і вести переговори. Усі пропозиції відрізняються від підходу Байдена – вони одностайно рекомендують заморозити війну по існуючій лінії зіткнення і змусити Україну припинити спроби вступу до НАТО.

Перед виборами контури "мирного плану" щодо війни в Україні озвучив майбутній віцепрезидент США Венс. "Пропозиції" передбачають створення "демілітаризованої зони" по наявній лінії зіткнення, "потужно укріплену, щоб росіяни не вторглися знову", а Україна натомість повністю відмовиться від вступу до НАТО, зберігши суверенітет ціною нейтралітету. За словами Венса, за дотриманням угоди мають стежити європейські війська, а не сили НАТО чи миротворці ООН. "За все заплатить Європа", – додав Венс.

Останній варіант, який з’явився напередодні, також полягає в заморожуванні війни і створенні демілітаризованої зони, а Україна має відкласти вступ до НАТО на 20 років. Хто саме контролюватиме безпеку в демілітаризованій зоні, незрозуміло.

– Стосовно дій Трампа, я завжди згадую колишнього радника президента США з національної безпеки Болтона, який говорив, що якщо ви хочете визначити зовнішньополітичну концепцію Трампа, то навіть не намагайтесь, її просто немає. Тобто він вказує на його схильність ухвалювати рішення під впливом емоцій, якихось своїх уявлень. Це така річ, на яку завжди треба робити поправку.

Якщо подивитися на всі ці плани, то дійсно зараз не зрозуміло, яка остаточна концепція буде у Трампа. З того, що ви сказали, мені здається, найближче до істини те, що озвучив Венс. Як ви розумієте, це не його особиста думка – він просто рупор тих ідей та концепцій, які виробляються командою Трампа і насамперед ним самим. Тому те, що озвучив Венс, буде базою того, що буде намагатися зробити Трамп щодо війни в Україні.

Ще важливий компонент – допомога Україні. З того, що ми чули від Трампа і його команди, то не виключається її продовження. Але в будь-якому разі це буде допомога у вигляді кредитів. Інший варіант – якщо за це будуть платити європейці. Так чи інакше, але з Трампом ми вступаємо в зону ризиків, тобто не треба бути фаталістами, є варіанти спробувати достукатись до нього.

– Що може працювати на користь України, тобто чи є фактори, які мінімізують наявні ризики?

– По-перше, треба враховувати, що Трамп, зважаючи на його его, вважає себе найкращим президентом і такою історичною постаттю і в США, і в світі. Зрозуміло, він не хоче виглядати слабаком або пособником Путіна. Він має враховувати і те (і це ми бачили з його останнього передвиборчого інтерв'ю), що в американському суспільстві є достатньо стабільна підтримка допомоги України.

Ще один момент, який будемо сподіватися, що він з часом зрозуміє, – що в принципі зараз йде глобальне протистояння не тільки з російською агресією, це і боротьба проти китайського впливу, і проти Ірану, і КНДР, тобто проти так званої вісі зла. Якщо він це зрозуміє, тобто його радники з безпеки йому це доведуть, то я думаю, це знайде відгук у його голові.

– Якої стратегії дотримуватиметься Трамп, поки що неясно. Але будь-яка спроба розпочати мирні переговори між Україною та Росією, не кажучи вже про укладення угоди, стикається з багатьма підводними каменями. Як примусити Україну – у Трампа пояснили: обмежити військову та фінансову допомогу. Але як Трамп планує це саме зробити з Путіним – залишається загадкою. У той час як російські війська повільно, але неухильно просуваються, Кремль не виявляє особливої схильності до переговорів і демонструє готовність до ескалації війни.

– На мій погляд, очевидно, що на цих виборах ставка Путіна була саме на Трампа. Всі, скажімо, кібератаки або вкиди, які робилися через соціальні мережі, були в інтересах перемоги Трампа. Путін розглядає його повернення як можливість використати розбіжності на Заході та досягти подальших успіхів в Україні.

Що стосується Трампа, для нього дійсно важливо зупинити війну за будь-яких умов, тому що йому треба "вивільнити руки" для вирішення внутрішніх проблем, мається на увазі економіка та імміграція. Зовнішня політика США китаєцентрична, все підпорядковане протистоянню з КНР. Для цього він буде робити все.

Зрозуміло, що в ідеальному варіанті він хотів би, щоб все виглядало більш-менш пристойно. Але те, що пристойно для Трампа, якщо вірити Венсу і компанії, то явно це неприйнятно для України. На мій погляд, те що зараз заявляється, – це план капітуляції. І моє передбачення, що чинити тиск Трамп буде передусім на наше керівництво. Тому я абсолютно не виключаю, що він буде уважно прислухатися до того, що каже Путін, що він вимагає, але водночас, знаючи натуру Трампа, не можна виключити, що на якомусь етапі його може "перемкнути", якщо росіяни дійсно будуть занадто заливати "сало за шкуру". Але це крайній варіант, і особливо на це розраховувати, я вважаю, не варто.

– Тобто зважаючи, що головний ворог – Китай, а через декілька років прогнозується навіть військове зіткнення США-КНР, то головна потреба для американців – відірвати РФ від Китаю?

