Відео дня
Є передчуття, що наступний рік буде вирішальним у війні: Мережко про основні виклики 2025 року
Російські окупаційні війська вже третій рік поспіль прагнуть реалізувати стратегію свого диктатора Путіна зі знищення України. Цілком зрозуміло, що метою українців є повне відновлення територіальної цілісності і створення таких умов та безпекових гарантій, які б надійно забезпечили країну надалі від можливості повторення російської агресії. Зі свого боку новообраний президент США Дональд Трамп прагне якнайшвидше посадити за стіл переговорів Україну та Росію.
Своїми думками щодо того, яким для України буде 2025 рік, в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
Про основні виклики у 2025 році
Головним фактором, як і раніше, для України залишається продовження боротьби за свою незалежність. Треба вижити як нація та держава. Важливе завдання – не втратити території. Треба зробити все, щоб досягти максимум з точки зору захисту наших інтересів на міжнародній арені для збереження підтримки з боку наших партнерів.
Величезним викликом для нас є нова адміністрація президента США Дональда Трампа. Я дивлюсь на це доволі оптимістично, але нам треба буде дуже багато працювати на дипломатичному фронті. Адже від підтримки Сполучених Штатів, особливо військово-технічної складової, залежить надзвичайно багато. І це великий виклик і для нашої країни, і для нашої дипломатії.
Викликом для нас є і ситуацію у Європі. Плануються вибори, наприклад, в Німеччині, яка є найбільшим нашим донором у ЄС. Багато залежить від того, хто стане канцлером. Ми сподіваємося, що це буде людина, яка посилить підтримку України. Наприклад, йдеться про передачу далекобійних німецьких крилатих ракет TAURUS. Багато проблем у середині країни має президент Франції Еммануель Макрон, який є палким прихильником підтримки України.
Водночас чекаємо позитивних новин з Росії. Є певні ознаки того, що російська економіка в 2025 році, в тому числі військова економіка, значно погіршиться. Що паралельно з санкційним тиском з боку наших західних партнерів врешті-решт змусить російського диктатора Путіна сісти за стіл переговорів.
Хоча кожного року кажуть, що саме ось цей рік є вирішальним (і так воно по-своєму і є), та все ж цього разу є таке відчуття, що саме 2025 рік буде дійсно вирішальним.
Про миротворчу місію Трампа
Я не так давно повернувся з Вашингтону, де мав дуже багато зустрічей у рамках групи United for Ukraine, тобто Об'єднання заради України. Це група парламентарів, в тому числі керівників комітетів закордонних справ, низки європейських парламентів Литви, Польщі, Іспанії, Італії та інших країн. Так ось, таке враження, що вже або цей мирний план від Трампа готовий, або наближається до завершення його формування.
Загалом, якщо говорити про настрої в Вашингтоні, то я повернувся більш оптимістично налаштований, ніж коли їхав туди. Тому що побачив, що, по-перше, завершилася дуже така запекла внутрішня політична боротьба за президентське крісло в США. Зараз ми спостерігаємо перехід влади до нової адміністрації, менше стало такої, знаєте, агресивної риторики. Більш конструктивний підхід вимальовується, зокрема і щодо України. Трамп, наприклад, зрозумів, що вирішити це питання за 24 години нереально. Він також зрозумів, що в жодному разі не можна йти на поступки Путіну і не можна вирішувати питання миру за рахунок територіальних поступок України. Тобто в цілому ситуація виглядає більш оптимістично, але разом з тим зрозуміло, що Трамп як лідер, як політик, він має певну специфіку. У нього таке своєрідне мислення, і це треба враховувати.
Щодо того, яким буде все ж остаточний варіант мирних пропозицій від нової адміністрації, то ми очікуємо, що вже в січні, можливо навіть до моменту інаугурації, тобто до 20 січня, спецпредставник Трампа з питань України Келлог приїде до Києва і представить власне цей мирний план від новообраного президента США. Для нас дуже важливо, щоб Сполучені Штати, тобто нова адміністрація, продовжували дотримуватися принципу без України не вирішувати такі питання. Це дуже важливо для нас.
Про плани Росії
Російська Федерація значно збільшила власний військовий бюджет і надалі проводить приховану мобілізацію. За багатьма показниками, агресор і у 2025 році буде намагатися реалізувати початковий сценарій проти України. Його кінцева мета навіть не утримання окупованих територій, а знищення України як держави та її народу.
Путін не відмовляється від основної мети агресії проти України, тобто знищення української державності. Ми все це повинні дуже добре розуміти. Можливо, не всі політики на Заході це розуміють, але в Україні, та й наші партнери з країн Балтії, Польщі, дуже добре це усвідомлюють.
Водночас треба усвідомлювати і те, що Путін використовує все для реалізації цієї своєї основної мети. В тому числі він може використати і перемир'я для того, щоб посилитись і рушити далі. Але, безумовно, не йдеться про те, що він зацікавлений у встановленні довготривалого миру, навіть якщо погодиться на переговори.
Про допомогу від європейських партнерів та США
На сьогодні, як я бачу цю ситуацію, Трамп дійсно буде намагатися вирішувати питання України за рахунок переважно європейської підтримки. Є дуже сильні та численні голоси в його оточенні, які кажуть про те, що питання України – це питання насамперед європейської безпеки. І нехай Європа вкладає в це кошти і підтримує фінансово-матеріально та безпеково Україну.
Водночас я не дуже вірю в те, що з боку Сполучених Штатів повністю припиниться економічна допомога. Тому що насамперед та ж таки допомога військово-технічного напрямку, як ми бачимо, вона сприяє розвитку американського військово-промислового комплексу. Це дає додаткові робочі місця, що дуже потрібно сьогодні Трампу, адже це має певний економічний позитивний ефект на американську економіку.
