Відео дня
Головні ризики України в 2025 році будуть усередині країни. Інтерв’ю з Харою
2025 рік буде надскладним для України з багатьох факторів. Так, нова адміністрація президента США Дональда Трампа, на відміну від все ще чинної адміністрації Джо Байдена, дещо по-іншому бачить підтримку України у війні проти Росії та й власне саму війну.
Важливим питанням залишаються потенційні переговори між Росією та Україною, які можуть розпочатися, але не принести стійкого миру. Також Україна прагне отримати гарантії безпеки від західних партнерів, які б унеможливлювали подальшу агресію Росії, але їх поки що немає. Ідея потенційної європейської миротворчої місії досить сира, аби серйозно розглядатися на цьому етапі.
Не менш важливим буде і питання єдності всередині країни, де за роки війни накопичилося чимало проблем, які Росія буде намагатися розпалювати, аби розхитати ситуацію.
Думками стосовно основних викликів для України у новому році в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився директор Центру оборонних стратегій Олександр Хара.
– 2024-й був роком надій на те, що Україна продовжить вичавлювати агресора зі своїх територій. Однак Росія оговталася, а допомога Заходу певний час забуксувала через внутрішні протиріччя у США. На ваш погляд, які основні виклики, загрози стоятимуть перед Україною та світом у 2025 році? На що головне треба звернути особливу увагу?
– Передусім слід сказати абстрактну, але важливу річ, що світ ще буде в такому стані лихоманки, як на мене, 10-15 років, оскільки попередня міжнародна система руйнується. Для цього є об'єктивні причини. Відносний занепад колективного Заходу, Сполучених Штатів, зміна американських пріоритетів з Європи і Близького Сходу на стримування Китаю. Власне, оця глобальна нестабільність, звичайно, буде впливати на те, що відбувається і на європейському континенті.
Другий момент – ті невизначеності, які є з новою командою у Вашингтоні і з баченням новообраного президента США Дональда Трампа і його команди щодо можливості припинити війну в Україні. Останні кілька його заяв говорять, що він потихесеньку починає розуміти, що це доволі складна ситуація і ковбойським наскоком не можна вирішити складну проблему, оскільки не лише між Україною і Росією є конфлікт.
Росія вважає себе у стані війни з колективним Заходом і хоче, щоб разом зі здачею України, щоб Сполучені Штати погодилися здати певні позиції і в Європі. Тобто це виклик і нам, європейцям.
Для європейців виклик, яким чином згуртуватися, щоб посилити себе і мати можливість стримувати Російську Федерацію від потенційної провокації чи агресії проти члена НАТО. І, звичайно, яким чином підтримати Україну, враховуючи ресурсні обмеження, коли Сполучені Штати припинять допомогу Україні.
Я думаю, що адміністрація Дональда Трампа зіткнеться з реальністю, з тією нахабністю росіян, які вимагають не лише програшу України, але й програшу Європейського Союзу, НАТО і програшу Сполучених Штатів. І тоді будуть ухвалені інші рішення, які стануть нам, найімовірніше, більш вигідні.
Звичайно, ми не маємо відкидати інших проблем, наприклад, економічного характеру, які будуть впливати на всіх нас, на глобальну економіку, оскільки абсолютно очевидно, що Дональд Трамп збирається не лише тиснути на Китай і вести торговельні війни з ним. Трамп також збирається так само жорстко розмовляти зі своїми союзниками.
Що стосується Росії, то вона не припинить, а навпаки, посилить свою деструктивну діяльність з погляду підриву готовності західного суспільства протидіяти агресії, передусім на європейському напрямку. При цьому всередині Росії буде посилюватися економічний тиск, зростатимуть структурні проблеми, які не можна вирішити швидко, навіть тими грошима, які Російська Федерація отримує з експорту енергоносіїв. І всі ці внутрішні проблеми будуть наростати.
