Лукашенко вкотре уникає втягування у війну проти України напередодні президентських виборів у Білорусі

У неділю, 26 січня, у сусідній з Україною Білорусі пройдуть чергові президентські вибори, на які Центральна виборча комісія зареєструвала п’ятьох кандидатів – чинного президента Олександра Лукашенка, Олега Гайдукевича, Сергія Сиранкова, Анну Канапацьку та Олександра Хижняка. Ні в кого немає сумнівів, що Лукашенко всьоме поспіль стане білоруським президентом, адже місцеве законодавство не обмежує кількість президентських термінів.

Відео дня

Україна не вважатиме Лукашенка легітимним президентом Білорусі

З цього приводу вже було оприлюднено позицію українського зовнішньополітичного відомства, в якій ідеться, що Україна не визнаватиме Олександра Лукашенка легітимним президентом Білорусі. Зокрема речник МЗС України Георгій Тихий зазначив: "26 січня, тобто вже в цю неділю, в Білорусі відбудеться голосування, яке хотілося б назвати президентськими виборами, якби на це були підстави. Для нас у цьому дійстві немає нічого неочікуваного. І результати його, в принципі, відомі наперед".

Окрім того, було відзначено, що українська позиція збігається з позицією всього цивілізованого світу: "Ми солідарні з позицією держав-членів Європейського Союзу, США, Канади, Великої Британії та інших демократичних країн щодо відсутності наразі в Білорусі базових умов для проведення чесних та прозорих виборів відповідно до стандартів ОБСЄ. Немає на сьогодні там таких умов і немає чесних справжніх виборів".

Окрім того, 22 січня Європейський парламент ухвалив резолюцію, в якій закликає країни Євросоюзу та міжнародну спільноту не визнавати президентські вибори, призначені на 26 січня у Білорусі.

Лукашенко посилив риторику про загрози навколо кордонів Білорусі

Також в МЗС України нагадали, що авторитарний режим Лукашенка залишається союзником Путіна у війні проти України, що суперечить інтересам білоруського народу. У зв’язку з цим необхідно звернути уваги на вельми цікаві заяви білоруського президента, які були оприлюднені протягом останніх тижнів. Так, під час візиту й спілкування з працівниками Мінського автозаводу президент Білорусі Олександр Лукашенко прямо заявив, що "озброєні банди біля кордону республіки" все ще планують захопити частину території країни.

Також він додав, що нібито ведеться робота з протидії цьому: "Ми з ними працюємо, образно кажучи, вони не відмовилися від того, щоб десь шмат землі захопити й нам умови висунути. Цього не можна допустити". Крім того, начальник Генерального штабу збройних сил Білорусі Володимир Купріянюк заявив, що нібито білоруська опозиція, яку фінансує Захід, продовжує готуватися до перевороту, зсуву влади в республіці, розглядаючи зокрема силовий сценарій. Пряма мова: "Колективний Захід прийшов до усвідомлення своєї нездатності здійснити державний переворот ні в Білорусі, ні в Росії, так само як і забезпечити перемогу київського режиму на полі бою. Тому блок НАТО, який керується Сполученими Штатами, вже фактично готується до відкритого збройного протистояння з Республікою Білорусь і Російською Федерацією".

Захищаючи власні кордони від міфічних загроз, Лукашенко уникає втягування у війну проти України

Попри певну маразматичність цих заяв вищого військово-політичного керівництва Білорусі, необхідно звернути увагу на дуже важливий аспект, який у них простежується. Йдеться про те, що своїми заявами президент Лукашенко дає зрозуміти передусім Володимиру Путіну, що білоруські збройні сили зайняті дуже важливою справою, а саме – охороняють кордони від "озброєних банд", які мріють захопити територію Білорусі. Тим паче, що свого часу, за словами Путіна, саме "збройні банди" прорвались у Курську область, з якої російська армія не може їх вибити майже пів року.

Тому, натякає в такий спосіб Лукашенко, білоруська армія ніяк не зможе допомогти російській у війні проти України. Крім того, білоруський президент напередодні виборів подає сигнал власному населенню про те, що кордони надійно захищені, а воювати на інших територіях Білорусь не збирається. І репутація Лукашенка як надійного захисника країни підкріплюється вищенаведеними заявами про міфічні загрози з боку України, білоруських бійців "Полку Калиновського" та з боку країн НАТО – Польщі та Литви.

Отже, все це дає підстави для висновку про те, що Олександр Лукашенко вкотре знаходить можливості уникнути самовбивчого рішення про військове втручання в російсько-українську війну. Це вигідно відрізняє його від лідера КНДР Кім Чен Ина, який почав із постачань Росії боєприпасів, потім став передавати ракети й артилерію, а останніми місяцями спромігся відправити військовий контингент, який зараз зазнає нищівних втрат у боях проти ЗСУ в Курській області.