Відео дня
Блог | Ідеальний шторм для Росії
Цей ефектний вираз означає ситуацію, коли діють одночасно кілька негативних чинників, чий сумарний ефект значно зростає.
Путін на економічному форумі в Давосі в січні 2009 року використав його, говорячи про кризу світової економіки, але нині сам кинув Росію в згубну кризу. Наслідки якої професор Ігор Ліпсіц описав наочно: росіяни, що народилися у XXI столітті, найкращі роки свого життя вже прожили, попереду десятиліття животіння. На країну чекає занепад економіки, фінансів, науки, техніки, медицини, культури – буквально всього, включаючи добробут населення. Росія скотиться на рівень країн другого, а то й третього світу.
Втім, і до нападу на Україну вона була бідною. Згідно з оцінками вчених РАН, добробут її населення становив лише 23% від рівня життя в країнах ОЕСР (мабуть, ще менше). Кількість жителів з доходами нижче за межу бідності в I кварталі 2022 року склала 21 млн. осіб або більше 14% населення, за даними Росстату. Адже межа ця була воістину злиденною, всього 12916 рублів на людину на місяць!
Про що ще говорити, якщо частка домогосподарств із "зручностями у дворі" (13,8%) у ній удвічі вища, ніж у Бразилії (6,7%) і навіть вища, ніж у Колумбії (12,3%)! Для порівняння: у Туреччині 4,9%, а у Німеччині 0,1%. До речі, унітаз це показник не лише добробуту, а й культури населення. Тим пікантнішим є той факт, що 69% росіян вважають свою культуру найвеличнішою у світі (у прекрасній Франції всього 36%). Н-дас... Бачили ми цю культуру: російська солдатня прославилася на весь світ, крадучи унітази у захоплених українських містах...
Загалом, росіяни живуть бідно, погано і тому недовго, 165 місце у світі за тривалістю життя. І це в казково багатій на ресурси країні з потужною виробничою базою і досить високим рівнем освіти. Тобто за 23 роки правління Путіна, маючи колосальні доходи від експорту та всі умови для розвитку, Росія не змогла вийти на траєкторію сталого економічного зростання. Вже 2007 року почалася стагнація, що триває довше за брежнєвську.
Економічне зростання визначає зрештою якість життя в країні та його тривалість. Воно вимірюється величиною валового внутрішнього продукту, ВВП, і показує, наскільки розумно та успішно держава будує свою економіку. Моделі зростання багатофакторні, що нагадує про ідеальний шторм – і про Росію у цьому зв'язку.
Візьмемо як приклад т.зв. виробничу функцію Q = f (L, C, M, T, E, G), в якій економічне зростання є результатом дії взаємозамінних факторів. Це праця, капітал, земля, технологічні можливості та підприємництво.
Оскільки мова про Росію, то необхідний ще фактор G, який враховує державне управління економікою. Навіть у мирний час держвитрати в країні становили 20-22% ВВП – це багато, а за рахунок збільшення видатків на військово-поліцейські потреби то зросли за рік війни як мінімум до 25-30% і більше. Держсектор складає величезну частину економіки (за різними оцінками від 46% до 70% – фантастична цифра!), та її частка постійно зростає, він є найбільшим роботодавцем країни, забезпечуючи понад 40% зайнятості. Держава ж і найбільший інвестор: понад 14% усіх вкладень у нові заводи та обладнання.
Чинники економічної динаміки
Отже, чинники економічного зростання та їх значення для Росії. Відразу зауважимо, що стандартне, але надмірно оптимістичне "зростання" реалістичніше замінити на гнучке "динаміка", і що все буде обумовлено сценарієм, за яким підуть події.
Зрозуміло, що Україна переможе, і Росії так чи інакше доведеться сплатити завдану нею шкоду, що ляже тяжким тягарем на економіку, яка й без того згасає, але важливо, чи збережеться при цьому тоталітарний режим. Якщо так, що найімовірніше, то країна надовго залишиться в ізоляції та під санкціями, що різко посилить негативний вплив кожного чинника, і економіка прискорить своє піке. Якщо ні, то в майбутньому – дуже нешвидкому – можливе повернення до економічного зростання. Але це навряд чи, Путін запустив незворотний процес.