– День інаугурації Дональда Трампа, 20 січня, дедалі ближче. Новообраний президент США обіцяє вирішити питання війни якомога скоріше. На ваш погляд, зважаючи на те, що ми сьогодні маємо стосовно заяв сторін, чи будуть мирні перемовини і якщо будуть, то в якому форматі?
– Аби сідати і про щось домовлятися з Росією, Україні потрібні дієві гарантії безпеки для того, щоб на якихось умовах припинити цю війну. Бо зрозуміло, що з тим рівнем підтримки, який надається нам з боку західних партнерів не можна досягнути цілей, які ми перед собою поставили, – звільнення всіх окупованих Москвою територій.
Особисто я маю сумніви, що з’являться реальні передумови, щоб почалися перемовини. РФ вважає, що вікно можливостей для того, щоб зламати Україну, захопити якомога більше територій, ще не закрилося, і тому я не бачу готовності з боку Кремля вступати в такі перемовини. Але якщо вони й відбудуться, то я жодних сумнів не маю, що Росія не буде в цих перемовинах намагатися знайти порозуміння, компроміси, щоб розв'язати конфлікт.
Звичайно, що потрібен тиск на Російську Федерацію. Він може бути у вигляді додаткових санкцій. Це може бути рішення Трампа зняти обмеження на видобуток нафти в США, а також налагодити гарні відносини з Саудівською Аравією, аби збити ціну на нафту до болючої для Росії межі.
Щодо європейської миротворчої місії, я є великим скептиком цього. По-перше, якщо ми кажемо про розмір цієї місії, а зараз є розмови про 40 тисяч європейських військових, або навіть 100 тисяч, але навіть цього недостатньо для того, щоб розвести дві країни та лінію зіткнення. Плюс білоруський кордон, наші кордони в Чорному морі. Це неефективний розмір контингенту.
Друге питання – склад цієї місії. Американці не хочуть, щоб їхні військові були присутні на території України, а відтак можемо казати про інші країни. Та навіть за такого варіанта не думаю, що росіяни погодяться на присутність інших країн-членів НАТО на лінії розмежування, бо, зрозуміло, для них це один із найбільших тригерів. Про те, що без згоди Росії європейських миротворців не буде в Україні, говорять і наші партнери. Тоді це означає пошук миротворців деінде, але більш за все з таким же результатом. Тому миротворці – це дуже добра історія у якомусь ідеальному світі, але зрозуміло, що Путін не захоче і не дозволить, щоб вони були присутні.
– Зважаючи на те, що ви зараз сказали, ви не вбачаєте, що у Трампа вийде відносно швидко вирішити питання припинення війни в Україні?
– Абсолютно так, бо ця війна Росії проти України має два рівні. Перший – знищення України, або принаймні повний контроль над Україною, аби не дозволити країні бути суверенною, демократичною, незалежною державою. Це нікуди не ділося.
Друга мета – використати Україну для того, щоб розхитати єдність Європейського Союзу і НАТО, тобто трансатлантичну єдність.
– Тобто, якщо підсумувати, то плани Кремля – продовження війни і ніяких мирних перемовин, ніяких домовленостей, ніякого припинення вогню. Чи якийсь варіант замороження Путін для себе все-таки залишає?
– Звичайно, що вони розглядають варіант переговорів, але перше і найголовніше, в чому відмінність позиції Кремля від позиції України у цьому процесі. Ми хочемо перемовин для того, щоб вирішити проблеми і забезпечити стратегічну безпеку для країни. Тобто прагнемо справедливого, сталого і тривалого миру. Така формула, і за кожним цим словом є велика кількість речей, які мають бути реалізовані. Бо справедливий мир не може бути, якщо нас примушуватимуть визнати "нові територіальні реалії", як це називають у Москві, тобто відмовитися від власних територій і наших співгромадян, які перебувають в окупації.
