Європа здатна взяти на себе більшу частину захисту України і має фактори стримування Путіна. Інтерв’ю з Мережком

Процес пошуку шляхів до мирного врегулювання в Україні значно прискорився, особливо після переговорів у Саудівській Аравії між Україною та США. Наша країна висловила готовність прийняти пропозицію США про негайне тимчасове 30-денне припинення вогню, яке може бути продовжено за взаємною згодою сторін і підлягає прийняттю та одночасному виконанню Російською Федерацією. Обидві делегації погодилися назначити свої переговорні команди та негайно розпочати переговори щодо досягнення стійкого миру, що забезпечує довгострокову безпеку України. Українська делегація підтвердила, що до мирного процесу мають бути залучені європейські партнери, на яких, найімовірніше, і буде покладено виконання гарантій безпеки щодо України.

Відео дня

Зразу ж після появи результатів американсько-українських переговорів президент Франції Еммануель Макрон закликав розпочати розроблення "плану з визначення надійних гарантій безпеки" для України у разі укладання мирної угоди з Росією.

Своїми думками щодо варіантів гарантій безпеки для України в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

– Одночасно з переговорами у Джидді відбулася зустріч у Парижі — ініціатива Франції та Великобританії щодо об'єднання країн у так звану коаліцію охочих для захисту України шляхом створення сил безпеки та стримування, щоб відбити у Росії прагнення до нового вторгнення. Європейці розглядають цей контингент як основний елемент гарантій безпеки після мирної угоди. На тлі результатів переговорів між Україною та США Еммануель Макрон закликав перейти до більш активного планування гарантій безпеки для України в разі укладення "мирної угоди", щоб зробити міцний мир реальністю.

До речі, у Парижі були присутні представники 34 країн. Здебільшого йдеться про держави – члени ЄС та НАТО, але не тільки. Зокрема, були присутні представники Австралії, Нової Зеландії та Японії. Водночас США на заході представлені не були.

– Я вважаю, що це цікава ідея, її варто розглядати. Європейські країни хочуть показати, що вони здатні взяти на себе більшу частину роботи із захисту України після набуття чинності перемир'я. Я так розумію, це будуть переважно країни НАТО, але мінус Сполучені Штати. До речі, це підтверджується і пунктом заяви цього саміту, де учасники зустрічі зійшлися на думці, що гарантії безпеки України "не повинні бути відокремлені від НАТО та його можливостей". Такі гарантії мають бути "надійними та довгостроковими, а також супроводжуватися незмінною підтримкою української армії". Тобто так воно виглядає.

Справа в тому, що гарантія безпеки – це психологічне питання, це головний стримувальний фактор. Наскільки це реально стримає російського диктатора Путіна, тим паче, що американці кажуть про те, що європейці не будуть прикриті п'ятою статтею Вашингтонського договору? Це ключове питання, на яке треба відповідати, коли ми розглядаємо будь-які варіанти, окрім НАТО. Адже на сьогодні саме НАТО – дійсно те, що стримує Путіна. Щодо інших варіантів, тут проблематично.

Варіант "коаліції охочих" вартує того, щоб над ним досить сильно замислитися, бо тут, знаєте, стримувальним фактором може бути наявність ядерної зброї у головних учасників – Франції та Великої Британії. Це важливий момент, який принаймні змусить росіян задуматися. Не випадково після того, як Макрон запропонував ядерний захист для всієї Європи, у Кремлі розпочалася фактично істерика. Значить бояться, а значить, що європейці можуть це використати, а в перспективі, можливо, і щодо захисту України.

Позитивне і те, що ця коаліція буде складатися з багатьох країн. Зараз, здається, вже близько 20 готові надати своїх солдатів для безпекової місії. Різноманітність країн показує, що коаліція доволі велика та стійка. Це великий плюс, тому що в НАТО 32 країни, а тут вже два десятки країн. І на Путіна це справить враження, як, сподіваюся, і на Трампа, який побачить, що Європа має здатність до реального об’єднання та становить собою силу, з якою треба рахуватися. Тому це крок, я вважаю, в дуже правильному напрямку.

Важливо, що відбувається така собі безпекова суб'єктивізація Європи під егідою Макрона та прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера. Я впевнений, до цієї ініціативи долучиться і Фрідріх Мерц, який скоро стане канцлером Німеччини. Тобто Європа в цьому плані прокидається і створює свої гарантії безпеки для України. Це надзвичайно важливий, позитивний крок.

– У Швейцарії розробили план для України щодо лінії розмежування та розміщення миротворчих сил. Документ детально описує кроки та технічні аспекти припинення вогню на фронті завдовжки понад 1200 км. Країни, що надають свої війська, повинні бути погоджені як Україною, так і Росією. План представив Женевський центр політики безпеки.

– Цей план дуже нагадує угоду про перемирʼя між Південною і Північною Кореями. Нічого принципово нового в ньому немає. Реалізувати на практиці такий підхід буде доволі складно. Наприклад, йдеться про місію, яка діятиме під мандатом ООН, спостерігачі якої і контролюватимуть дотримання режиму припинення вогню та відведення важкого озброєння. Але ж Росія як постійний член Радбезу може заблокувати рішення, яке їй не сподобається.

