Відео дня
Блог | Мир чи поділ? Росіяни та американці говорять про Україну без українців
Завтра в Україні російські солдати атакуватимуть українців. Російські дрони, бомби та ракети будуть націлені на українські домівки. Злочинна агресивна війна продовжиться.
Завтра [текст написаний 17 лютого – С.Г.] в Саудівській Аравії російські чиновники обговорюватимуть майбутнє України з купкою американців, делегованих президентом, який симпатизує російському баченню війни. Росіяни матимуть розкіш говорити про Україну без присутності українців.
Заголовки газет пишуть про "мирні переговори". Але що відбувається насправді? Як нам слід ставитися до цієї незвичайної зустрічі у Саудівській Аравії?
Ось десять пропозицій, заснованих на багаторічному досвіді роботи над відносинами між трьома країнами, а також на нещодавніх особистих спостереженнях на Мюнхенській конференції з питань безпеки.
1. Критично ставтеся до пропонованих слів. Ставте під сумнів слово "мир". У медіа використовується термін "мирні переговори". Сполучені Штати і Росія не перебувають у стані війни. Росія воює з Україною, але Україну не запрошують на ці переговори. Російська влада, зі свого боку, взагалі не говорить про мир. Вона представляє переговори зі Сполученими Штатами як геополітичний переворот, а це не одне й те саме. Найвищі російські посадовці неодноразово заявляли, що їхні цілі у війні в Україні є максималістськими, включно з руйнуванням країни. Поінформовані спостерігачі, як правило, вважають само собою зрозумілим, що Росія використає перемир'я для того, щоб відволікти США і Європу, демобілізувати Україну і знову напасти. Це не той план, який росіяни дуже старанно намагаються замаскувати. Це простий тезис, але його завжди варто повторювати: завтра в Україні справді може настати мир, якщо Росія просто виведе свої війська для вторгнення.
2. Розгляньте жахливу переговорну тактику Сполучених Штатів. Вона настільки катастрофічно погана, що змушує сумніватися, чи можна взагалі вважати ці переговори переговорами. Трамп і всі навколо нього постійно підкреслюють, що Сполучені Штати поспішають. Але жоден переговірник так би не робив. Визнання терміновості дає можливість іншій стороні легко тягнути час, щоб досягти поступок. І вони вже пропонуються! Члени адміністрації Трампа і сам Трамп продовжують поступатися Росії у важливих питаннях напередодні будь-яких фактичних переговорів і публічно (територія, членство в НАТО, терміни виборів, навіть існування України) – питаннях, які є не лише важливими для України, але й засадничими для українського суверенітету. Така поведінка американців має сенс лише в тому випадку, якщо ми вважаємо, що американці ведуть переговори, як росіяни. Але якщо в Саудівській Аравії всі на одному боці, то це не переговори. "Переговори" безпечніші.
3. Не забувайте, що право і етика є частиною реальності. Сполучені Штати обрали шлях переговорів з агресорами (президент Російської Федерації був звинувачений у воєнних злочинах) замість того, щоб підтримати жертв. Звернувшись до Владіміра Путіна, Дональд Трамп поклав край міжнародній ізоляції російського лідера. Говорячи про Путіна як про людину, яка нібито хоче миру, а не як про агресора в найкривавішій війні з 1945 року, або як про людину, якій пред'явлені звинувачення у воєнних злочинах, Трамп прагне змити моральну пляму з людини, яка порушила найфундаментальніші міжнародні закони, вторгнувшись в іншу країну. Навіть якщо переговори не матимуть жодних інших наслідків, реабілітація Путіна Трампом має велике значення для Росії.
4. Наголосіть на відсутності України. Прописна істина міжнародної історії, а також простого здорового глузду полягає в тому, що якщо вас немає за столом, то ви – в меню. Дискусії з Росією про Україну без України створюють структурну ситуацію, в якій базові інтереси України та українців не можуть бути представлені. Звичайно, жодна історична аналогія не є досконалою, але прецеденти такого поводження в Європі включають Мюнхенські угоди 1938 року та пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року. Більш давні приклади можна знайти в історії колоніалізму.
5. Пам'ятайте, що Україна – суверенна держава і жертва війни. Поєднання урочистості і таємничості навколо таких переговорів підносить їх учасників до рівня центральних дійових осіб історії. Якщо недбало підходити до висвітлення саміту, може скластися враження, що Росія і США якимось чином мають повноваження вирішувати майбутнє України. Цілком можливо, що вони намагатимуться примусити Україну до чогось, використовуючи примус або шантаж, і слід чітко пояснити, що це матиметься на увазі в будь-якій угоді про Україну без України. Жодна угода між Росією та США не має юридичної сили щодо України. Безумовно, варто знати і згадувати, що Україна терпляче будувала консенсус навколо власної формули миру. Її варто переглянути хоча б для того, щоб мати уявлення про основні питання.
