Китай може зупинити війну та надати гарантії: які наслідки це передбачає для України. Інтерв’ю з Портниковим

2 березня спецпредставник КНР у справах Євразії Лі Хуей розпочав "миротворче" турне до Росії, України та країн Європейського Союзу.

Візит відбувається в межах "другого раунду човникової дипломатії для сприяння політичному вирішенню української кризи" – так у Китаї називають повномасштабну війну, яку Росія веде проти України.

Минулого року Лі Хуей вже їздив цим маршрутом та проводив переговори, але якогось помітного результату досягнуто не було. Також Китай оприлюднив документ, який назвав "основою для політичного вирішення конфлікту", проте Україна вважає, що він не містить жодних реалістичних пропозицій, які ведуть до справедливого миру. Вони лише грають на руку Росії.

Своїми думками стосовно того, чого насправді прагне Китай і яким чином бачить врегулювання війни в Україні, в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився політичний аналітик, публіцист Віталій Портников.

– Китай розпочинає чергову серію своїх "мирних" ініціатив у час, коли західна підтримка України кульгає, а Росія збільшує свій натиск. Рік тому Пекін опублікував свої пропозиції щодо "врегулювання української кризи". Україна досить жорстко відповіла на ці "12 мирних кроків", заявивши, що вони насправді вигідні лише одній стороні – Росії. Наскільки сьогодні є реальними прагнення китайців втрутитися у ситуацію та змінити її? Чи можна чекати якихось конкретних результатів від "миротворчого" турне спецпредставника КНР?

– Я вважаю, що Китай просто пробує "температуру води". Як минулого разу, так і зараз. Він намагається зрозуміти, наскільки сторони готові до перспектив мирного регулювання, які, з одного боку, могли б поставити крапку на гарячій фазі бойових дій, а з іншого боку, не призвели б до поразки союзника КНР – Російської Федерації. Це досить проста ідея, яка є у китайського керівництва.

У Пекіні можуть вважати, по-перше, що після контрнаступу минулого року в Україні вже усвідомили свої реальні можливості на театрі бойових дій і зараз будуть більш виважено ставитися до тих пропозицій, які висуваються у КНР. По-друге, що на Заході зрозуміли безперспективність допомоги Україні і в такий спосіб будуть більш сприятливо ставитися до припинення війни і перспективи відновлення економічних взаємин з РФ.

Є ще один мотив для цього турне – це Форум миру на вищому рівні, який збираються провести у Швейцарії і про який так багато говорять у Києві.Тобто Китай зважує, чи брати взагалі участь у такому форумі і в якому форматі. Чи уникнути його. Тому буде виясняти, умовно кажучи, учасників і рівень представництва. Їм потрібно отримати інформацію. Кращої людини з погляду обов'язків, яка може це зробити, ніж Лі Хуей, не існує.

– Китай принаймні офіційно стурбований тим, що війна затягується, та публічно виступає за початок діалогу та її припинення. При цьому Пекін так і не засудив Росію та відкрито називає США та Захід відповідальним за цю війну. Китай не приєднався до санкцій Заходу проти Росії, активно допомагає політичною та економічною підтримкою, що дозволяє Путіну почуватися доволі впевнено. Якого миру прагне Пекін щодо війни в Україні і чи прагне взагалі?

– Справедливого для себе і своїх союзників, звісно, з китайського погляду. Є китайська концепція біполярного світу, де США та КНР просто захищають свої сфери інтересів. Російська Федерація перебуває у сфері інтересів Китаю, а значить, як виглядає справедливий мир по-китайськи – Захід має забезпечити врегулювання ситуації, коли ті країни, які є частиною пострадянського простору, повертаються у сферу впливу Москви.

За такого розвитку подій Україна навіть може зберегти власний суверенітет. І Китай буде гарантом цього суверенітету. Однак, на думку китайців, це має бути така собі "лукашенківська" Україна. Має з'явитися людина, яка буде гарантувати, що ця Україна буде перебувати у сфері впливу Росії, співпрацювати з Китаєм і не робити жодних кроків у бік Заходу. І що ця людина завжди може, скажімо так, зупиняти тих необачних представників власного суспільства, які бажають іншого. Тобто як це роблять у себе Путін і Лукашенко.

Якщо така Україна з'явиться, з такою Україною Китай буде співробітничати разом з Росією. Інша Україна Китаю не потрібна.

У Пекіні впевнені, якби не допомога Заходу, то Китай вже давно (разом із Росією) зміг би "переконати" Україну вибрати той варіант цивілізаційного розвитку, який вже вирішений для неї в Пекіні і Москві, а саме – сателіту Російської Федерації.

– Тобто сьогодні недоцільно сподіватися, що Китай допоможе завершити війну та встановити справедливий для України мир?

– Йому вигідна війна як ще один крок до біполярного світу. Тому що врешті-решт Китай завжди співпрацює саме з тими країнами, які готові прийняти його концепцію. Це повинні зрозуміти ті люди, а їх чимало в українській владі, які досі вірять, що якщо вони не зможуть знайти спільну мову із Заходом, їм допоможе Китай. Так от необхідна умова співпраці з Китаєм – нормальні відносини з Росією.

Призом для такої України Китай може зробити збереження її державності, можливо, в обмежених кордонах. При цьому в Пекіні це вже будуть вважати подарунком Україні, тому що з погляду китайського керівництва колишні радянські республіки взагалі мають обмежений суверенітет. І якщо Китай гарантує продовження цього суверенітету, то це вже величезний компроміс з його боку.

– Чи можлива зміна китайського підходу до української війни і до її розв'язання?

– У Китаю і так змінилася риторика, він став набагато жорсткішим щодо Заходу. Пекін досить активно останнім часом критикує НАТО та санкції проти Росії. Говорить, що постачання зброї Україні призводить до затягування війни. Раніше китайські дипломати не виступали на такому рівні з такими агресивними заявами.

З іншого боку, Китай говорить, що не буде постачати зброю Росії. Тобто в Китаї така концепція теж посилюється. Мовляв, ми вимагаємо від Заходу не постачати зброю Україні, зі свого боку ми не будемо постачати зброю нашому союзнику. Все для того, аби вони швидше домовилися.

– За якого розвитку подій сьогодні можна зупинити війну?

– Це залежить від двох абсолютно конкретних речей. Від того, чи Україна готова навіть фактично, не юридично, визнати факт контролю РФ над частиною своєї території, яка окупована. І від того, чи Російська Федерація готова погодитися з тим, що її подальші територіальні завоювання в Україні буде заблоковано. Це стартова позиція. Далі вже ми говоримо про нейтралітет, НАТО. Це наступні пункти дискусії. Але перший – звичайно, територіальний.

При цьому поки що я не бачу ані у Києві, ані у Москві найменших ознак готовності йти на такі кроки. Українське суспільство абсолютно твердо налаштоване на повернення до кордонів 1991-го року, і Росія твердо налаштована на повернення до кордонів 1991-го року, але СРСР. До того моменту, поки настрої у Москві не зміняться на більш реалістичні, війна Росії та України може продовжуватися роками.