Клімкін: чи зробить Сі Путіну останнє китайське попередження? Пекін прокинувся і хоче діяти. Інтерв’ю
Глава Китаю Сі Цзіньпін може зустрітися з главами Росії, України та США. Перших два візити поки що не підтверджені офіційно, їх анонсують лише ЗМІ. Щодо зустрічі із Джо Байденом, то це підтвердження прозвучало з вуст самого президента. На тлі останніх "тектонічних зсувів" у геополітиці Пекін прокинувся і має намір стати реальним гравцем.
Чи може очільник Піднебесної зробити "останнє китайське попередження" главі держави-терориста? Однозначної відповіді на це запитання наразі немає, бо традиційно зовнішня політика Пекіна є досить багатовекторною і такою, що враховує безліч факторів. Зокрема, Пекіну потрібна ослаблена, але відносно стабільна Росія. Як і Захід, він не зацікавлений у колапсі на території РФ, і так само хоче передбачуваної Росії. Щодо України, то в Пекіні вже пройшли точку неповернення й усвідомили, що наша країна існує, буде існувати й готова відстоювати себе. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив міністр закордонних справ України у 2014–2019 роках Павло Клімкін.
– Сі Цзіньпін має намір відвідати Путіна, потім Зеленського, потім Байдена. Чи допускаєте ви, що він може зробити "останнє китайське попередження" главі Кремля?
– Я зможу прокоментувати це, тільки коли ми отримаємо підтвердження цих планів. Ми знаємо про можливість візиту Сі Цзіньпіна до Москви одразу після його переобрання. Тим не менше, необхідно подивитися на достеменні підтвердження.
Я впевнений, що Сі приїде в Росію тільки тоді, коли отримає з цього зиски. Він отримав зиски на Близькому Сході. Китай ініціював поновлення відносин між Саудівською Аравією та Іраном. Поки що це спектакль, але дуже важливий спектакль для того, щоб представити Китай як нового геополітичного гравця.
Оскільки Китай прокинувся і хоче стати реальним гравцем. Він розуміє, що почався певний рух, певні тектонічні зсуви, і просто сидіти й нічого не робити вже не можна.
Тепер Китай відчуває таку саму можливість у Москві. Для Путіна нафта й газ – це номер один. Хоча це й китайський головний біль. Сьогодні Пекін і Москва – це певна система подвійних зірок. Але китайська зірка навіть не в десять, а в п'ятнадцять чи двадцять разів більша за російську.
Звичайно, Сі вигідна слабка Росія. Але Сі також вигідно, щоб на цьому російському просторі була стабільність, адже поки що це його партнер, і там він отримує ресурси. В цьому і полягає ключовий чинник на сьогодні.
Гадаю, Сі також обережно говоритиме про плани Путіна на майбутнє, про вибори 2024 року. Тут якраз інтерес Китаю і інтерес Заходу якимось чином збігаються. Їм потрібна слабкіша Росія, але водночас вони не хочуть колапсу на території РФ. Вони хочуть зробити так, щоб події в Росії були передбачуваними – чи то йдеться про перезавантаження, чи то про інший розвиток подій.
Отже, цей візит насправді важливий.
– Останнім часом ми бачили посилення протистояння між Китаєм та Сполученими Штатами, і зараз Сі Цзіньпін збирається їхати до Байдена. Чи може цей візит бути пов'язаний із певними ультиматумами, умовами тощо, чи навпаки, можна очікувати на послаблення конфронтації?
– Передусім нам потрібно отримати чіткі підтвердження зустрічі Сі Цзіньпіна та Байдена. Обговорюються різні варіанти. Китайці дотримуються дуже жорсткої позиції: вони не хочуть якоїсь антикитайської коаліції в Азії на кшталт нового НАТО. Зараз ідуть розмови про те, як стримувати – наголошую, поки що стримувати – Китай. Це і безпекова, і технологічна сфера.
– Ми знаємо та бачимо з численних заяв Путіна, що він досі вважає Україну не суб’єктом, а об’єктом міжнародних відносин і переконаний, що говорити про Україну потрібно із Заходом, із США, а не із самою Україною. Чи не вважаєте ви, що візит Сі Цзіньпіна до Києва та зустріч із президентом Зеленським свідчитиме про те, що Пекін не погоджується з такою позицією Кремля, з таким поділом світу?
– Що стосується китайського ставлення до нас, то я знаю з багатьох своїх джерел, що точка неповернення Китаєм пройдена. Китай усвідомив, що Україна існує і буде існувати, готова відстоювати себе. Китайці розуміють, що Україна – це однозначно окрема реальність, яка має існувати. Вони певною мірою проєктують свої відносини з нами.
Одночасно Китай розуміє, що їм потрібна певна прихильність Європи, бо невідомо, що буде з Росією, Білоруссю. Вони будуть грати на те, щоб балансувати свій геополітичний вплив і американський геополітичний вплив у Центральній Європі. Це частина всіх китайських міркувань стосовно так званого плану.
Так званого, оскільки поки що ніякого китайського плану немає. Є глобальні принципи, є принципи стосовно України, але план поки що обговорюється конфіденційно і ще не представлений. І я не впевнений, що його буде подано найближчим часом.