По-друге, треба усвідомлювати, якщо Україні не вдасться вистояти, то це створить величезні безпекові проблеми не тільки для Європи, а також і для Сполучених Штатів. Що в результаті призведе до того, що видатки на оборону будуть набагато більші, ніж та допомога, яка надається зараз Україні. Крім того, є і політичний аспект. Я не вірю в те, що Трамп наважиться на повне припинення допомоги Україні і через те, що це викликало би величезну критику з боку як представників певної частини Республіканської партії, так і з боку його опонентів, в тому числі серед представників Демократичної партії. Тобто з точки зору економіки, політики, я в це не вірю. Я думаю, що така допомога буде продовжуватися, але нас цікавлять також її масштаби.
Стосовно Європи, то щодо цього напрямку у мене сумнівів жодних немає – підтримка буде продовжуватися і далі. Знову таки, сильна та незалежна держава Україна – це першочергове питання європейської безпеки. Україна зараз захищає Європу. І треба робити все, в тому числі підтримувати країну матеріально, фінансово і шляхом надання відповідної сучасної зброї. Те, що це в інтересах Європи, наші партнери добре розуміють, тому я не передбачаю якогось погіршення ситуації.
Звичайно, є сили в країнах Європи, які ми сьогодні спостерігаємо, наприклад, в Німеччині – це та ж таки "Альтернатива для Німеччини", яка, по суті, є проросійською. Ми бачимо таку ж саму ситуацію і в Словаччині, де прем’єр-міністр Роберт Фіцо та його політична сила фактично виступають на стороні Кремля та проти допомоги Україні. Така ж сама ситуація і стосовно угорського лідера Віктора Орбана. Тобто такі сили проросійські, прокитайські, вони є, вони активно діють, і треба готуватися, що ці сили будуть збільшувати свій спротив як щодо України, так і в середині ЄС та НАТО.
На щастя, вони на сьогодні не домінують і не мають серйозного впливу на загальну підтримку з боку Європейського Союзу. Ми бачимо, що зараз на керівних посадах у Європейській комісії та загалом у структурах ЄС перебувають політики, які дуже добре розуміють небезпеку, пов'язану з тим, що якщо припиниться допомога Україні, то до чого це може призвести. Тобто на сьогодні ситуація більш-менш стабільна.
За деякими оцінками, для того, щоб Україна втрималася проти російської агресії, треба щороку надавати з боку Європи принаймні 50 мільярдів євро. Тоді це дає підстави для оптимізму, навіть з точки зору військової ситуації. Я передбачаю, що така підтримка буде продовжуватися, і тут якихось причин для хвилювань не бачу.
Про переговори стосовно членства в ЄС і НАТО
Ми очікували на те, що ще за адміністрації президента США Байдена вдасться хоча б розпочати процес запрошення України до членства в НАТО. Тобто було таке передчуття, що, можливо, Байден зважиться на такий крок. Та, на жаль, цього не сталося. Але ми продовжуємо розвивати наші відносини саме в цьому напрямку, тому що альтернативи з точки зору гарантій безпеки, тривалої та надійної безпеки для України, окрім НАТО, немає. На сьогодні тільки НАТО – головна гарантія нашої безпеки і виживання як держави.
Стосовно Європейського Союзу, то ведуться перемовини. Ми знаємо, що були сформовані групи, які складаються в тому числі з представників Верховної Ради. І вже по кластерах, по конкретних темах починається процес перемовин. І це надзвичайно важливо. Взагалі вважалося раніше, що стати членом НАТО легше, ніж стати членом Європейського Союзу.
Здається, що у ситуації України зараз виходить, що, можливо, навіть легше і скоріше стати членом ЄС, а тільки потім НАТО. Головне те, що в принципі, якщо подивитись навіть на членський склад і НАТО, і Євросоюзу, то ми побачимо, що вони перетинаються. Не будемо забувати, що, до речі, і в рамках Європейського Союзу існує така загальна спільна безпекова політика.
Зараз відбуваються розмови про майбутнє, що, можливо, буде створено навіть армію Європейського Союзу. Саме тому для нас важливо вступити якомога раніше в ЄС, в тому числі з точки зору забезпечення нашої безпеки.
Про "вісь зла" – Китай, Іран, КНДР, Росія
Зараз ми спостерігаємо дуже складну ситуацію – відбувається такий собі відкат демократій вільного світу, що вже триває приблизно останніх 10 років. Безумовно, сьогодні існує такий собі солідарний інтернаціонал, можна сказати, агресивна вісь зла, яка об’єднує кілька тоталітарних режимів. Ми бачимо, що ці країни підтримують одне одного і координують свої дії. Вони розглядають перемогу або поразку Росії у війні проти України як свою перемогу або поразку.
Хоча у їхньому стані також відбувається несподівані зміни. Я маю на увазі ситуацію в Сирії з падінням режиму Асада, який по суті був частиною вісі зла, яка таким чином втратила свого союзника. Також ми отримали послаблення Ірану, одного з союзників Росії.
Стосовно Китаю, то ми спостерігаємо певні економічні труднощі в цій країні. Та ж таки Північна Корея також далеко в не найкращому стані. Тобто ми бачимо внутрішні процеси в цих країнах, які все-таки говорять, що це не дуже сильна вісь. Але дуже багато залежить і від рішучості і впевненості в собі країн вільного світу, які повинні адекватно реагувати на всі нинішні загрози. Демократичні країни мають активніше гуртуватися між собою, в іншому випадку вільний світ може зазнати дуже болючого удару.