Щодо ймовірності сценаріїв, то справді, невже ви вірите в демократизацію Росії, як от ідеаліст професор Андрій Зубов? Він наводить як приклад Німеччину, розгромлену 1945-го, але в якій уже у 1949-му відбулися демократичні вибори. Мовляв, переможці втілили у життя план чотирьох Д, провели у ній демократизацію, демілітаризацію, денацифікацію та декартелізацію, додали гуманний план Маршалла, і вона швидко стала пристойною країною.
Професора можна зрозуміти, він хоч і живе в Празі, але залишився стовідсотковим російським і хоче добра своїй батьківщині. Однак забуває про головне, про те, що всі ці чудеса стали можливими лише в умовах окупації Німеччини! Тоді як дурнів окупувати Росію (нехай не повністю, вона занадто велика, але хоча б ключові міста) навряд чи вдасться знайти. Тож до діла.
L – праця, labour
Цей чинник, пов’язаний з робочої силою, і до війни не обіцяв Росії нічого доброго, оскільки її населення скорочується і старіє. Зменшується частка людей працездатного віку, виробників, і при цьому погіршується структура споживачів, внутрішній ринок стискається – дивись вище розмір середньої пенсії. Мало того, з доходів менш численних працівників доводиться вилучати все більшу частку відрахувань до пенсійної системи. Процес вже триває, і з 2010 року страхові відрахування зросли втричі, що аж ніяк не сприяє економічному зростанню.
Ну а з початком війни ситуація з робочою силою різко погіршилася через масову еміграцію з Росії та масову ж загибель чоловіків найбільш працездатного віку. У грудні 2022 року 55,2% керівників підприємств нарікали на дефіцит кваліфікованих кадрів. Але не лише чоловіків втрачає країна: за даними віце-прем'єра Тетяни Голікової за останні 10 років кількість росіянок репродуктивного віку скоротилася на 4,5 млн, до 7,5 млн, та й ті все менше хочуть народжувати. Недарма відомий демограф Олексiй Ракша, описуючи становище, використовував саме вираз ідеальний шторм, настільки все погано складається! І закладаються вкрай негативні довгострокові, на багато десятиліть тенденції депопуляції.
Чисельність працездатного населення до 2030 р. впаде на 3-4 млн., у ньому зростає частка людей похилого віку, а як відомо, найбільша продуктивність у людей від 30 до 39 років, до того ж знання літніх людей застарівають, а підприємливість згасає. Сподіватися на приплив заробітчан вже не доводиться, а піднімати пенсійний вік просто нікуди, бо 52% чоловіків не доживають до 65 років, і з неминучим погіршенням якості медицини тривалість життя населення падатиме. Усе це означає уповільнення економічного зростання. Якщо воно взагалі буде...
Надій на те, що старіння та скорочення робочої сили компенсує зростання продуктивності праці за рахунок автоматизації та роботизації, як у Японії, немає через санкції, міжнародну ізоляцію та давнє відставання в передових технологіях. Навпаки, продуктивність лише падатиме за рахунок зношеності та старіння обладнання. Адже вона й так у 5-7, а часом і в 10 разів нижча, ніж у розвинених країнах. Плюс низька мобільність населення.
Резюме: протягом багатьох десятиліть фактор праці гальмуватиме економічне зростання.
C - капітал, capital
Це те, у що вкладені гроші: заводи, будівлі, обладнання, загалом основні фонди, уречевлені, упредметнені гроші. У Росії ці фонди зношені і на більшій частині підприємств більше половини обладнання вичерпало свій ресурс (загальний ступінь зношеності 2019 року понад 47%). З такими фондами якісної продукції не даси і економічного зростання не забезпечиш. І це ще оптимістичні оцінки! На думку низки експертів, знос давно перевищує 65%. За їх розрахунками на оновлення основних фондів Росії потрібні колосальні гроші: 26 трлн. карбованців. На рік. І так довгі роки.
Чому? Та тому що власники заводів, газет, пароплавів вкладають доходи та дивіденди в яхти, палаци, вілли та інші принади за кордоном (за останні 10 років вивезено майже $830 млрд.), а не на оновлення основних фондів. Росіяни самі не вірять у стабільність російської економіки та в розумність держави. У результаті становище нагадує роки після брежнєвського застою, коли Горбачов зрозумів, що радянський "Титанік" втратив хід.
Війна ускладнює ситуацію: західні інвестиції припинилися, а внутрішні кошти перенаправляються на ВПК. До того ж через санкції оновлення обладнання фізично неможливе. Плюс зростає податкове навантаження. Через війну грошей на розвиток немає. Та який розвиток! Йде скорочення основних фондів. Отже, капітал став чинником гальмування, а не розвитку економіки. Зміна ситуації у найближчі десятиліття навряд чи можлива.