– Прагнути американці цього будуть, але це неможливо, хоча б тому, що зараз Китай настільки прив’язав до себе Росію, що він її не відпустить, і навряд чи є якісь варіанти у Путіна від Китаю відчепитися. Але те, що це може бути додатковим стимулом для того, щоб спробувати дати Росії більше, для того, щоб її відчепити, то це безумовно.

Трамп пообіцяв зробити одним із пріоритетів посилення глобального протистояння з Китаєм, що було заявлено ще під час першого президенства. В економічній сфері він буде намагатися обмежувати можливості доступу Китаю до американських технологій, вводити значні мита на китайські товари та інше. Щодо Тайваню, то буде підтримка, але для цього Тайвань має посилити свої витрати на оборону.

– Провідні європейські діячі висловлювали застереження щодо "Трампа 2.0". Наприклад, прем'єр-міністр Бельгії Александер де Кроо під час виступу у Європарламенті заявив: "Якщо повернеться "Америка передусім", – натякаючи на гасло Трампа, – Європа як ніколи раніше змушена буде розраховувати лише на власні сили", а НАТО – у кращому разі буде бездіяльним, триватимуть "затишні" зустрічі Трампа з його приятелями – Путіним та Орбаном, торгові війни посиляться".

– Звичайно, євроатлантичні відносини зараз вступають у зону турбулентності. По-перше, якщо взяти безпековий сегмент, пов'язаний передусім з НАТО. Трамп вихваляється, що він змусив країни НАТО витрачати більше на оборону під час першого терміну. Багато хто очікує, що тиск ще більше посилиться під час другого терміну. Та все-таки останнім часом Венс трохи змінив риторику і зазначив: "Звичайно, ми будемо виконувати свої зобов'язання щодо НАТО, але Альянс це не благодійна контора, і це буде залежати від того, чи будуть європейці виконувати свої зобов'язання щодо збільшення внеску в спроможності НАТО". І якщо абстрагуватися від хамства Трампа, його таких екстремальних заяв щодо європейських союзників США, це, в принципі, правильна вимога. Тобто європейці дійсно мають більше вкладати в оборону і мають більше, зокрема, допомагати Україні.

Чого європейці дійсно бояться і що, я вважаю, може бути, – це поновлення тарифно-торговельних війн між ЄС та США. Тобто Трамп прозоро натякнув, що він готовий застосувати тарифи не тільки проти Китаю, але й проти європейських партнерів. Яким чином це буде вирішено, зараз сказати важко, але зрозуміло, що будь-яке погіршення або виникнення турбулентності в євроатлантичних зв'язках для нас погано, оскільки для України важливо, щоб була згода між нашими головними партнерами і була така собі синергія в наданні допомоги Україні.

– Зважаючи на політику та заяви Трампа, справжні переможці від його повернення до Білого дому – європейські праві популісти на чолі з прем’єр-міністром Угорщини Орбаном, які сподіваються, що новий президент США швидко покладе край війні в Україні і зміцнить їхні позиції в ЄС. Орбан, який спілкувався з Володимиром Путіним, вже закликав до "нової європейської стратегії" щодо України, яка полягає у зменшенні або навіть припиненні допомоги.

– Як це вплине, ми побачимо. Тому що якщо будуть застосовані ці супертарифи і це буде впливати на економіку країн ЄС, то це не дуже добрий аргумент для популістів. Але все ж цілком реально, що їхні позиції будуть зміцнюватись. Я не виключаю, що посилиться Орбан, який дуже близький до Трампа, і він цілком може отримати роль такого собі "листоноші" між Вашингтоном і Москвою та Києвом. Це людина, якій Трамп довіряє, погляди якого поділяє і взагалі вважає його взірцем керівника держави.

– Стосовно розвитку подій на Близькому Сході. Трамп вважається прихильником жорсткої політики і "максимального тиску" на Іран. Чи можна очікувати посилення санкцій та військового тиску саме на іранський режим?

– Трамп особисто зазначав, що хотів би бачити завершення військових дій на Близькому Сході ще до своєї інавгурації, але це наукова фантастика, як на мене. Та з огляду на ті заяви, які були зроблені, головний акцент буде саме на Іран, який розглядається як головна проблема, зокрема на шляху ізраїльсько-палестинського врегулювання. Думаю, що будуть більш жорсткі санкції і радикальне посилення тиску на Іран.

– Мабуть, найбільше з азійських лідерів повернення Трампа вітає північнокорейський диктатор Кім Чен Ин, у них були теплі стосунки за першого президенства. Щоправда, зрештою ці взаємини зійшли нанівець, і не було досягнуто жодної угоди, здатної покласти край ядерній програмі КНДР.

– Політика Трампа під час першої каденції була дещо сумбурною та невивіреною. Я не думаю, що він зараз буде пробувати, скажімо, зробити певний наступ таким суто дипломатичним кроком і намагатися знайти якесь порозуміння з Кім Чен Ином. Та все-таки те, що цю проблему він буде намагатися вирішити, це безумовно. Але як він каже, він проти війни і за те, щоб все вирішувалось через переговори. Так чи інакше, але поки що в тому переліку зовнішньополітичних пріоритетів, який я бачив, КНДР зараз не фігурує. Водночас це відносно і все може змінитися буквально за кілька днів.