З огляду на велику довжину лінії фронту, яку ми маємо зараз, залучення близько 5000 цивільних та поліцейських для патрулювання цієї буферної зони та до 10 000 іноземних військових, що передбачено проєктом Женевського центру політики безпеки, – це дуже мало. Така кількість просто фізично не зможе реально та ефективно проконтролювати те, що відбуватиметься на лінії розмежування.

– Росіяни зараз категорично проти, щоб європейці направили свої війська в Україну. При цьому, як зазначають західні ЗМІ, Кремль нібито може розглянути присутність військових КНР на лінії розмежування. На ваш погляд, наскільки такий варіант може бути реалізовано?

– Насамперед перспектива того, що на території України з'явиться миротворчий контингент, є досить далекою, тому що ми не пройшли основні етапи. Навіть на сьогодні немає якоїсь чіткої перспективи початку перемовин між Україною і Росією стосовно перемир'я. Тобто ще не відомо, чи взагалі це відбудеться, чи буде якийсь результат у вигляді якоїсь угоди або порозуміння.

Стосовно ідеї участі китайських військовослужбовців у такому миротворчому контингенті, якщо, звісно, до цього дійде справа, то це, чесно кажучи, доволі цікава ідея, яку варто принаймні розглядати. Тому що ми розуміємо, що Путін боїться тільки двох країн – Сполучених Штатів і Китаю. І гарантувати безпеку Україні можуть, власне, ці країни.

Уявімо собі ситуацію, яка є дуже реальною, що російські війська порушують перемир'я, що вони постійно робили під час існування так званих Мінських домовленостей. Тобто це такий сценарій, який дуже реальний. І питання в тому, що якраз російські війська навряд чи зможуть, скажімо так, завдавати шкоду китайським військовослужбовцям з огляду на те, що Путін боїться Китай, залежний від нього. Теоретично кажучи, якась гарантія в цій ідеї все-таки наявна. Але я не вважаю, що це реальна та практична ідея. Тому що Китай навряд чи на це погодиться, адже розглядає себе як союзника Росії, як стратегічного партнера.

Зрозуміло, що Путін може просувати цю ідею через різні країни та організації, але, знову ж таки, він буде просувати будь-яку ідею з його боку, яка буде спрямована на вирішення одного завдання і реалізацію єдиної мети – знищення України.

– Одним із результатів американсько-української зустрічі у Джидді є те, що угоду щодо українських надр буде підписано. Президент США Дональд Трамп каже, що присутність американського бізнесу, американських інвесторів на території України вже означатиме автоматичну безпеку, і росіяни про це будуть знати, і це їх стримуватиме. Держсекретар США Марко Рубіо також зазначає, що ця угода – великий фактор стримування для росіян, а президент Польщі Анджей Дуда взагалі говорить, що ніяких миротворців не потрібно, якщо Україна укладе угоду про корисні копалини зі Сполученими Штатами.

– Тут є два аспекти, на які варто звернути увагу. Насамперед я ставлюсь дуже позитивно щодо присутності американського і взагалі західного капіталу на нашому ринку. Тобто це дійсно є певна гарантія не тільки економічного розвитку нашої країни за умови, що вона відбуватиметься на взаємовигідній основі. Можна назвати це і гарантією нашої безпеки, але, на превеликий жаль, не стовідсотковою.

По-перше, говорити про те, що це буде стримувальним фактором, можна тільки після того, коли американські компанії почнуть видобуток корисних копалин. Що може статися тільки після закінчення бойових дій, після завершення війни, по суті. До того моменту я сумніваюся в тому, що американські компанії наважаться розпочинати цей процес. Тобто це питання далекої перспективи, а нас цікавлять безпекові гарантії нашого виживання саме зараз. По-друге, ми знаємо приклади з історії зовнішньої політики, що присутність американського капіталу не є стовідсотковою гарантією захисту тієї країни, де знаходяться такі компанії. Тому хоча, в принципі, я підтримую цю ідею розвивати економічні відносини з США, але вважати присутність американського бізнесу на нашій території гарантією нашої безпеки я б не наважився.

– Ще одна пропозиція не так давно пролунала від прем’єр-міністерки Італії Джорджи Мелоні, яка запропонувала поширити п'яту статтю НАТО про колективну оборону на Україну без членства нашої країни в Альянсі. Мовляв, якщо Росія після встановлення перемир'я знову нападе, давайте активізуємо цю статтю на захист України.

– Я вважаю, що це доволі цікава і креативна ідея, яка заслуговує принаймні на те, щоб її обговорювати. Але навіть з погляду логіки, стаття п'ята може розповсюджуватися тільки тоді, коли держава вже є членом НАТО.

Та важливо, що взагалі це обговорюється. Хоча, знову-таки, найпростіший варіант і найбільш дешевший з усіх варіантів – це просто надати Україні повноправне членство у НАТО. Звісно, є декілька країн, які налаштовані поки що скептично, але я впевнений в тому, що якщо більшість, і в тому числі ключові держави, найбільш потужні у військовому плані держави – члени НАТО, будуть виступати за членство України в НАТО, то навіть ті деструктивні країни, які зараз виступають проти цього, будуть змушені підтримати загальне рішення.