М – земля, природні ресурси, матеріали
Сільськогосподарськими землями зайнято 13% території Росії. Це галузь феноменальних успіхів, які можуть оцінити ті, хто жив у СРСР – майже століття здавалося, що країна не здатна прогодувати себе. Але за останні 20 років все чудово змінилося, ось, що означає ринкова економіка!
Однак, незважаючи на успіхи, галузь дає всього 6% ВВП, тому перейдемо до станового хребта економіки, фінансів та бюджету Росії, до нафти та газу. І одразу резюмуємо: їхня золота епоха в минулому, Путін підвів під нею межу. Через безліч причин (втрата головних ринків збуту, падіння цін, старіння родовищ, відсутність інвестицій та сучасних технологій тощо – галузь накрив свій власний ідеальний шторм) драйвером економіки нафтогазпром уже не стане. Хіба що спочатку сповільнить падіння в прірву. Це ж стосується інших експортних ресурсів: алюмінію, титану, нікелю, деревини і навіть золота і алмазів. Найближчими роками попит на них буде низьким через політичні причини, а далі галузі захиріють без інвестицій і технологій.
Тобто фактор M також не врятує країну, що пишається тим, що в її надрах зібрано всю таблицю Менделєєва.
T – технологічні можливості
Росія ніколи не славилася передовими технологіями (спробуйте згадати хоч одну успішну вітчизняну розробку в невійськовій сфері), і навіть до війни її частка у світовому експорті хайтека становила частки відсотка у всіх сегментах, за винятком ядерних технологій. Ах так, ще в аерокосмічних технологіях більше відсотка: 1,2%.
А зараз, в умовах санкцій і міжнародної ізоляції не по розуму агресивна країна приречена на "зворотну індустріалізацію", як витончено висловилася Ельвіра Набіулліна, голова Центробанку РФ, або на "реверсивний інжиніринг", не менш сумний евфемізм. Перша означає, що високі технології будуть замінюватися застарілими, а другий – спробу копіювання зарубіжних зразків, до чого я ставлюся вкрай скептично.
Так, у нашому закритому інституті працювала лабораторія з "вивчення" імпортних мікросхем. Їх сточували шарами, копіювали топологію, а потiм заводи випускали свої аналоги. На жаль, вихід браку при цьому був жахливим, не рятувало й багатоступінчасте відбраковування, тому на серйозні "вироби" (космос, бойові ракети) ставити вітчизняний мотлох найсуворіше забороняли. Лише оригінальні чіпи!
Технологічний регрес (або деградація, обійдемося вже без натяків) за найоптимістичнішими оцінками дозволить повернутися до ВВП 2021 року лише через 15 років. А в песимістичному сценарії (він здається найреалістичнішим) тільки з цієї причини ВВП впаде на 30% (і більше), з неможливістю відновлення хоча б до 2050 року.
Про важливість фактора Т говорить той факт, що в початковій версії концепції технологічного розвитку Росії до 2030 року, підготовленої урядом за участю провідних ВНЗ та держкорпорацій, головними загрозами зазначені: а) вичерпання технічного ресурсу (фактор С); б) витік висококваліфікованих кадрів; та в) відставання у використанні нових технологій. Загалом, Т, тобто науково-технічний потенціал, не тільки не здатний стати основою економічного зростання або хоча б компенсувати негативний вплив інших факторів, але навпаки, посилює негатив!
E – підприємництво, entrepreneurship
Це особливий чинник, особливий вид людського ресурсу! Здатність до підприємництва полягає у вмінні використовувати та комбінувати всі інші фактори для впровадження на комерційній основі нових видів продукції, технологій, бізнесу та форм його організації. Ця здатність є чи не головним каталізатором економічного зростання.
Крім самих підприємців та підприємницької інфраструктури (банки, біржі, страхові компанії та інше) в даному ресурсі важливий підприємницький дух суспільства. Ось уже два століття зразком такого духу є Америка. Саме він робить цей ресурс надзвичайно важливим фактором, і деякі економісти вважають, що саме його наявність чи дефіцит визначають багатство чи злидні країн.