6. Подумайте, що ми знаємо про силу. У війні є переможці та переможені. Агресори укладають мир, коли їм здається, що їхня агресія більше не в їхніх інтересах. Розмови при цьому є другорядними. Доволі дивно чути, як люди Трампа, які так багато говорять про силу, неодноразово повторюють тезу лівацького дитячого табору, що все, що нам в дійсності потрібно для миру, – це зібратися разом і поговорити. Якби адміністрація Трампа була серйозно налаштована на швидке досягнення миру, вона б чинила тиск на Росію і посилила підтримку України. Оскільки вона не робить нічого з цього, вона або неправильно розуміє силу, або не прагне миру.
7. Опирайтеся російській пропаганді. Для Росії ці переговори – привід гнути свою лінію. Російські пропагандисти матимуть що сказати про легітимність української держави, закономірності української історії, людей, які керують Україною тощо. Переговори стануть для них нагодою спробувати змусити міжнародних репортерів повторити ці твердження.
8. Критично ставтеся і до американської пропаганди. Росіяни полюбляють поширювати історії про гадані витрати в Україні. Люди Трампа використовують це по-своєму. Це відповідає їхньому почуттю образи, з яким вони підходять до кожного питання. Люди Трампа зосереджуються на ідеї "відшкодування витрат" на американську допомогу Україні. Це несерйозно і вводить в оману. Головна бюджетна проблема США полягає в тому, що багаті не платять свою частку податків. Всі розмови цієї адміністрації, в якій домінують мільярдери, про "відшкодування витрат" є сумнівними лише з цієї причини. Більша частина американської військової допомоги Україні залишається в Сполучених Штатах, підтримуючи роботу заводів і витрачаючись на зарплату американським робітникам. Загалом, зброя, яку США відправили в Україну, була застарілою і мала бути знищена за рахунок американських платників податків, так і не будучи використаною. США зробили менший внесок в Україну, ніж Європа. У відсотковому відношенні до ВВП США значно відстають від країн, які невтомно критикують люди Трампа. Фактичні витрати для європейців насправді була набагато вищими, оскільки санкції проти Росії мали набагато більший вплив на європейські економіки, ніж на економіку США. Основну ціну війни в Україні сплатили українці, не лише величезними економічними втратами, але й мільйонами вимушених мігрантів, сотнями тисяч поранень і десятками тисяч втрачених життів. Опираючись Росії, Україна також надала Сполученим Штатам величезні економічні та безпекові переваги. Те, що Сполучені Штати дізналися від українців про сучасну війну – і це лише одна з багатьох переваг – легко виправдовує витрати, навіть у найвужчих термінах безпеки.
9. Зважте на вразливі місця Трампа. Протягом десятиліть Трамп мав тенденцію повторювати те, що говорили радянські, а потім російські лідери. Він регулярно спілкується з Путіним і висловлює своє захоплення. Він повторює російські тези про війну. Уявлення про те, що війна дорого коштує Сполученим Штатам, є точкою перетину путінської і трампістської пропаганди і, схоже, націлене на одну з нав'язливих ідей Трампа, що його обкрадають. Україна, звісно, є стороною, яка зазнала економічних втрат. Але переосмислення війни як можливості для Сполучених Штатів заробити гроші, здається, має на меті маніпулювати Трампом.
10. Подумайте про колоніалізм. Війна Росії проти України була очевидно колоніальною у всіх сенсах цього слова. Москва заперечує, що Україна є державою, що українці є народом, що їхні обрані лідери є легітимними. Війна, прикрита такою колоніальною ідеологією, дозволяє експлуатувати вкрадені українські ресурси аж до вкрадених дітей. В останні тижні американці почали з великим інтересом говорити про українські мінеральні ресурси. На Мюнхенській конференції з безпеки американці попросили українського президента назавжди поступитися половиною мінеральних багатств своєї країни в обмін на сьогоднішнє погладжування по голові. Цілком можливо, що Сполучені Штати мають намір використати загрозу російського насильства для того, щоб захопити українські багатства – "ми можемо зупинити війну, але спочатку нам потрібні ваші ресурси". Іншими словами, захисний рекет.
Отже: повторюючи поняття "мирні переговори", чи не заплутуємо ми справу? З наведених вище фактів випливають три можливі фрейми російсько-американських переговорів. По-перше, американці щиро хочуть миру, але вони просто приголомшливо некомпетентні. По-друге, ця некомпетентність є навмисною; гра сфальшована для досягнення між Росією та США угоди, неприйнятної для України. По-третє, Путін і Трамп вже розробили спільні плани з колоніального панування над Україною, а переговори є лише прикриттям.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...