Друга історія – це, наприклад, покарання тих воєнних злочинців, хто замислив, спланував, почав і веде агресивну війну проти України. Тих, хто вчинив злочини проти людяності і акти геноциду. Згадаймо, що російський диктатор Путін є злочинцем, якого розшукує Міжнародний кримінальний суд за, фактично, викрадення українських дітей. Що, по суті, є одним із актів геноциду. Звичайно, ми не можемо відмовитися від того, щоб шукати справедливості в цьому плані.
Я думаю, що росіяни якщо і розглядають можливість перемовин у 2025-му році, то лише в контексті того, що вони мають можливість воювати далі чи ні. Тобто чи дозволяє стан економіки, наскільки вона може протягнути в такому воєнному режимі. Адже така модель не може втриматися довго. Тому далі треба щось робити. Або вигравати цю війну, або робити паузу. І знов таки, Путін не розглядає реальний мир, а використає це припинення вогню для того, щоб підготуватися краще до наступного удару по Україні.
Плюс якщо, наприклад, відбудеться реальне припинення вогню, то виникає проблема продовження підтримки України. Хоч би як ми критикували наших західних партнерів, що вони замало і запізно роблять, але навіть і цього не буде, бо вони розумітимуть, що треба вирішувати свої безпекові питання, свої економічні питання. Таким чином може відбутися так, що після припинення вогню суттєво зменшиться допомога України. Звичайно, Польща, країни Балтії та Північної Європи і Британія не зменшать швидкість і обсяг допомоги Україні, я в цьому впевнений, але ж цього буде замало.
– А росіяни, навпаки, будуть посилюватися далі і продовжувати накопичення сил для наступного удару…
–Так, абсолютно. Причому цей процес буде й надалі продовжуватися за допомогою Китаю, Північної Кореї та Ірану, з можливістю збільшення цього списку союзників.
– Стосовно процесів усередині країни – які загрози ви вбачаєте?
– Я не відкидаю того, що росіяни розглядають вибори в Україні як один із факторів дестабілізації ситуації усередині. Недарма вже Бойко виліз, і деякі інші такі ж персонажі з’явилися з нафталіну. Бо вони відчули, що є можливість розхитувати ситуацію.
Це буде виклик для українського суспільства, починаючи від того, яким чином ми можемо організувати ці вибори. Адже ж 6,5 мільйонів українців зараз перебувають поза межами України. Десь 7 мільйонів – це внутрішньо переміщені особи. Звичайно, що це великий виклик для української держави, як організувати в принципі вибори, щоб тим паче вони були без нарікань з погляду демократичного процесу. Це теж може вдарити по національній єдності України, що є одним з ключових ресурсів, чому Україна вистояла в 2022 році. Адже тоді всі спільно зрозуміли, хто є ворог, що треба співпрацювати один з одним, що немає політичних розбіжностей. Тобто все має бути спрямовано на виживання України.
Власне тому росіяни можуть розглядати припинення вогню як елемент продовження не "гарячої", а іншої війни, для того щоб отримати можливість підривати єдність українського суспільства, вчиняти операції впливу на наших партнерів, аби припинити підтримку та інше.
– Тобто в 2025 році розгойдування нашими ворогами ситуації всередині України не менший виклик, ніж сама війна на фронті з росіянами. Так виходить?
– Безумовно, і я вважаю, що це ключовий момент. Чому, наприклад, так швидко впав Афганістан чи той таки режим сирійського диктатора Асада? Звичайно, що там є свої особливості, але для великої кількості афганців чи сирійців було не зрозуміло, за що потрібно воювати. Тобто якщо немає сприйняття ворога, спільної загрози, що треба об'єднатися і приборкати всі свої протиріччя, допоки не стане мир, то, звичайно, це і спричинило те, що було в Афганістані чи Сирії.
В Україні, слава Богу, цього не відбулося в 2022 році, хоча дехто проводив паралелі і казав, що Україна буде другим Афганістаном для Сполучених Штатів, незважаючи на їхню підтримку. Цього не сталося. Але зрозуміло, що нам потрібно і надалі слідувати в цьому напрямку національної єдності.