З цим ресурсом у Росії не дуже гарно. СРСР кримінально переслідував приватне підприємництво, тобто традиції там неглибокі та неміцні. А приблизно з 2013 року і влада РФ почала дедалі активніше погіршувати умови ведення бізнесу. Якщо у 2017 році 57, 1% бізнесменів, опитаних Службою інформації ФСО (влада хоче бути в курсі настроїв суспільства) вважали бізнес у Росії небезпечною справою (а це дуже високий показник), то 2020-го так вважали вже 74,3%. Ця цифра майже точно збігалася з часткою людей, які вважають російське правосуддя неправосудним...
Плюс величезна за світовими мірками корупція держчиновників. Плюс найласіші шматки бізнесу віддані наближеним до влади, а також самій владі в особі держави, причому тренд на одержавлення дедалі виразніший саме в головному елементі підприємницької інфраструктури, в банківському секторі. Що стосується бірж, то війна ґрунтовно їх підкосила і подальше їхнє майбутнє досить туманне.
Резюмуючи, зауважимо, що саме підприємництво врятувало економіку Росії від краху в 2022 році, коли дуже багато людей, включаючи мене, були впевнені в швидкому її краху. Але малоймовірно, що за збереження тоталітарного режиму фактор Е стане рятувальним колом для економіки. У ефективність держави, що підминає під себе підприємництво, у Росії вірити не доводиться. Плавали, знаємо.
G – держава, government
У Росії держава головний гравець на всіх полях, це загальновідомо і вплив цього фактора вирішальним чином позначається (і позначається негативно, як ви могли помітити) на всіх інших, включаючи фактор М. Здавалося б, держава ніяк не може вплинути на кількість газу чи золота у надрах Росії? Так, але вона змогла позбавити сама себе покупців цього добра, тим самим фактично знищивши ці природні багатства та позбавивши країну доходів для фінансування економічного зростання.
Чому, скажімо, помітне зростання економіки РФ закінчилося 2007 року? Бо потім вибухнула світова криза? Ні, тому що модель зростання 1999-2008 рр., заснована на задоволенні споживчого попиту після розпаду СРСР, себе вичерпала. Потрібен був перехід на інвестиційну модель, для чого необхідно було продовжити приватизацію держсектора, що знову розрісся, і вжити заходів для поліпшення інвестиційного клімату, для вирішення інших проблем, перелік яких був зрозумілий, як і методи вирішення. Але це вимагало важких політичних рішень, які йшли врозріз із намірами Путіна, і тому зроблено не було.
Натомість Росія напала на Грузію. Почався застій, посилений санкціями після анексії Криму, а зараз ми фактично пишемо хроніки пікіруючої економіки. Одночасно пікірують решта сфер життя країни, і ми стали свідками стрімкого її опошлення і опідлення, навіть оскотіння. Страшнуватий СРСР здається сяючим храмом на пагорбі порівняно з нинішньою Росією! Якість державного управління в ній настільки низька, що фактор G упевнено веде країну до могили.
Тому настав час підбити підсумки.
Висновок
Своїм довгим і бездарним правлінням Путін завдав економіці Росії величезних збитків. Не знаю, чи можливі були інші варіанти за іншого вибору спадкоємця Єльцина, але важко уявити гірший, ніж нинішній. Звичайно, знаючи росіян, я не вірю, що за найвдалішого розкладу з Росії вийшло б щось на зразок Південної Кореї, але пристойною країною вона могла стати й надалі підтримувати цей статус кілька десятиліть. До вичерпання запасів нафти та газу.
Однак до 24 лютого 2022 року збитки, завдані Путіним, не були смертельними. В принципі, за нього росіянам жилося порівняно непогано, краще, ніж за всю історію країни. Він міг би увійти до історії саме цим досягненням. Але вирiшив за краще влипнути в історію – і напав на Україну. Це і стало фатальною помилкою Росії. Її накрив ідеальний шторм, усе, чого не торкнися, працює проти неї, і тепер її майбутнє безнадійне. Як каже Ігор Яковенко, багатовіковий проект Росія вичерпав себе та завершується.
Що й підтверджує наш невеличкий багатофакторний аналіз. Повернути економіку до зростання практично неможливо і навіть утримати її від сильного стиску буде надзвичайно важко, читай – нереально. Це буде відкат навіть не в 90-ті роки, а скоріше в 1917-й і в наступну розруху. Але в розруху перманентну, бо вже не буде наївних американців, які збудують сучасну промисловість, як збудували її для СРСР. Дай боже бодай ніжками Буша допомогли...
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...